813/4771/14 Про визнання протиправним та скасування наказу міського управління юстиції "Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади", а також зобов'язання провести державну реєстрацію змін до статуту територіальної громади міста - 24.01.2020 Прийняття

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рудненська селищна рада, Брюховицька селищна рада, Винниківська міська рада, Головне управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, Громадська правозахисна організація "Народна солідарність", Львівська незалежна профспілка журналістів "Нео-Республіканський Союз",

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

І. РУХ СПРАВИ

03.07.2014 Львівська міська рада в особі в.о. міського голови Синютки О.М. скерувала у Львівський окружний адміністративний суд позов до Львівського міського управління юстиції, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Львівського міського управління юстиції № 3-Р від 09.01.2014 "Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади", а також зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію змін до статуту територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 № 3153 "Про статут територіальної громади м. Львова".

26.08.2014 Львівською міською радою в особі в.о. міського голови Сенютки О.М. подано заяву про зміну предмету адміністративного позову, у якій позивач відповідачами зазначає Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції і Львівське міське управління юстиції та просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції №3-Р від 09.01.2014 "Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади"; зобов`язати Львівське міське управління юстиції провести державну реєстрацію змін до статуту територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 № 3153 "Про статут територіальної громади м. Львова".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 адміністративний позов задоволено частково. Постановлено скасувати наказ Львівського міського управління юстиції №3-Р "Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади" від 09.01.2014. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 апеляційні скарги ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_1, ОСОБА_3, до якої приєдналася Львівська незалежна профспілка журналістів "Нео-Республіканський Союз" задоволено частково: постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 скасовано в частині задоволення позову та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовлено; у решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 залишено без змін.

У березні 2016 року Львівська міська рада в особі міського голови Садового А.І. подала до суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016, просить її скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

18.04.2016 та 25.04.2016 від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу.

21.04.2016 від третьої особи ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу.

25.04.2016 від третіх особи ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу.

27.04.2016 від третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу.

28.04.2016 та 24.05.2016 від третьої особи ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу.

У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) ).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Коваленко Н.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, міський голова Садовий А.І. звернувся до начальника Головного управління юстиції у Львівській області А. Багряка з заявою від 19.11.2013 № 1.4 вих.-167 про державну реєстрацію змін до Статуту територіальної громади міста Львова, що затверджені 28.01.2010 ухвалою Львівської міської ради № 3153.

Згідно з описом до цінного листа від 29.11.2013 до заяви позивачем було також долучено 2 примірники статуту, рішення Львівської міської ради, витяг з протоколу засідання, платіжне доручення № 689, оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.

Листом від 23.12.2013 № 35948/0/1-13 начальником Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Львівській області скеровано вказану заяву з доданими документами для розгляду та прийняття рішення начальнику Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Салюку І.З. Такий лист обґрунтований положеннями частини 2 статті 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пунктом 12.21 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5.

09.01.2014 Начальником Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Салюком І.З. видано наказ № 3-Р "Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади" з покликанням на положення статті 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пункту 7 Положення про державну реєстрацію статутів територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1150 (1150-98-п) .

Вважаючи такі дії суб`єктів владних повноважень протиправними, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позивач свої вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, обґрунтовував тим, що Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, вчиняючи дії щодо відмови позивачу у реєстрації змін до Статуту територіальної громади м. Львова, перевищила свої повноваження, оскільки державну реєстрацію змін до Статуту мало провести Львівське міське управління юстиції згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1150 (1150-98-п) . До повноважень Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції не входить реєстрація статуту територіальної громади м. Львова, оскільки така забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру, який реєструє виключно статут територіальної громади м. Києва.

Відповідач Львівське міське управління юстиції проти позову заперечував, посилаючись на те, що помилковим є висновок позивача про те, що Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру, а тому до його повноважень не входить реєстрація статуту територіальної громади м. Львова. Оскільки статут територіальної громади був затверджений радою попереднього скликання, то не може бути поданий на реєстрацію від імені ради даного скликання. Львівське міське управління юстиції не є реєстратором Єдиного реєстру громадських формувань, а тому є неналежним відповідачем у справі. Рішенням суду не може бути зобов`язано державний орган вчинити дію, яка входить до повноважень цього органу, оскільки її вчинення є правом цього органу, а не обов`язком.

Відповідач Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції щодо позову заперечила посилаючись на те, що помилковим є висновок позивача про те, що до його повноважень не входить реєстрація статуту територіальної громади м. Львова.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що такий підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування наказу Львівського міського управління юстиції № 3-Р від 09.01.2014, оскільки згідно з додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1150 (1150-98-п) (зразок заяви), у правому верхньому кутку такої вказується начальник органу, що здійснює реєстрацію, прізвище та ініціали. У заяві Львівської міської ради від 19.11.2013 № 1.4 вих.-167 про державну реєстрацію змін до Статуту територіальної громади міста Львова у правому верхньому кутку вказано, що вона адресована до начальника Головного управління юстиції у Львівській області п. А. Багряка. Отже, Львівське міське управління юстиції не могло розглядати заяву від 19.11.2013 № 1.4 вих.-167, оскільки така не була йому адресована. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання здійснити реєстрацію змін до статуту, то суд першої інстанції в цій частині позову відмовив, оскільки заява була адресована не тому органу, якого позивач просить зобов`язати вчинити дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, якою позов задоволено, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішенню у цій справі підлягають вимоги, які заявлені у первинному адміністративному позові, оскільки Львівською міською радою на вимогу суду не надано належного документа, який підтверджував би повноваження О. Синютки на підписання заяви про зміну предмету позову вих. №1104-вих.-982 від 22.08.2014, що виключає можливість прийняття такої заяви до розгляду. Позивачем заявлено вимогу про скасування наказу Львівського міського управління юстиції від 09.01.2014 № 3-Р, яке такого наказу не приймало.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ

Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що на підтвердження повноважень підписання заяв про зміну предмету позову від 22.08.2014 представниками позивача було надано суду належним чином завірену копію розпорядження Львівського міського голови №546-к від 19.08.2014 "Про відрядження А. Садового ", відповідно до якого на час відсутності міського голови А.Садового з 20.08.2014 по 22.08.2014 виконання обовязків міського голови покладено на першого заступника міського голови О. Синютку. Якщо ж суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про зміну предмету позову подана неуповноваженою особою, згідно з вимогами чинного законодавства він мав би постановити ухвалу про повернення такої, натомість суд вирішив це питання у постанові, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Позивач зазначив, що окрема ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачі заперечень, відзиву на касаційну скаргу не подали.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_1 у запереченнях на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а постанову та окрему ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 - без змін. Розгляд справи здійснювати за їх участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_6 у запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову та окрему ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 - без змін, постановити окрему постанову в частині невиконання рішення від 12.06.1985 та зобов`язати Садового А.І. надати їй квартиру та встановити, хто отримав її квартиру.

Вищезазначені треті особи у запереченнях на касаційну скаргу вказують, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов таких висновків.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі також - КАС України (2747-15) ) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України (254к/96-ВР) та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 137 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 106 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Відповідно до частин 1-2 статті 58 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, первинний адміністративний позов від імені Львівської міської ради поданий в.о. міського голови Синюткою О.М., який на підтвердження своїх повноважень надав розпорядження Львівського міського голови Садового А.І. від 26.06.2014 № 386-К про покладення 27.06.2014 обов`язків міського голови на першого заступника Синютку О.М. у зв`язку з відпусткою Садового А.І.

Натомість суд першої інстанції, прийнявши до розгляду заяву про зміну предмета адміністративного позову від 22.08.2014, не звернув увагу на те, що така також підписана О. Синюткою, яким не долучено нового розпорядження про покладення на нього обов`язків міського голови, а розпорядження від 26.06.2014 № 386-К вичерпало свою дію.

На запит суду апеляційної інстанції 10.02.2016 представником Львівської міської ради Серватяк Л.З. подано клопотання, яким повідомлено, що відповідно до розпорядження Львівського міського голови від 19.08.2014 № 546-к на час відрядження міського голови його обов`язки були покладені на першого заступника О. Синютку .

Однак вказане розпорядження судом апеляційної інстанції прийнятим не було, оскільки з його змісту вбачалося, що воно видавалося від імені міського голови А.Садового у зв`язку з вибуттям ним у відрядження на період з 20.08.2014 по 22.08.2014, проте підписане це розпорядження не А. Садовим, а О. Синюткою.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що Львівською міською радою на вимогу суду апеляційної інстанції не надано належного документа, який підтверджував би повноваження О.Синютки на підписання заяви про зміну предмету позову вих. № 1104-вих.-982 від 22.08.2014, суд апеляційної інстанції, діючи в межах своїх повноважень, дійшов правильного висновку, що вимоги, які заявлені у цій заяві, не можуть вирішуватись по суті, оскільки заявлені від імені позивача неуповноваженою на те особою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ від 09.01.2014 № 3-Р, виданий начальником Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, хоча позивач просить скасувати наказ Львівського міського управління юстиції. Наказ від 09.01.2014 № 3-Р у Львівському міському управлінні юстиції не зареєстрований та, як вказує його начальник у поясненнях від 03.03.2016 № 233/01-19/98, такий Львівським міським управлінням юстиції не видавався, що підтверджується копією журналу реєстрації наказів Львівського міського управління юстиції з основної діяльності за 2014 рік.

Натомість такий зареєстрований у журналі реєстрації наказів з питань легалізації та реєстрації громадських формувань Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, що підтверджується копією відповідного журналу.

Пунктом 1 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/05, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі також - Положення) встановлено, що районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (далі - управління юстиції) є територіальними органами Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст). Управління юстиції підпорядковуються Мін`юсту та безпосередньо Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні територіальні управління юстиції). У складі управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби України (далі - Укрдержреєстр), та підпорядковані реєстраційним службам головних управлінь юстиції та безпосередньо Укрдержреєстру.

Відповідно до пункту 11 цього Положення основними завданнями структурного підрозділу управління юстиції, що забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру (далі - реєстраційна служба), є забезпечення реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів.

За приписами пункту 12.21 Реєстраційна служба відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення, зокрема, щодо реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст (крім міст Києва та Севастополя).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем заявлено вимогу про скасування наказу Львівського міського управління юстиції від 09.01.2014 № 3-Р, яке такого наказу не приймало, а відтак, відсутність порушень прав позивача з боку Львівського міського управління юстиції у зв`язку з неприйняттям оскаржуваного наказу виключає можливість задоволення адміністративного позову в частині скасування відповідного наказу, вимоги у якому заявлені саме до Львівського міського управління юстиції.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, згідно з якими, виходячи з пункту 1 Положення про державну реєстрацію статутів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1150 (1150-98-п) , реєстрація змін до статуту здійснюється за заявою встановленого зразка, який є додатком №1 до цієї постанови (зразок заяви), та відповідно до якого у правому верхньому кутку такої вказується начальник органу, що здійснює реєстрацію, прізвище та ініціали.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві Львівської міської ради від 19.11.2013 № 1.4 вих.-167 про державну реєстрацію змін до Статуту територіальної громади міста Львова у правому верхньому кутку вказано, що вона адресована до начальника Головного управління юстиції у Львівській області п. А. Багряка, тобто заява адресована не тому органу, якого позивач просить зобов`язати здійснити реєстрацію змін до статуту, а отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у задоволенні вимоги щодо зобов`язання Львівського міського управління юстиції вчинити дії необхідно відмовити.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд зауважує, що касаційна скарга Львівської міської ради подана лише на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016, відтак правильність застосування норм матеріального та процесуального права Львівським окружним адміністративним судом при постановленні окремої ухвали від 10.06.2015 та Львівським апеляційним адміністративним судом при постановленні ухвали від 04.03.2016 у справі №813/4771/14 не є предметом перегляду у межах даної касаційної скарги.

Окрім цього, Суд звертає увагу, що положеннями КАС України (2747-15) у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій та на даний час, не передбачено такого виду судового рішення як "окрема постанова", відтак клопотання ОСОБА_6 про ухвалення такої не підлягає задоволенню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.