814/4162/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 14.01.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 (головуючий суддя - Коваль М.П., судді: Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі № 814/4162/15 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2015 № 0010922203, № 0010902203 та № 0010912203.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 19.04.2016 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.07.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 залишив без змін.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій позивача з його задекларованими постачальниками - Приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ЮГ Бункер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури".

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2013, 2014 років та з податку на додану вартість за період: лютий, серпень, грудень 2013 року, січень 2014 року, червень 2015 року по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками - Приватним підприємством "Полтава-проект-Монтаж" за період: лютий 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ЮГ Бункер" за період: серпень, грудень 2013 року, січень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" за період: червень 2015 року, результати якої оформлено актом від 23.10.2015 № 442/14-03-22-05/34770199.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.11.2015 № 0010912203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 174680 грн., в тому числі: в сумі 139744 грн. за основним платежем та в сумі 34936 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.11.2015 № 0010902203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додатну вартість в загальній сумі 151296,25 грн., в тому числі: в сумі 121037 грн. за основним платежем та в сумі 30259,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0010922203 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 10079 грн. за лютий 2013 року та за червень 2015 року в сумі 2000383 грн.

Допущення позивачем вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним формуванням показників податкового обліку за наслідками господарських операцій щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" двохмашинного агрегату тепловозу ТЕМ2 після капітального ремонту у Приватного підприємства "Полтава-Проект-Монтаж" на підставі договору від 07.02.2013 № 702, нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ЮГ Бункер" на підставі договору від 24.07.2013 № 36 та товарно-матеріальних цінностей (рейки залізничні, підкладки для залізниць широкої колії роздільного скріплення КБ65 тощо) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" на підставі договору від 05.06.2015 № ST-13.

Відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, відповідно податку на додану вартість та витрат за такими операціями податковий орган пов`язує з їх нереальним характером. Такі висновки відповідача ґрунтуються на наявній у нього податковій інформації, а саме:

акт Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період лютий 2010 року-лютий 2013 року" від 10.04.2013 № 437/22.5-10/35295110, яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність у підприємства складських та торгівельних приміщень, торгівельного і виробничого обладнання, транспортних засобів, а також не підтвердження реального здійснення господарської діяльності;

акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР" з питань правомірності податкових зобов`язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ПК УНІТЕК" за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року" від 13.12.2013 № 1140/14-02-22-03/37031317, яким встановлено відсутність реальності господарських операцій, направлення діяльності підприємства на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди контрагентам-покупцям;

акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР" від 27.06.2014 № 1461/7/14-02-22-01-10, яким встановлено відсутність реальності господарських операцій з поставки товару (робіт, послуг) та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування витрат та податкового кредиту;

податкова інформація Мостиського відділення Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 8347/7/2201 про відсутність за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури".

Крім того, відповідач вказував на неможливість встановити реальність оспорюваних господарських операцій через дефектність пред`явлених позивачем первинних документів, зокрема: відсутність в журналі обліку виданих довіреностей щодо уповноваження відповідних осіб на одержання товару від Приватного підприємства "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ", відсутність пропускних та транспортних документів щодо операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ненадання товарно-транспортних накладних щодо поставки товару Приватним підприємством "ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що фактичне виконання договірних зобов`язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають характер та суть договірних відносин та повністю підтверджують їх реальне здійснення. Недоліки певних первинних документів чи їх відсутність не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварних характер господарських операцій, яких вони стосуються.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими неточностями в первинних документах.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування показників податкового обліку за вчинені порушення продавцем.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на формування податкового кредиту та витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, зокрема: договори, специфікації, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти передачі-отримання товару, банківські виписки по особовому рахунку, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання товарів, паспорти нафтопродуктів.

За результатами ретельного аналізу відображених у первинній документації відомостей судами встановлено, що вони надають можливість ідентифікувати фактичну поставку активів з урахуванням їх специфіки позивачу від його задекларованих постачальників.

Крім того, судами попередніх інстанцій надано оцінку посиланням податкового органу на непідтвердження транспортування на адресу позивача двохмашинного агрегату тепловозу ТЕМ2 Приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж" з огляду на відсутність відповідних товарно-транспортних накладних.

Так, судами встановлено, що умовами договору від 07.02.2013 № 702, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" та Приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж", передбачено зобов`язання щодо здійснення транспортування товару саме позивачем. При цьому, відомостями первинних документів підтверджено факт одержання такого товару уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" - Скрипаєм В.А. (начальник локомотивної дільниці).

Також судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" обґрунтовано враховано, що на користь висновку про наявність у вказаного контрагента фактичних адміністративно-господарських можливостей для провадження господарської діяльності свідчать встановлені при розгляді справи № 914/495/14 обставини щодо обсягів виконаних будівельних робіт та висновки судової інженерно-технічної експертизи від 29.12.2014 № 1577. При цьому, з пояснень позивача судами встановлено, що придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" активи перебували на будівельному об`єкті за місцем виконання зобов`язань, тому їх транспортування не здійснювалося. У свою чергу, податковим органом не пред`явлено судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів, які б спростовували вищезазначене.

Крім того, на підтвердження економічної доцільності придбання позивачем у контрагентів спірних активів в межах господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" надано судам попередніх інстанцій, зокрема, акт від 30.04.2013 про приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та акт від 30.04.2013 про підтвердження комісією підприємства установлення придбаного у Приватного підприємства "Полтава-Проект-Монтаж" двохмашинного агрегату замість несправного при ремонті тепловозу ТЄМ-2М № 091 та про узгодження необхідності введення в експлуатацію агрегату з 12.04.2013. Крім того, судами встановлено, що придбання вказаного товару обумовлено необхідністю у поліпшенні (ремонті) орендованого у Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" згідно договору від 21.12.2012 № 15-А рухомого майна - тепловоз ТЕМ-2М № 091.

Також необхідність у придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" позивач обґрунтовує наявністю у нього зобов`язань за попереднім договором від 27.07.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНТУР-ЕКС", за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" має намір продати об`єкт нерухомості: "Приймально-відправні колії № 23, № 24 зі стрілочним постом за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23". На підтвердження фактичного використання придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" товару позивач надав договір підряду від 28.07.2015 № 28.07/15-ГП, додаткову угоду від 28.07.2015 № 1 до договору підряду, договірну ціну на будівництво, акт приймання в експлуатацію об`єкту, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, підсумкову відомість ресурсів.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників - Приватного підприємства "Полтава-проект-Монтаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ЮГ Бункер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

За таких обставин у сукупності висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат за здійсненими з Приватним підприємством "Полтава-проект-Монтаж", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ЮГ Бункер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.