П/811/4066/14 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 14.01.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 (суддя Дегтярьова С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 (головуючий суддя - Сафронова С.В., суддя: Чепурнова Д.В., Поплавський В.Ю.) у справі № П/811/4066/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіс" у листопаді 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2014 № 0000452207, № 0000442207 та № 0000462207.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 18.12.2014 позовні вимоги задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2015 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 залишив без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на неповному наданні оцінки обставинам справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомфарма" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, Приватним підприємством "Торговий дім "Сонце" за період з 01.02.2013 по 31.03.2013, Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтекс" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф`южен Груп" за період з 01.11.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 10.10.2014 № 42/11-23-22-07/30514069.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 0000462207 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 130470 грн., в тому числі: в сумі 86980 грн. за основним платежем та в сумі 43490 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.11.2014 № 0000442207 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додатну вартість в загальній сумі 165630 грн., в тому числі: в сумі 110420 грн. за основним платежем та в сумі 55210 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000452207 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 162 грн. за листопад 2013 року.

Допущення позивачем вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним формуванням показників податкового обліку за наслідками господарських операцій щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Девіс" товару (вузлів та агрегатів до вантажопідіймальної техніки) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф`южен Груп" на підставі договору від 04.11.2013 № 40, у Приватного підприємства "Торговий дім "Сонце" на підставі договору від 01.02.2013 № 19, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомфарма" на підставі договору від 14.01.2014 № 6 та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтекс" на підставі договору від 19.03.2014 № 12.

Відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, відповідно податку на додану вартість та витрат за такими операціями податковий орган пов`язує з їх нереальним характером. Такі висновки відповідача ґрунтуються на наявній у нього податковій інформації, в тому числі висновках актів контрольних заходів по задекларованим позивачем постачальникам, згідно з якими встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням, відсутність складських та торгівельних приміщень, торгівельного і виробничого обладнання, транспортних засобів, наявність розбіжностей у задекларованих показниках податкової звітності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають характер та суть договірних зобов`язань та повністю підтверджують їх реальне здійснення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування показників податкового обліку за вчинені порушення продавцем.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на формування податкового кредиту та витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Девіс" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, зокрема: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортні накладні.

За результатами ретельного аналізу відображених у первинній документації відомостей судами встановлено, що вони надають можливість ідентифікувати фактичну поставку активів позивачу від його задекларованих постачальників.

Крім того, за наслідками розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний позивачем товар використовувався ним у своїй господарській діяльності для ремонту автокранів, іншого обладнання, що підтверджується відповідними договорами про надання послуг, актами здачі прийняття робіт. Окрім того, за позивачем на правах орендного користування обліковується склад для зберігання обладнання, про що свідчать договори оренди нежитлового приміщення від 01.06.2012 № 21, від 01.05.2013 № 15, від 01.04.2014 № 15.

У цьому контексті судами також обґрунтовано враховано, що відповідно до виписки з ЄДРПОУ основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" - є неспеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. У свою чергу, Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду позивачу видано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф`южен Груп", Приватного підприємства "Торговий дім "Сонце", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомфарма" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтекс", як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

За таких обставин у сукупності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф`южен Груп", Приватним підприємством "Торговий дім "Сонце", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомфарма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтекс" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.