440/1922/19 Про визнання протиправною бездіяльність районної у місті ради щодо не прийняття рішення за клопотанням (заявою) фізичної особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж, зобов`язання районної у місті ради розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії клопотання (заяву) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж - 23.01.2020 Прийняття

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (суддя Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 (головуючий суддя Калиновський В.І., судді Сіренко О.І., Мінаєва О.М.)

в справі №440/1922/19

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківської районної в місті Полтаві ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної у місті Полтаві ради, в якому просив суд :

визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної у м.Полтаві ради щодо не прийняття рішення за клопотанням (заявою) ОСОБА_1 від 29.03.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж;

зобов`язати Шевченківську районну у м. Полтаві раду розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 29.03.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, позов задоволено повністю.

3. У поданій касаційній скарзі Шевченківська районна в місті Полтаві рада із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 02.04.2019 звернувся до Шевченківської районної у м. Полтаві ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

5. Листом Ради від 05.04.2019 №116/592 позивача повідомлено, що звернення з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею до 100 м. кв. для будівництва гаражу АДРЕСА_1, та який знаходиться в складі автогаражного колективу "Ізумруд-07", розглянуто відділом містобудування та архітектури Шевченківського райвиконкому. За результатами розгляду роз`яснено, що положеннями п. 1 ст. 41 ЗК України регламентовано, що надання, за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, земельних ділянок авто-гаражним кооперативам для гаражного будівництва у власність або оренду. Приватизацію земельних ділянок окремими членами авто-гаражних кооперативів під гаражами, що знаходяться в їх власності (користуванні), чинним законодавством не передбачено.

6. Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка пов`язана із не розглядом клопотання, звернувся до суду з відповідним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у межах спірних правовідносин саме Шевченківська районна у місті Полтаві рада повинна була розглянути клопотання позивача і прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні. Суди зазначили, що ЗК України (2768-14) або інші закони не передбачають делегування повноваження по розпорядженню земельними ділянками.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

8. У своїй касаційній скарзі відповідач посилається на практику Верховного суду (постанови від 31.01.2018 у справі №814/741/16 та від 14.03.2018 у справі №804/3703/16). Наголошує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання ділянки у власність.

9. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку обставинам справи.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що відповідач не дотримався встановленої законом процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

12. За змістом ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

13. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

14. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

15. Відповідно до положень ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів в розмірі не більше 0,01 гектара.

16. Визначений ст. 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачає наступний алгоритм дій щодо вирішення питання питань передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність, до якого, у разі якщо бажана земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи, долається погодження землекористувача;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

17. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

18. Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у визначеному законодавством порядку звернувся до відповідача із заявою про передачу земельної ділянки у власність, проте жодного рішення з цього питання відповідач не прийняв.

20. Суди вірно зазначили, що ЗК України (2768-14) або інші закони не передбачають делегування повноваження по розпорядженню земельними ділянками або приймати інші акти, ніж у формі рішень.

21. Посилання заявника касаційної скарги на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме на те, що позивач мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, не береться колегією суддів до уваги, оскільки така судова практика (постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №814/741/16 та від 14.03.2018 у справі №804/3703/16) є не релевантною.

22. Більш того, Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №509/4156/15-а (постанова від 17.12.2018) відступив від висновку, викладеного у зазначених вище постановах.

23. У справі № 509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

24. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку

25. Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

26. Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

27. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

28. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

29. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Шевченківської районної в місті Полтаві ради залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №440/1922/19 - без змін.