821/1072/16 Про визнання протиправними дій нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на 3 кімнатну квартиру, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на даний об`єкт нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та скасування запису щодо реєстрації за особою права власності на нерухоме майно: 3-кімнатну квартиру - 21.01.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Черкашиної Надії Ігорівни, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі Танасогло Т.М., Бойка А.В., Яковлєва О.В. від 23 травня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Черкашиної Н.І., треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дій щодо прийняття 20 липня 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 30546656 на 3 кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на даний об`єкт нерухомого майна, скасування рішення № 30546656 від 20 липня 2016 року про державну реєстрацію прав та обтяжень та скасування запису за реєстраційним номером 15486413 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно: 3-кімнатну квартиру загальною площею 74,3 м-2, житловою площею 39,5 м-2, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Скасовано запис за реєстраційним номером 15486413 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно 3 кімнатну квартиру загальною площею 74,3 м-2, житловою площею 39,5 м-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

4. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначену справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що спір є публічно-правовим і має вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

7. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І., Долговим Д.А., Єременком В.В. не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року справу № 821/1072/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, що в силу частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 листопада 2019 року справу № 821/1072/16 повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, оскільки Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція, зокрема у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 805/1794/14, щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, а тому розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним.

10. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваного судового рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

11. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній редакції).

12. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваного судового рішення) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

13. У пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваного судового рішення) визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

14. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

15. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

16. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

17. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

18. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

19. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

20. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

23. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

24. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

25. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

26. У справі, яка переглядається, позивач оскаржує дії та рішення відповідача, які стосувалися державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1. 27 . Спір у цій справі фактично стосується позбавлення права власності особи на нерухоме майно, у зв`язку із чим реєстраційні дії порушують саме право приватної власності на нерухоме майно, що відповідно вказує на наявність приватноправового спору.

28. Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з питань юрисдикції таких спорів, зокрема, у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 826/27734/15. У цій постанові зазначено, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб`єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

29. Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, на момент звернення до суду право власності на спірні об`єкти нерухомого майна перейшло до третьої особи у справі, колегія суддів Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

30. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваного судового рішення) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

31. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - без змін.