923/689/18 Про визнання незаконним та скасування розпорядження голови РДА "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з метою передачі її в оренду" - 27.11.2019 Прийняття

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноком Агроюг", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області,

про визнання незаконними та скасування розпоряджень,

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноком Херсон Агро" (далі - ТОВ "Зерноком Херсон Агро") звернулося до суду з позовом до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Бериславська РДА), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноком Агроюг" (далі - ТОВ "Зерноком Агроюг"), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (далі - СТОВ "Берегиня"), Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (далі - Милівська сільрада), Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 02.04.2018 № 154 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з метою передачі її в оренду";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 23.04.2018 № 190 "Про передачу земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 29.03.2018 № 148 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з метою передачі її в оренду";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 10.04.2018 № 166 "Про передачу земельної ділянки в оренду";

- визнати недійсним договір оренди землі кадастровий номер 6520685500:03:001:0112, укладений 25.04.2018 між ТОВ "Зерноком Агроюг" і Бериславською РДА;

- визнати недійсним договір оренди землі кадастровий номер 6520685500:03:001:0113, укладений 20.04.2018 між СТОВ "Берегиня" і Бериславською РДА;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40871877 від 28.04.2018, прийняте державним реєстратором Милівської сільради, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право № 25940461 (спеціальний розділ);

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40897157 від 02.05.2018, прийняте державним реєстратором Милівської сільради, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право № 25964170 (спеціальний розділ);

- внести зміни до договору оренди землі, укладеного 08.11.2016 між Бериславською РДА і ТОВ "Зерноком Херсон Агро", шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10.04.2018 № 1 до зазначеного договору оренди землі;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 20.12.2017 № 753 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 05.03.2018 № 96 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 05.03.2018 № 97 "Про надання згоди на припинення договору оренди землі шляхом розірвання".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2018 роз`єднано позовні вимоги та виділено їх у самостійні провадження. Постановлено позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бериславської РДА від 20.12.2017 № 753 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" та про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бериславської РДА від 05.03.2018 № 96 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" розглядати в межах справи № 923/689/18. Решту позовних вимог виділено у чотири самостійні провадження з наступним присвоєнням єдиних унікальних номерів справ.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.11.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі із земель резервного фонду (невитребувані паї) за межами населених пунктів, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Бериславський р-н, Ольгівська сільська рада, площею 120,8759 га кадастровий номер 6520685500:03:010:0306, строком на 20 років.

З офіційного сайту Бериславської РДА в розділі адміністрація/розпорядження голови РДА за 2017-2018 роки позивачу стало відомо, що на підставі заяв ТОВ "Зерноком Херсон Агро" було прийнято розпорядження голови Бериславської РДА від 20.12.2017 № 753 та від 05.03.2018 № 96, які в подальшому стали підставою для поділу земельної ділянки площею 120,8759 га кадастровий номер 6520685500:03:010:0306, яка перебуває в оренді позивача, та передачі окремих земельних ділянок в оренду ТОВ "Зерноком Агроюг" і СТОВ "Берегиня".

ТОВ "Зерноком Херсон Агро" зазначало, що ці розпорядження Бериславської РДА суперечать чинному законодавству і порушують права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки ані саме товариство, ані його засновники чи виконавчий орган, ані будь-яка інша уповноважена особа товариства не зверталися до відповідача із жодними заявами, у тому числі про поділ земельної ділянки, припинення договору оренди землі та інш, про які зазначено у оспорюваних розпорядженнях Бериславської РДА. Водночас позивач зауважив, що 05.12.2017 печатка ТОВ "Зерноком Херсон Агро" була викрадена невстановленими особами, у зв`язку із чим за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2017 внесено відомості про кримінальне провадження за № 12017230020004501, в якому до теперішнього часу триває слідство.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.07.2019 позовні вимоги ТОВ "Зерноком Херсон Агро" задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Бериславської РДА від 20.12.2017 № 753 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" та від 05.03.2018 № 96 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок". Стягнуто з Бериславської РДА на користь ТОВ "Зерноком Херсон Агро" витрати зі сплати судового збору в сумі 3 524,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що приймаючи спірні розпорядження, відповідач у порушення вимог статей 186, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 56 Закону України "Про землеустрій" діяв без достатніх правових підстав, чим порушено права позивача як орендаря земельної ділянки.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 01.07.2019 частково скасовано та викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції у редакції, відповідно до якої позов ТОВ "Зерноком Херсон Агро" задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бериславської РДА від 05.03.2018 № 96 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок". У решті позову відмовлено. Стягнуто з Бериславської РДА на користь ТОВ "Зерноком Херсон Агро" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 762,00 грн. Стягнуто з Бериславської РДА на користь СТОВ "Берегиня" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 643,00 грн.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач при винесенні розпорядження від 05.03.2018 № 96 допустив порушення статей 186, 186-1 ЗК, оскільки затвердив технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки загальною площею 120,8759 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в контурі № 15, із земель запасу (невитребувані паї) Ольгівської сільської ради, яка перебуває в оренді ТОВ "Зерноком Херсон Агро" на підставі договору оренди землі, укладеного з Бериславською РДА, яка не містила передбаченої статтею 56 Закону України "Про землеустрій" нотаріально посвідченої згоди на поділ чи об`єднання земельної ділянки користувача земельної ділянки ТОВ "Зерноком Херсон Агро". Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Бериславської РДА від 20.12.2017 № 753 задоволенню не підлягають, оскільки зазначене розпорядження вичерпало свою дію самим прийняттям, а сам по собі дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, який надано цим розпорядженням, жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При цьому суд зауважив, що відповідач не має у своїй компетенції здійснювати експертизу підписів при прийомі заяв фізичних та юридичних осіб щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, а факт підроблення заяви ТОВ "Зерноком Херсон Агро" від 06.12.2017 не можна вважати встановленим, оскільки зазначена заява не досліджувалася в межах цієї справи судовим експертом, а є предметом розгляду у відкритому по факту викрадення печатки позивача кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2019 року СТОВ "Берегиня" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу СТОВ "Берегиня" обґрунтовує, зокрема, тим, що розгляд вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Бериславської РДА не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки такі рішення органу влади є лише виконанням повноважень, що передбачені законодавством; наявність розпоряджень про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою та про затвердження технічної документації із землеустрою ніяким чином не впливає на майнові права землекористувача, а тому такий акт може бути оскаржено лише у випадку наявності публічно-правового спору.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Зерноком Херсон Агро" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні справи. При цьому позивач порушує питання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ "Берегиня", зміст якого загалом зводиться до заперечення доводів касаційної скарги.

Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "Зерноком Херсон Агро" про закриття касаційного провадження, заявленого у відзиві на касаційну скаргу, оскільки таке клопотання не містить обставин, які відповідно до частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) є підставою для закриття касаційного провадження.

Бериславська РДА, ТОВ "Зерноком Агроюг", СТОВ "Берегиня", Милівська сільрада, ГУ Держгеокадастру в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Зерноком Херсон Агро", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Предметом касаційного перегляду у справі, яка розглядається, є судові рішення першої та апеляційної інстанцій, які оскаржено СТОВ "Берегиня" виключно з підстав порушення правил юрисдикції господарських судів.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК (у редакції Закону України від 02.10.2019 № 142-ІХ) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Зі змісту касаційної скарги СТОВ "Берегиня" убачається, що скаржником порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції не обґрунтовано наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

Водночас Великою Палатою Верховного Суду у своїх постановах вже було викладено висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема щодо визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою, що знайшло своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 26.06.2018 у справі № 902/517/17, від 24.04.2018 у справі № 825/478/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

За наведених обставин підстави для передачі зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення першої та апеляційної інстанцій з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК, у межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (475/97-ВР) (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням термінів, наведеним у частині 1 статті 4 КАС, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7частини 1 статті 4 КАС).

Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Такий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте, сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії чи рішення суб`єкта органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правові висновки такого змісту викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду, в тому числі від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 10.04.2019 у справі № 242/1634/17, від 26.06.2018 у справі № 902/517/17.

Крім того, рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 10.04.2019 у справі № 242/1634/17.

Разом із тим у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 05.06.2018 у справі № 826/13628/16, від 20.03.2019 у справі № 320/3496/17, наведено правовий висновок про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У справі, яка розглядається, ТОВ "Зерноком Херсон Агро" заявлено позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови Бериславської РДА від 20.12.2017 № 753 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" та від 05.03.2018 № 96 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок", обґрунтовані тим, що ці розпорядження РДА суперечать чинному законодавству і порушують права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки ані саме товариство, ані його засновники чи виконавчий орган, ані будь-яка інша уповноважена особа товариства не зверталися до відповідача із жодними заявами, у тому числі про поділ земельної ділянки, припинення договору оренди землі та інш, про які зазначено у оспорюваних розпорядженнях Бериславської РДА. Зазначені розпорядження в подальшому стали підставою для прийняття РДА низки інших рішень (які є предметом розгляду в інших справах), на підставі яких земельну ділянку, землекористувачем якої є ТОВ "Зерноком Херсон Агро", було передано в оренду ТОВ "Зерноком Агроюг" і СТОВ "Берегиня".

Отже, цей спір пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно - земельну ділянку іншою особою, і спрямований на відновлення речового права позивача на це майно у визначений ним спосіб.

Судом апеляційної інстанції установлено, що заявлені позивачем вимоги про визнання незаконними і скасування рішень РДА є такими, що виникають із приватноправових відносин та можуть бути самостійним предметом спору. При цьому справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, в яких державні органи й органи місцевого самоврядування реалізують повноваження, які виникають з відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 4 ГПК, підвідомчі господарським судам.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками, наведеними у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин у цій справі та з огляду на суб`єктний склад дійшли обґрунтованого висновку щодо розгляду спору в порядку господарського судочинства.

Доводи СТОВ "Берегиня" про те, що заявлені позивачем вимоги у зазначеній справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.

Інших доводів по суті вирішеного судами попередніх інстанцій спору касаційна скарга СТОВ "Берегиня" не містить.

Відповідно до статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції зазначає, що під час розгляду цієї справи не було виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги СТОВ "Берегиня" про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.