806/3004/15 Про визнання дій протиправними, стягнення з об`єднаної державної податкової інспекції посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 23.01.2020 Прийняття

про визнання дій протиправними, стягнення посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років та середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Капустинського М.М., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Овруцька ОДПІ, відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років;

- стягнути з Овруцької ОДПІ на користь позивача посадовий оклад в розмірі 231 грн 05 коп. надбавки за спеціальне звання в сумі 23 грн 40 коп., винагороди за вислугу років в сумі 77 грн 79 коп., надбавки за вислугу років в сумі 23294 грн 03 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.06.2015 року по 08.09.2015 року в сумі 8964 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 4 липня 2013 року звільнився із посади головного державного податкового інспектора Народицького відділення Овруцької ОДПІ у зв`язку із скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що у день звільнення йому не було виплачено усі суми, що належали йому до сплати.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Овруцької ОДПІ щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років.

Стягнуто з Овруцької ОДПІ на користь ОСОБА_1 недораховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад в сумі 231 грн 05 коп., надбавку за спеціальне звання в сумі 23 грн 40 коп., винагороду за вислугу років в сумі 77 грн 09 коп., надбавку за вислугу років в сумі 23294 грн 03 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 червня 2015 року до 08 вересня 2015 року в сумі 8964 грн. 00 коп.

4. Проаналізувавши норми Кодексу законів про працю України (322-08) та Закону України "Про державну службу" суд першої інстанції при прийнятті постанови від 08 вересня 2015 року дійшов висновку, що позивач за вказаний період перебування на посаді мав право на отримання одночасно двох видів надбавки за вислугу років, а саме винагороди за вислугу років, як посадовій особі органів державної податкової служби, що має спеціальне звання, та надбавки за вислугу років, як державному службовцеві.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду скаргу Овруцької об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області задоволено.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у розумінні вимог Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1994 року № 283 (283-94-п) , до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державної податкової служби, однак право на врахування такого стажу до державної служби не можна ототожнювати з правом на отримання одночасно за ту ж саму роботу двох тотожних за суттю доплат (винагород) за вислугу років.

Оскільки винагорода за вислугу років, позивачу, як посадовій особі органу державної податкової служби, яка має спеціальне звання, за спірний період нарахована та виплачена відповідачем у повному обсязі, тому право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, що передбачене ст. 43 Конституції України не є порушеним. За таких обставин позовні вимоги позивача є безпідставними і не можуть бути задоволені.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У лютому 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка 30 січня 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

8. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року залишити в силі.

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

10. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що без достатніх правових підстав, в порушення норм матеріального права судами ототожнено два різних за змістом та правовою природою юридичних термінів "надбавку за вислугу років", що визначається Законом України "Про державну службу" із "винагородою за вислугу років", термін запроваджений підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) .

11. Відповідач надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких просив відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 1994 року до 4 липня 2013 року працював на різних посадах у Народицькому відділенні Овруцької МДПІ, що підтверджується копією трудової книжки.

1 лютого 1995 року позивачу присвоєно спеціальне звання - "Інспектор податкової служби ІІІ рангу" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 року №559 "Питання державної податкової служби в Україні" (559-92-п) .

29 жовтня 2002 року ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання посадових осіб органів державної податкової служби"

4 липня 2013 року позивач відповідно до наказу №45-о від 3 липня 2013 року був звільнений із посади головного державного податкового інспектора Народицького відділення МДПІ у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Оскільки у день звільнення з роботи, на думку ОСОБА_1, не було виплачено усі суми, що належать йому до сплати від Овруцької МДПІ, він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

14. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що на думку позивача, відповідачем йому не донарахована та невиплачена надбавка за вислугу років згідно статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ).

17. Так, відповідно до статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

18. Положеннями частини другої статті 9 Закону № 3723-XII вказано, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

19. Разом з тим, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, у період, коли позивач працював в органах податкової служби, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII (509-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 509-XII (509-12) ).

20. Статтею 15 Закону № 509-XII встановлено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

21. Стосовно державних службовців, то класифікація їх посад та категорій визначені в статті 25 Закону № 3723-ХІІ. У частині четвертій вказаної статті прямо зазначено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Тому, законодавчо відокремлено правове становище працівників державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання в силу вимог статті 15 Закону № 509-XII, та працівників, посади яких віднесені до відповідної категорії державних службовців із присвоєнням відповідного рангу державного службовця.

Посади всіх інших працівників, які не мають спеціальних звань, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Отже, державним службовцям присвоюються ранги державних службовців відповідно до статті 26 Закону № 3723-ХІІ.

22. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013 (1013-97-п) , якою затверджено Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання (далі - Порядок № 1013), у пункті 2 якого визначено розміри винагороди за вислугу років посадовим особам державної податкової служби, які мають спеціальні звання, а у пункті 3 Порядку встановив, що розмір цієї винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.

23. Водночас, статтею 33 Закону № 3723-XII передбачено виплату щомісячно державним службовцям надбавки за вислугу років (як складової їх заробітної плати) у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби.

24. Суд наголошує, що Порядок № 1013 є спеціальним порівняно зі статтею 33 Закону № 3723-ХІІ підзаконним нормативно-правовим актом, виданим на розвиток Закону № 509-ХІІ (509-12) , який визначає умови і розміри виплати такої складової заробітної плати посадових осіб державної податкової служби, які мають спеціальні звання, залежно від їхнього стажу роботи, як винагорода (по суті надбавка) за вислугу років.

Тому положення частини п`ятої статті 33 Закону № 3723-ХІІ для здійснення цих виплат для посадових осіб названих органів як державних службовців, що мають спеціальний статус та звання, а не ранги, застосуванню при вирішенні спірних правовідносин не підлягають.

25. Правова позиція зі спірного питання, з якою погоджується й Суд під час розгляду цієї адміністративної справи, була неодноразово висловлена в постановах Верховного Суду, зокрема в постанові від 23 травня 2018 року (справа №822/535/16) та постанові від 28 серпня 2019 року (справа №806/2184/15).

26. Суд, на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов висновку про те, що посадова особа державної податкової служби, якій відповідно до Закону № 509-ХІІ (509-12) присвоєно спеціальне звання, має право на отримання лише однієї доплати за вислугу років до заробітної плати, а саме "винагороди за вислугу років", передбаченої пунктом 2 Порядку.

27. Доводи касаційної скарги щодо ототожнення юридичних термінів "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років" Судом відхиляються, оскільки із оскаржуваного рішення та встановлених судами обставин справи вбачається, що предметом розгляду була саме "надбавка за вислугу років".

28. З огляду на встановлені судами обставини справи, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо правомірності дій відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

29. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.