910/9195/19 Про визнання недійсним Договору про надання послуг - 27.11.2019 Прийняття

1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (далі - ТОВ "Вантажна транспортна компанія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Центротранс" (далі - ТОВ "Центротранс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (далі - ТОВ "Інноваційна транспортна компанія") про визнання недійсним Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016, укладеного між ТОВ "Вантажна транспортна компанія" та АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" та визнання неправомірним користування ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" та ТОВ "Центротранс" напіввагонами АТ "Українська залізниця", переданими ТОВ "Вантажна транспортна компанія" на виконання Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Українська залізниця", зазначає, що під час укладення Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 сторонами цього Договору допущено порушення норм чинного законодавства та інших нормативно правових актів.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 (суддя Головіна К. І.) у справі № 910/9195/19 позовну заяву АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Вантажна транспортна компанія", ТОВ "Центротранс", ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" про визнання недійсним Договору, визнання неправомірним користування майном разом із заявою про усунення недоліків повернуто без розгляду.

2.2. Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив із того, що поданий позов АТ "Українська залізниця" підписаний особою, прізвище, ім`я, по-батькові якої не зазначено, не вказано її посадового становища, а зазначено лише, що така особа є представником. Також господарським судом першої інстанції зазначено, що позивачем не вказано, на якій правовій підставі представник має право діяти від імені позивача, у тому числі і здійснювати дії з підписання позову. При цьому, повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд керувався частиною 1 статті 56, частиною 1 статті 58, частиною 2 статті 162, пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 скасовано, справу № 910/9195/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд установив та зазначив, що позовна заява АТ "Українська залізниця" і додатки до неї прошиті, пронумеровані, а на зворотному боці пакету документів здійснено напис "Пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою 109 аркушів", який засвідчений та підписаний адвокатом Кузьміною Г. А. Усі копії доказів засвідчені підписом належного представника АТ "Укрзалізниця" - адвоката Кузьміної Г. А., зазначено її прізвище, ім`я, по-батькові, дату засвідчення цих копій. Крім того, до позовної заяви додані засвідчені належним чином копії довіреності представника № Ц/3-45/117-19 від 04.04.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 910/9195/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Вантажна транспортна компанія" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі № 910/9195/19 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Вантажна транспортна компанія" зазначає, що апеляційним господарським судом безпідставно скасовано законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції. Також скаржник зазначає, що як примірник позовної заяви, який був надісланий АТ "Укрзалізниця" на адресу ТОВ "Вантажна транспортна компанія", так і примірник позовної заяви, який був поданий АТ "Укрзалізниця" до суду, не надавали можливості ідентифікувати особу, якою від імені АТ "Укрзалізниця" підписано позовну заяву, та встановити статус цієї особи, оскільки на 7 аркуші було лише зазначено "Представник АТ "Укрзалізниця", проте були відсутні відомості, які би дозволили ідентифікувати цього представника. При цьому, скаржник зазначає, що предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Українська залізниця" наголошує, що цей Договір є удаваним, оскільки за змістом є Договором оренди, а не Договором перевезення. Натомість вказаному Договору вже була надана правова оцінка Господарським судом Одеської області у справі № 916/626/18. Тому, на думку скаржника, в цій справі відсутні підстави для відкриття провадження, з огляду на положення частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У додаткових поясненнях до касаційної скарги ТОВ "Вантажна транспортна компанія" зазначає, що АТ "Українська залізниця", подаючи завідомо суперечливі та безпідставні позови, зловживає своїми процесуальними правами, оскільки замовчує про те, що оспорюваний Договір АТ "Українська залізниця" в повній мірі визнається, а умови цього Договору виконуються. Крім того, зазначеному Договору вже була надана оцінка трьома судовими інстанціями у справі № 916/626/18. Тому ТОВ "Вантажна транспортна компанія" просить застосувати до АТ "Українська залізниця" заходи процесуального примусу шляхом накладення стягнення у вигляді штрафу в дохід державного бюджету у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

При цьому, у додаткових поясненнях до касаційної скарги, скаржник також зазначає, що у зв`язку з поданням АТ "Українська залізниця" позовної заяви у цій справі, ТОВ "Вантажна транспортна компанія" вимушене було понести не тільки витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, а й суттєві витрати для підприємства, пов`язані з розглядом справи, що включають витрати, пов`язані з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, підготовкою касаційної скарги, додаткових пояснень тощо. Тому ТОВ "Вантажна транспортна компанія" просить стягнути з АТ "Українська залізниця" судові витрати у розмірі 3 842,00 грн сплаченого судового збору та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. На думку АТ "Українська залізниця", касаційна скарга ТОВ "Вантажна транспортна компанія" не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а постанова апеляційного суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням норм процесуального права. Також АТ "Українська залізниця" зазначає, що з метою дотримання основних принципів господарського судочинства та забезпечення конституційного права на судовий захист, суд першої інстанції відповідно до положень частин 1-4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі наявності сумнівів, що позовна заява підписана адвокатом Кузьміною Г. А., мав можливість залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення таких недоліків. При цьому, АТ "Українська залізниця" зазначає та звертає увагу Верховного Суду, що до позовної заяви було додано довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Кузьміною Г. А.

4. Розгляд касаційної скарги, установлені судами обставини та позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.2. Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив із того, що поданий позов АТ "Українська залізниця" підписаний особою, прізвище, ім`я, по-батькові якої не зазначено, не вказано її посадового становища, а зазначено лише, що така особа є представником. Також господарським судом першої інстанції зазначено, що позивачем не вказано, на якій правовій підставі представник має право діяти від імені позивача, у тому числі і здійснювати дії з підписання позову. При цьому, повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд керувався частиною 1 статті 56, частиною 1 статті 58, частиною 2 статті 162, пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019, а справу № 910/9195/19 передав на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4.4. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та передачу справи на розгляд до місцевого господарського суду з огляду на таке.

4.5. Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

4.6. Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;

4.7. Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України (254к/96-ВР) судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

4.8. Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" установлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.9. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

4.10. Відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

4.11. Згідно з частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

4.12. Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України установлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

4.13. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд установив та зазначив, що позовна заява АТ "Українська залізниця" і додатки до неї прошиті, пронумеровані, а на зворотному боці пакету документів здійснено напис "Пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою 109 аркушів", який засвідчений та підписаний адвокатом Кузьміною Г. А. Усі копії доказів засвідчені підписом належного представника АТ "Укрзалізниця" - адвоката Кузьміної Г. А., зазначено її прізвище, ім`я, по-батькові, дату засвідчення цих копій. Крім того, до позовної заяви додані засвідчені належним чином копії довіреності представника № Ц/3-45/117-19 від 04.04.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

4.14. З огляду на установлені обставини, Верховний Суд погоджується з апеляційним господарським судом про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у цій справі відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.15. При цьому, Верховний Суд вважає, що, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов суперечливих та протилежних один одному висновків, оскільки в ухвалі від 25.07.2019 зазначив: "22.07.2019 від АТ "Українська залізниця" надійшла ще одна заява про усунення недоліків поданого позову із додатковими матеріалами (хоча суд не вказував позивачу про необхідність усунення недоліків), яка була підписана тією ж особою." Тобто, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції встановив, що позовна заява АТ "Українська залізниця" підписана тією ж особою, що і заява про усунення недоліків - Кузьміною Ганною Анатоліївною . Одночасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

4.16. Доводи скаржника про відсутність можливості у суду першої інстанції ідентифікувати особу, якою від імені АТ "Укрзалізниця" підписано позовну заяву та встановити статус цієї особи, спростовуються викладеним.

4.17. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву у цій справі з огляду на наявність судового рішення у справі № 916/626/18, яке набрало законної сили та яким надано правову оцінку Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016. Верховний Суд зазначає, що повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд керувався частиною 1 статті 56, частиною 1 статті 58, частиною 2 статті 162, пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, тобто нормами процесуального права щодо представництва та вимог до оформлення позовної заяви.

При цьому, предметом первісного позову у справі № 916/626/18 є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії з підстав неналежного виконання умов Договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р, предметом зустрічного позову у справі № 916/626/18 є вимога про зобов`язання вчинити певні дії, а предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 та визнання неправомірним користування ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" та ТОВ "Центротранс" напіввагонами АТ "Українська залізниця" переданими ТОВ "Вантажна транспортна компанія" на виконання Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016. Таким чином, предмет і підстави позову у наведених справах є різними, тому відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу, для відмови у відкритті провадження у справі.

4.18. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку апеляційного суду в цій справі.

4.19. Викладені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, доводи про зловживання процесуальними правами АТ "Українська залізниця", ґрунтуються на припущеннях та не спростовують правильного висновку апеляційного господарського суду про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та передачі цієї справи до місцевого господарського суду. Тому вимога ТОВ "Вантажна транспортна компанія" про застосування до АТ "Українська залізниця" заходів процесуального примусу шляхом накладення стягнення у вигляді штрафу в дохід державного бюджету у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, залишається без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі постанова ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування немає.