826/15269/17 Про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення з органів поліції, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - 22.01.2020 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у складі головуючого судді Васильченко І.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючого), Лічевецького І.О., Костюк Л.О. у справі №826/15269/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Наказом Національної поліції України від 11.07.2017 №1043 дск "Про відрядження працівників ДОТЗ Національної поліції до головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях", з метою надання практичної допомоги при обробленні інформації, знятої з транспортних телекомунікаційних мереж, наказано відрядити на період з 17.07.2017 по 15.08.2017 до Головного управління Національної поліції в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0034117), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го управління та до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

3.2. Наказом Національної поліції України від 19.07.2017 №1086 дск "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Департаменту оперативно-технічних заходів", за порушення ст. 4, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ч. 1 п. 1.2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції затвердженої ст. 64 цього Закону наказу Національної поліції від 11.07.2017 №1043 дск, а також п. 2.1, 2.8 посадових інструкції старшого оперуповноваженого в ОВС управління контролю, обробки та аналізу оперативної інформації, знятої з транспортних телекомунікаційних мереж Департаменту оперативно-технічних заходів (від 28.07.2016 №6/4дск/18/01-2016) ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го управління звільнено зі служби в поліції.

3.3. Наказом Національної поліції України від 20.07.2017 №534 о/с дск "По особовому складу Департаменту оперативно-технічних заходів", підполковника поліції ОСОБА_1 (0034117), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го управління звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

3.4. В подальшому, наказом від 15.02.2018 №127 о/с дск внесено зміни в наказ від 20.07.2017 №534 о/с дск, зокрема, змінивши цифри та слова "із 21 липня 2017 року" на "з 12 серпня 2017 року".

3.5. Позивач, вважаючи прийняті рішення протиправним звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

4. Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції вказали, що належним доказом неможливості за станом здоров`я виконувати службові обов`язки, в тому числі відбути у відрядження, є відповідна постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, проте позивачем такого доказу суду не надано. Відтак, судами не встановлено обставин щодо порушення процедури направлення позивача у відрядження, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування наказу від 11.07.2017 року № 1043 дск. Також, враховуючи встановлений факт відмови позивача ознайомитись з наказом про відрядження та відбути у відрядження, та з урахуванням прийняття оскаржуваних наказів від 19.07.2017 №1086 дск та від 20.07.2017 №534 о/с дск за наслідком проведеного службового розслідування, суди дійшли висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів та звільненні позивача дотримано порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності визначеного Дисциплінарним статутом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернулася до суду із касаційною скаргою, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Аргументи скаржника зводяться до того, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги::

8. Конституція України (254к/96-ВР) :

"Стаття 19. '' Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (580-19)

Стаття 1. Національна поліція України

1. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 3. Правова основа діяльності поліції

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 7. Дотримання прав і свобод людини

1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Стаття 18. Основні обов`язки поліцейського

1. Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Стаття 19. Види відповідальності поліцейських

1. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

2. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пункт 6 частини 1 статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

10. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (3460-15) (поширюється на поліцейських до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" (2337-19) на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) від 23.12.2015 №901-VIII)

Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 5. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 7. Службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

11. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року №230

Пункт 2.1. Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підпункт 2.2.5 пункту 2.2. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою рядового або начальницького складу адміністративного правопорушення.

Пункти 5.2-5.3. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Абзац 1 пункту 5.4. Якщо вину особи РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

12. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (z1576-16)

Пункт 1 розділу ІІ. Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

13. Зі змісту зазначених правових норм вбачається обов`язок поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни.

14. Так, відповідно до пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 (z0218-98) (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 року №362; далі - Інструкція №59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

15. Розділом II Інструкції № 59 передбачено порядок відрядження у межах України.

Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби) але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98 (98-2011-п) .

16. Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 року №98 (98-2011-п) (в редакції від 19.04.2017 року), строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - чотирнадцятому цього пункту.

Абзацом 13 в пункту 6 вказаної Постанови визначено, що строк відрядження державних службовців не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ Національної поліції України від 11.07.2017 року №1043 дск "Про відрядження працівників ДОТЗ Національної поліції до головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях" відповідає вимогам Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (z0218-98) .

18. Натомість, позивач відмовилась від ознайомлення зі спірним наказом від 11.07.2017 року №1043 дск, за наслідками чого складено акт про відмову ознайомлення з наказом у присутності 1-го заступника начальника Департаменту підполковника поліції Ібрагімова Р.М., який підтвердив зазначений факт під час судового засідання, так як був викликаний в якості свідка, заступника начальника управління полковника Департаменту поліції Кузнєцової Л.Б., заступника начальника відділу Департаменту підполковника поліції Свистуна А.О. та заступника начальника відділу Департаменту Федька В.Ю.

19. Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про державну службу" під час направлення державного службовця у відрядження беруться до уваги його сімейний стан та інші особисті обставини. Не допускається направлення у відрядження без їхньої згоди вагітних жінок, державних службовців, які мають дітей віком до 14 років, самостійно виховують дітей-інвалідів, інвалідів з дитинства.

20. ОСОБА_1 зазначила, що не може виконати наказ та відбути у відрядження у зв`язку з наявністю хвороби та необхідності постійного медичного нагляду.

21. Як правильно враховано судами, належним доказом неможливості за станом здоров`я виконувати службові обов`язки, в тому числі відбути у відрядження, є відповідна постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби. Проте, позивачем такого доказу судам надано не було, а лікування позивача у Центральному госпіталі МВС України не є доказом неможливості виконання службових завдань.

22. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність фактів порушення процедури направлення позивача у відрядження, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування наказу Національної поліції України від 11 липня 2017 року № 1043 дек "Про відрядження працівників ДОТЗ НПУ" в частині відрядження Позивача до зони проведення Антитерористичної операції.

23. Крім цього, як встановлено судами, наказом Національної поліції України від 14.07.2017 №707 дск призначено проведення службового розслідування щодо невиконання службових обов`язків працівниками Департаменту оперативно-технічних заходів підполковником поліції ОСОБА_1 .

24. Службовим розслідуванням встановлено, що на виконання вимог наказу Національної поліції України від 11.07.2017 року №1043 дск "Про відрядження працівників Департаменту Національної поліції до головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях" Позивач із 17.07.2017 року по 15.08.2018 року повинна була здійснити виїзд у відрядження з метою надання практичної допомоги при обробленні інформації підпорядкованим підрозділом.

25. Зазначений наказ надійшов для ознайомлення до Департаменту 12.07.2017 року, однак при наданні для ознайомлення з положеннями зазначеного вище наказу позивач відмовилась від його підпису та виконання, про що складено акт від 13.07.2017 року.

26. Відповідно до пояснень першого заступника начальника Департаменту підполковника поліції Ібрагімова Р.М., заступника начальника управління полковника Департаменту поліції Кузнєцової Л.Б., заступника начальника відділу Департаменту підполковника поліції Свистуна А.О. та заступника начальника відділу Департаменту Федька В.Ю. копії яких долучено до матеріалів справи, позивача було повідомлено про те, що з 17.07.2017 року по 15.08.2017 року вона повинна здійснити виїзд у відрядження з метою надання практичної допомоги при обробленні інформації підпорядкованим підрозділом, для чого вона повинна отримати довідку про наявність допуску до державної таємниці, припис та посвідчення про відрядження. Посвідчення про відрядження, припис та довідку про допуск до державної таємниці позивач не отримала.

27. У подальшому, 19.07.2017 позивач вийшла на добове чергування не відбувши у відрядження.

28. Тому, фактично відмовившись від відбуття у відрядження, позивач порушила вимоги наказу від 11.07.2017 №1043 дск "Про відрядження працівників Департаменту Національної поліції до Головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях" та допустила порушення службової дисципліни.

29. Як було враховано судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) позивача до служби, тому є необгрунтованим посилання позивача на хворобу та необхідність постійно перебування останньої під наглядом лікарів, як на підставу для відмови виконання наказу від 11.07.2017 року № 1043 дк "Про відрядження працівників Департаменту Національної поліції до головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях".

30. З огляду на зазначене, оскаржувані накази прийнято у відповідності до вимоги ст. ст. 26, 27 Дисциплінарного статуту, тобто з урахуванням характеру проступку та обставин за яких його було вчинено.

31. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів та звільненні позивача було дотримано порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначений Дисциплінарним статутом.

32. Крім того, як встановлено судами, наказ Національної поліції України від 11 липня 2017 року №1043 дск "Про відрядження працівників ДОТЗ НПУ" позивачем у встановленому порядку не оскаржувався.

33. Також, відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної Гвардії України від 11 серпня 2017 року № 74, позивач у період з 21.07.2017 року по 11.08.2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Центральному госпіталі МВС України. З метою недопущення порушення вимог частини 3 статті 40 КЗпП України наказом Національної поліції України від 15 лютого 2018 року №127 о/с дск було внесено зміни до наказу НП України від 20 липня 2017 року № 534 о/с дск та змінено дату звільнення на " 12 серпня 2017 року".

34. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлені під час службового розслідування вказують на порушення позивачем службової дисципліни.

35. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

36. Аргументи позивача про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права не підтвердилися, тому судом відхиляються.

37. Інші доводи позивача зводяться до переоцінки доказів, наданих позивачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій та дослідження нових доказів у справі.

38. При цьому, колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - залишенню без змін.

41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

42. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

43. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі №826/15269/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без змін.