826/16119/15 Про визнання протиправними дії головного управління ДФС щодо відмови в поверненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку (бюджетного платежу) "Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" - 14.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А.; суддів: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/16119/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулось до адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в поверненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку (бюджетного платежу) "Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" (код 11023300) на підставі заяви від 28.04.2015 № 273/4-15ц за напрямом перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку в розмірі 34000000,00 грн.; зобов`язати контролюючий орган вчинити дії щодо повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку (бюджетного платежу) "Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" (код 11023300), а саме відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі заяви від 28.04.2015 № 273/4-15ц підготувати висновок про повернення суми коштів в розмірі 34000000,00 грн. з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за напрямом перерахування коштів - поточний рахунок позивача в установі банку.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18.03.2016 в задоволенні позову відмовив повністю з підстави обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права. Зокрема, суд зазначив, що належним способом захисту порушеного права платника податку в розглядуваних правовідносинах є подання позову про стягнення суми надміру сплаченого податку, проте Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" такої вимоги не заявлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.08.2016 скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 та ухвалив нову, якою позов задовольнив.

Офіс великих платників податків ДФС (правонаступник Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 55 Конституції України, статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує на тому, що належним способом захисту порушеного права Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" є подання позову про стягнення надміру сплаченої суми податку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до облікової картки платника авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код класифікації доходів бюджету - 11023300), у позивача станом на 28.04.2015 обліковувалась переплата в розмірі 45059531,70 грн.

Згідно з актом від 22.01.2016 № 12318-20 звірення розрахунків у товариства з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 утворилось позитивне сальдо в розмірі 46016991,71 грн.

28.04.2015 Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" з огляду на відсутність податкового боргу звернулось до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою № 273/4-15ц щодо повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку (бюджетного платежу) "Авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" (код " 11023300") в розмірі 34000000,00 грн. на поточний рахунок в установі банку.

В свою чергу, відповідач листом від 22.05.2015 № 12870/10/28-10-20-4-20 відмовив позивачу в перерахуванні надміру сплаченої суми з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та запропонував розглянути питання щодо можливості зарахування зазначеної суми в рахунок майбутніх платежів.

Суд апеляційної інстанції цілком об`єктивно не погодився з такими доводами контролюючого органу та визнав протиправними його дії щодо відмови виконати передбачені статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи з повернення платнику надміру перерахованого податку на прибуток.

Так, за правилами пунктів 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, оскільки відповідачем, незважаючи на дотримання Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" наведених вимог щодо повернення з бюджету надміру сплаченого податку на прибуток, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку в розмірі 34000000,00 грн., позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.

При цьому суд першої інстанції при вирішенні спору, на відміну від суду апеляційної інстанції, не врахував, що відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями органів доходів і зборів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

У цьому випадку правильним способом захисту позивача, як цілком об`єктивно зазначив суд апеляційної інстанції, є вимога про зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейської служби висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 24.11.2015 у справі № 21-3669а15 та від 01.03.2016 у справі № 826/4860/13-а, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.