5009/2987/12 Про визнання недійсним договору міни, укладеного між Публічним акціонерним товариством, щодо якого порушена справа про банкрутство - 28.11.2019 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" (далі - ТОВ "КУА "Капітал Груп") звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про визнання недійсним договору міни, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1" (далі - ПАТ "ЗЗБК № 1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікос Фінанс" (далі - ТОВ "Ікос Фінанс").

2. Заява мотивована тим, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України з огляду на порушення при його укладенні положень статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) , а також статті 20 цього Закону в редакції до 19.01.2013, внаслідок невідповідності звіту про оцінку майна від 26.09.2016, який покладено у підставу визначення вартості майна, статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні".

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2019 у справі № 5009/2987/12 відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви.

4. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ТОВ "КУА "Капітал Груп" в межах справи про банкрутство ПАТ "ЗЗБК № 1" вже зверталось із заявою про визнання недійсним вищезазначеного договору міни, при розгляді якої судами надавалась оцінка обставинам щодо правомірності укладення договору та за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 залишеною без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 5009/2987/12 відмовлено у її задоволенні у повному обсязі.

5. Щодо посилання заявника на рецензію Фонду державного майна України, судом першої інстанції зазначено, що остання не є таким доказом, який міг би стати підставою для прийняття іншого судового рішення, оскільки вона за своєю суттю та правовими наслідками не тягне встановлення зворотного.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі № 5009/2987/12 вищезазначена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність рецензії Фонду державного майна України на звіт ТОВ "Центр оцінки та маркетингу" від 26.09.2016 не може свідчити, ані про збільшення початкової вартості майна боржника при здійсненні нової оцінки, ані про можливість збільшення ціни за яку було відчужено майно боржника.

8. Поряд з цим, апеляційний суд погодився із доводами скаржника щодо безпідставного висновку суду першої інстанції про те, що спірний звіт не визнавався недійсним, оскільки звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Між тим, за висновками апеляційного суду, зазначене не вплинуло на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 05.09.2019 та ухвалою місцевого господарського суду від 24.06.2019 ТОВ "КУА "Капітал Груп" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір міни від 13.05.2017, укладений між ПАТ "ЗЗБК № 1" та ТОВ "Ікос Фінанс".

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5009/2987/12 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Жукова С. В. (головуючого) суддів - Білоуса В. В., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019.

11. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 5009/2987/12 за вищезазначеною касаційною скаргою, датою проведення судового засідання визначено 30.10.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 задоволено заяву колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. В., Білоуса В. В., Ткаченко Н. Г. про самовідвід від розгляду касаційної скарги ТОВ "КУА "Капітал Груп" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2019 (за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання недійсним договору міни від 13.05.2017) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019.

13. У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Жукова С. В., Білоуса В. В., Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5009/2987/12 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 прийнято справу № 5009/2987/12 до провадження у новому складі судової колегії, датою проведення судового засідання визначено 28.11.2019.

15. У засідання суду касаційної інстанції 28.11.2019 з`явились представники скаржника, арбітражного керуючого та кредитора (ТОВ "Ікос Фінанс"), які надали пояснення у справі.

16. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "КУА "Капітал Груп")

17. Скаржник доводить, що на підставі листа Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 09.07.2018 № 7098/43/3 Фонд державного майна України (згідно з даними листа Фонду вих. № 10-58-15547 від 03.08.2018 на адресу відділення) забезпечив рецензування звіту про незалежну оцінку основних засобів та необоротних активів, які обліковуються на рахунках 10, 1121 та 15 відповідно до балансового обліку ПАТ "ЗЗБК № 1", складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Центр оцінки та маркетингу", оцінювачем Полюхович М. В., за результатами якого встановлено, що вказаний звіт класифікується за ознакою, наведеною в абзаці 5 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (1440-2003-п) , як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний;

- використання звіту про оцінку майна, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна призвело до реалізації майна боржника за цінами, що є нижчими за ринкові та як наслідок порушило права кредиторів, зробило неможливим виконання заходів санації боржника, оскільки в результаті оспорюваного договору замість задоволення вимог всіх кредиторів - задоволені вимоги лише одного (ТОВ "Ікос Фінанс");

- системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним;

- суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права (статті 11, 203, 215 Цивільного кодексу України, стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, статті 35 цього ж Закону в редакції після 19.01.2013), порушили норми процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів та їх належної оцінки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

22. У справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак тільки на підставах передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

23. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

24. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

25. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

26. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

27. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2018 у справи № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

28. Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

29. Судами попередніх установлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 затверджено план санації ПАТ "ЗЗБК № 1".

30. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 залишеною без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та Вищого господарського суду України від 12.07.2017 затверджено зміни до плану санації ПАТ "ЗЗБК №1", який викладено в редакції від 16.01.2017, продовжено строк санації ПАТ "ЗЗБК №1" до 30.06.2017.

31. Відповідно до плану санації ПАТ "ЗЗБК №1" обміну підлягають вимоги кредитора першої черги в сумі 17 096 121,61 грн, забезпечені заставою майна боржника, на активи боржника, які є предметом застави за цими вимогами. Вартість майна, яке надається замість відсутнього майна, яке було предметом застави, визначається на підставі незалежної оцінки.

32. Тобто, затвердженим судом планом санації ПАТ "ЗЗБК №1" встановлено один із заходів фінансового оздоровлення боржника (здійснення обміну забезпечених заставою вимог кредитора першої черги в сумі 17 096 121,61 грн на активи боржника, які є предметом застави за цими вимогами).

33. Слід зазначити, що відповідність плану санації та встановлених ним заходів щодо фінансового оздоровлення діяльності боржника була перевірена судом у справі про банкрутство при його затвердженні (ухвала Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017, яка залишена в силі постановами Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та Вищого господарського суду України від 12.07.2017).

34. Крім того, на засіданні комітету кредиторів ПАТ "ЗЗБК № 1" (10.04.2017) були прийняті рішення, які направлені на виконання плану санації, у тому числі, зобов`язано арбітражного керуючого Шистопала П. М. укласти з ТОВ "Ікос Фінанс" договір міни вимог кредитора на майно ПАТ "ЗЗБК №1", у відповідності до затвердженого переліку майна ПАТ "ЗЗБК №1", яке може бути включено до обміну на вимоги забезпеченого кредитора, загальною вартістю майна згідно незалежної оцінки 12 806 439,33 грн, що з урахуванням ПДВ становить 15 367 727,20 грн.

35. Вищенаведене дає можливість дійти висновку, що оскаржуваний договір міни укладений на виконання плану санації і рішення комітету кредиторів та на визначених ними умовах, які є обов`язковими до виконання в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

36. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій прийнято до уваги, що у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство (ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 у справі № 5009/2987/12, яка залишена без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та Верховного Суду від 16.01.2019) надавалась оцінка обставинам правомірності оскаржуваного договору міни та встановлено відсутність підстав для визнання його недійсним.

37. Посилання скаржника на рецензію Фонду державного майна України суди попередніх інстанцій відхилили, оскільки остання виконана на звіт ТОВ "Центр оцінки та маркетингу" від 26.09.2016, а не на актуалізований звіт від 20.02.2017, який було використано.

38. З огляду на встановлені у справі обставини та наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "КУА "Капітал Груп" про визнання недійсним договору міни, укладеного між ПАТ "ЗЗБК № 1" та ТОВ "Ікос Фінанс".

39. Поряд з цим апеляційна інстанція погодилась із доводами скаржника щодо безпідставного висновку суду першої інстанції про те, що спірний звіт не визнавався недійсним, оскільки звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Між тим, за висновками апеляційного суду, зазначене не вплинуло на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції.

Щодо суті касаційної скарги

40. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій.

41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

44. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" та необхідність залишення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2019 (за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання недійсним договору міни від 13.05.2017) у справі № 5009/2987/12 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

45. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2019 (за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" про визнання недійсним договору міни від 13.05.2017) у справі № 5009/2987/12 залишити без змін.

Головуючий		О. О. Банасько
Судді		Л. Й. Катеринчук
		В. Г. Пєсков