820/1001/17 Про визнання незаконною бездіяльності міського центру зайнятості у сприянні зайнятості фізичної особи під час прийому на облік - 23.01.2020 Прийняття

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Лях О.П., суддів Яковенка М.М., Старосуда М.І.)

у справі № 820/1001/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості

третя особа:Міністерство соціальної політики України

про визнання бездіяльності незаконною.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом, в якому просив суд визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у сприянні зайнятості позивача під час прийому 21.02.2017.

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002 - 2003 роки, 2004 рік, 2006 - 2015 роки).

5. 27.09.2016 року позивач звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як такий що шукає роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 .

6. Наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27.09.2016 №НТ160927, згідно з поданою заявою від 27.09.2016, позивачу - ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 27.09.2016 та призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 по 28.09.2017.

7. Згідно з даними з бази ЕІАС.NЕТ останнім місцем, роботи ОСОБА_1 є "Фахівець з питань зайнятості (хедхантер)" у Харківському міському центрі зайнятості.

8. Під час прийому позивача 21.02.2017 провідним фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості Бабченко Л.Д. були переглянуті вакансії "викладач із соціальної педагогіки, помічник юриста, спеціаліст державної служби" та опрацьована вакансія "соціолог".

9. Для узгодження часу та дати співбесіди з роботодавцем, спеціалістом з працевлаштування було зателефоновано до Національного фармацевтичного університету та отримано інформацію про те, що станом на 21.02.2017 на дану вакансію вже розглядається сім кандидатур. Також, роботодавцем було заявлено клопотання щодо не направлення кандидатів на цю посаду, доки не будуть розглянуті зазначені кандидатури.

10. Крім того, 21.02.2017 провідним фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості Бабченко Л.Д. було запропоновано ОСОБА_1 відвідати спеціаліста з профорієнтації, про що міститься запис у додатку № 1 до персональної картки.

11. Вважаючи, що на прийомі 21.02.2017 відповідач допустив незаконну бездіяльність, що виявилась у фактичній відмові сприяти працевлаштуванню позивача, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності бездіяльності відповідача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У своїй касаційній скарзі відповідач стверджує, що судами не вірно застосовано положення ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення".

14. Позивач наголошує, що судами не досліджено всі обставини справи, проігноровано його пояснення і прийнято необґрунтоване рішення.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити таке.

16. Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (5067-17) (далі - Закон №5067).

17. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону №5067 держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.

18. Згідно із ч. 2 та 3 ст. 44 вказаного Закону зареєстровані безробітні зобов`язані: 1)самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2)відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону.

19. Відповідно п. 3.3 розділу III Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості, затверджених директором Державного центру зайнятості 18.08.2014, якщо шукач роботи звертається до центру зайнятості, спеціаліст з працевлаштування відповідно до встановленого порядку при підборі йому роботи з`ясовує по телефону в представника роботодавця, чи є підібране робоче місце вільним, та узгоджує можливість співбесіди з клієнтом.

20. Під час спілкування з роботодавцем спеціаліст повідомляє йому основну інформацію про претендента (професію, спеціальність, освіту, професійний досвід тощо). При цьому робиться акцент на його професійних, ділових, особистих якостях, які можуть зацікавити даного роботодавця. Пояснює, що в разі можливого не працевлаштування особи важливо точно визначити причину та вказати її у відповідній графі корінця-направлення на працевлаштування. Неправильне визначення причини може призвести до порушення законних прав безробітного на матеріальне забезпечення або до необґрунтованого його одержання.

21. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що положеннями ч.ч. 2-5 та 7 ст. 46 Закону №5067 передбачено, що для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

22. У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

23. Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

24. У разі зміни безробітним професії за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підходящою вважається робота за новою та за попередньою професією (спеціальністю).

25. Для безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, більш як шість місяців, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць.

26. Для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років), підходящою роботою також вважається участь у громадських роботах, а також інших роботах тимчасового характеру, що відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями, та тривають понад один місяць.

27. Приписами ч. 2 ст. 43 Закону №5067 встановлено, що Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

28. На виконання вказаних вимог Закону №5067 Кабінетом Міністрів України постановою від 20.03.2013 №198 було затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (далі - Порядок №198).

29. Так, приписами п. 5 Порядку №198 передбачено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до ст. 46 зазначеного Закону.

30. Відповідно до п. 12 Порядку №198 підходящою для безробітного є робота, що відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації. Підбір підходящої роботи здійснюється центром зайнятості, у якому безробітний зареєстрований, з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради. За згодою безробітного підбір підходящої роботи може здійснюватися також в інших регіонах. У разі зміни даних, що впливають на підбір підходящої роботи, зареєстрований безробітний подає до центру зайнятості відповідні документи.

31. Згідно із п. 18 вказаного Порядку для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

32. У п. 19 Порядку №198 зазначено, що у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров`я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

33. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з даними з бази ЕІАС.NЕТ останнім місцем, роботи ОСОБА_1 є "Фахівець з питань зайнятості (хедхантер)" у Харківському міському центрі зайнятості.

34. Позивач має, зокрема, диплом соціолога, за цією спеціальністю не працював.

35. Відповідно до вимог Єдиної технології обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України, затвердженої наказом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 15.08.2000 №49 розділу 1У Процедури та операції щодо надання громадянам послуг з пошуку і підбору роботи, у випадку, коли спеціаліст, який здійснює функції працевлаштування, підібрав підходящу роботу для клієнта або іншу роботу, на яку він погоджується, спеціаліст, який здійснює функції працевлаштування, зокрема з`ясовує по телефону, чи дійсно в даний час вільне підібране місце, на яке погодився клієнт, і узгоджує з представником роботодавця можливість співбесіди з громадянином.

36. Таким чином, суди вірно зазначили, що з`ясування по телефону спеціалістом з працевлаштування до Національного фармацевтичного університету щодо наявності вакансії соціолога здійснено в межах повноважень спеціаліста, а за наявності інформації від роботодавця про те, що станом на 21.02.2017 на дану вакансію вже розглядається сім кандидатур, а також клопотання щодо не направлення кандидатів на цю посаду, у відповідача були відсутні підстави для видачі направлення на працевлаштування.

37. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за період перебування позивача на обліку в статусі безробітного, а саме з 27.09.2016, спеціалістами Харківського міського центру зайнятості разом із позивачем було переглянуто та опрацьовано 23 вакансії та видано два направлення на працевлаштування.

38. Верховний Суд зазначає, що бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є невиконання приписів закону щодо реалізації управлінської функції, тобто пасивна форма правової поведінки, а під протиправною слід розуміти нереалізацію управлінської функції чи невиконання наданого повноваження за наявності чітко визначеного приводу.

39. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито відповідних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1, а тому підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача під час прийому 21.02.2017 - відсутні.

40. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

41. Доводи касаційної скарги про порушення ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" не знайшли свого підтвердження.

42. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.