522/20954/16-а Про визнання протиправним та скасування припису Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів міської Ради - 23.01.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду міста Одеси у складі судді Кравчук Т.С. від 28 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Крусяна А.В. від 31 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі - Управління, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис № 003734 за статтею 152 КУпАП від 02 листопада 2016 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської Ради.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що 03 листопада 2016 року за адресою провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) головним спеціалістом Управління був вручений припис № 003734, в якому вказано, що при здійсненні контролю у сфері благоустрою встановлено порушення пункту 8.1.5 Правил з благоустрою міста, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року № 1631-VI, а саме: відсутня проектна документація щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище. Крім того, позивач зазначив, що під час функціонування спортивного клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" будь-яких порушень громадського порядку, тиші, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях з його боку допущено не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посадові особи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради наділені повноваженнями складати протоколи про порушення правил благоустрою міста Одеси та виносити приписи, пов`язані з порушенням правил благоустрою, і це належить до їх повноважень. Також, згідно з Положенням про Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, затвердженого рішенням - Одеської міської ради від 24 грудня 2014 року № 5990-VI (далі - Положення № 5990-VI), Управління приймає участь в організації благоустрою міста, здійснює заходи державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушень вимог законодавства суб`єктами господарювання та здійснює самоврядний контроль за станом території об`єктів благоустрою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 26 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/20954/16а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 552/20954/16-а за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 3 листопада 2016 року за скаргою мешканця житлового будинку, у якому розміщено спортивний клуб, головним спеціалістом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за результатами проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 був вручений припис № 003734 від 02 листопада 2016 року, зі змісту якого вбачається, що під час здійснення контролю у сфері благоустрою, встановлено порушення пункту 8.1.5 Правил з благоустрою міста, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року № 1631-VI (далі - Правила № 1631-VI), а саме: відсутня проектна документація щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище. Приписом зобов`язано позивача у строк до 7 листопада 2016 року подати до Управління проектну документацію щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судами попередніх інстанцій встановлено, що видами діяльності ФОП ОСОБА_2, зокрема, є функціонування спортивних споруд, діяльність спортивних клубів, діяльність фітнес-центрів, інша діяльність у сфері спорту.

Власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 .

ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 15 січня 2015 року орендує нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 465,2 кв. м, яке складається з 15 приміщень.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди приміщення надається орендатору для розміщення фітнес - спортклубу ФОП ОСОБА_2 в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов договору оренди від 15 січня 2015 року був розміщений спортивний клуб "ІНФОРМАЦІЯ_1".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій невірно застосували положення пунктів 2.2.17.5 та 2.2.17.6 Положення № 5990-VІ, оскільки Управління не наділене повноваженнями щодо здійснення контролю у сфері благоустрою відносно виконання вимог щодо дотримання тиші, встановлених пунктом 8.1.5 Правил.

Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правову оцінку тому, що відповідач не наділений виносити приписи у порядку статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) України. Крім того, скаржник посилається на те, що він не здійснює діяльність та не використовує звуковідтворювальне обладнання, наслідком чого є перевищення рівня шуму, встановлених санітарними нормами, в орендованому приміщенні, тому відповідно до норм діючого законодавства він не зобов`язаний був розробляти проектну документацію щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище, оскільки вказане навантаження відсутнє, що підтверджується актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 12 січня 2017 року.

Від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надійшло заперечення на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2, в якому зазначається, що суди прийняли законні та обґрунтовані рішення, а вимоги касаційної скарги є безпідставними; просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП (80731-10) , законами України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, пунктом 7 частини першої статті 30 вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів і організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" система благоустрою населених пунктів включає: управління у сфері благоустрою населених пунктів; визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів; організацію благоустрою населених пунктів; стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів; фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно із статтею 34 цього ж Закону Правила благоустрою території населеного пункту нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання на території міста Одеси, яким встановлюється порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста Одеси, визначаються правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні основи благоустрою міста Одеси, є Правила № 1631-VI (зі змінами, внесеними рішеннями Одеської міськради від 09 жовтня 2013 року № 3901-VІ, від 27 серпня 2014 року № 5236-VI, від 10 червня 2015 року № 6718-VI).

Пунктом 1.7 Правил № 1631-VI закріплено, що Правила розроблені та діють на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , "Про рекламу" (270/96-ВР) , "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , "Про відходи" (187/98-ВР) та інші.

Пунктом 8.1 розділу 8 Правил № 1631-VI встановлені вимоги щодо дотримання тиші.

Зокрема, підпунктом 8.1.5 Правил № 1631-VI передбачено, що суб`єкти господарювання, які використовують звуковідтворювальне обладнання та музичні інструменти, зобов`язані розробити проектну документацію та виконати заходи щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище. Вказана проектна документація підлягає обов`язковому погодженню з органами санітарно-епідеміологічної служби. Встановлення та використання звуковідтворювального обладнання та музичних інструментів можливо виключно за умови додержання розробленої та погодженої проектної документації.

Стаття 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" зобов`язує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадян здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами, лише у разі здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Вказані положення закріплені у підпункті 8.1.1 Правил № 1631-VI.

Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що у разі здійснення підприємствами, установами, організаціями та громадянами та іншими особами діяльності або використання ними звуковідтворювального обладнання, наслідком чого є перевищення рівня шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях, вони зобов`язані здійснювати заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами (у тому числі, зобов`язані розробити проектну документацію та виконати заходи щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що головним спеціалістом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради була здійсненна перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо виконання ним вимог дотримання тиші встановлених пунктом 8.1 розділу 8 Правил № 1631-VI, а саме: перевірка наявності документації проектної щодо зменшення впливу звукового навантаження на оточуюче середовище. За результатами перевірки та у зв`язку з ненаданням позивачем відповідної документації, головним спеціалістом винесено припис № 003734 від 02 листопада 2016 року, яким позивача зобов`язано надати технічну документацію до 07 листопада 2016 року.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судами попередніх інстанцій встановлено, що видами діяльності ФОП ОСОБА_2 зокрема є функціонування спортивних споруд, діяльність спортивних клубів, діяльність фітнес-центрів, інша діяльність у сфері спорту.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спортивне обладнання, яке використовується у діяльності спортивного клубу, є джерелом перевищення рівня шуму, встановлених санітарними нормами, відтак, на приміщення, в якому таке обладнання розміщено, поширюються вимоги щодо здійснення його власниками (орендарями) заходів з попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами.

Стосовно доводів скаржника про відсутність у відповідача повноважень щодо складання оскаржуваного припису колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.1.1 Правил № 1631-VI передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території міста Одеса. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

У пункті 8.1.1 Правил № 1631-VI закріплені вимоги щодо дотримання тиші, а саме - підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму та інших фізичних факторів зобов`язані:

- здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи з попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

- під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівень шуму звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майданчиках, близько прилеглих жилих будинків не перевищував рівнів, установлених санітарними нормами;

- вживати заходи з недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в приміщеннях жилих будинків і прибудинкових територіях.

Таким чином, суди дійшли до правильного висновку про те, що контроль за станом благоустрою території міста Одеса, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) відповідно до пункту 11.1 Правил № 1631-VI здійснюється Одеською міською радою та утвореними нею органами в межах наданих повноважень, що також підтверджується частиною першою статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". У цій статті, зокрема, зазначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Пунктом 11.2 Правил № 1631-VI встановлено, що самоврядний контроль за станом благоустрою міста Одеси здійснюється шляхом проведення перевірок територій зі складанням протоколів та приписів відносно порушників законодавства; розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян.

Також пунктом 3.1.14 Правил № 1631-VI передбачено, що виконавчі органи Одеської міської ради, уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою населених пунктів, складають та видають приписи власникам (балансоутримувачам) щодо приведення об`єктів та елементів благоустрою у належний стан з визначенням строків проведення певних заходів.

Крім того, згідно пунктами 1, 2 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 червня 2014 року № 116 посадових осіб управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради уповноважено проводити перевірку та складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 152, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159, 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно посадових осіб закладів (підприємств) торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посадові особи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради наділені повноваженнями виносити приписи, пов`язані з усуненням порушень правил благоустрою, і це належить до їх повноважень.

Також згідно з Положенням про Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24 грудня 2014 року № 5990-VI (далі - Положення), Управління приймає участь в організації благоустрою міста, здійснює заходи державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушень вимог законодавства суб`єктами господарювання та здійснює самоврядний контроль за станом території об`єктів благоустрою.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено вичерпний перелік обмежень при використанні об`єктів благоустрою. Аналізуючи положення цієї статті, колегія суддів зазначає наступне.

За способами викладення норм права у приписах статей нормативно-правових актів залежно від рівня узагальнення розрізняють абстрактний та казуальний способи. Перший розкриває зміст норми (ознаки фактичних обставин, дій, явищ) у приписах статей загальними, абстрактними, не індивідуалізованими поняттями, через родові особливості, а другий розкриває зміст норми (фактичні обставини, дії, явища, їх види) у приписах статей індивідуалізованими поняттями через певні факти, конкретні випадки (казуси), ознаки та ін. з широким застосуванням прийому переліків. І перший і другий можуть встановлювати вичерпний перелік ознак фактичних обставин, дій, явищ тощо, щоправда перший родових ознак, а другий індивідуальних.

Виходячи зі змісту статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" у взаємозв`язку з нормою пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" щодо повноважень органів місцевого самоврядування затверджувати правила благоустрою, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вичерпний перелік обмежень при використанні об`єктів благоустрою наведений у статті 16 стосується родових ознак об`єктів благоустрою, на які законом заборонено відповідні посягання. Це вчинено законодавцем з тією метою, щоб надмірно не обтяжувати правову норму Закону деталізацією правовідносин, що виникають в суспільному житті.

Тому пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" законодавцем передбачено можливість органами місцевого самоврядування самостійно на своїй території визначати відповідні заборони та обмеження при використанні об`єктів благоустрою.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 127/3709/17

Зважаючи на ці аргументи, суди попередніх інстанцій правильно встановили наявність повноважень Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо здійснення контролю у сфері благоустрою відносно виконання вимог щодо дотримання тиші, складання приписів.

Колегія суддів також погоджується із висновками судів попередній інстанцій, щодо відхилення доводів скаржника про те, що останнім під час функціонування спортивного клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" будь-яких порушень громадського порядку, тиші, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях допущено не було, оскільки таке спростовується встановленими обставинами справи.

Проаналізувавши приписи законодавства України, докази, які були досліджені та оцінені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про правомірність прийнятого припису, як такого, що винесеного на законних підставах, з дотриманням встановленої процедури та у межах наданих повноважень.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки касаційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.