916/46/17 Про визнання недійсною додаткової угоди до договору про невідновлювальну кредитну лінію - 26.11.2019 Прийняття

1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. 23.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання недійсною додаткової угоди №5 від 08.05.2015 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011.

3. В подальшому, зокрема, в процесі розгляду справи, судом першої інстанції було замінено у справі неналежного відповідача - ТОВ "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" належним - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРС".

4. 13.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідерс" звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання недійсним договору іпотеки від 27.01.2012, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим №482.

5. Також, з матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом було замінено позивача (первісного кредитора) у справі № 916/46/17 - ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" його правонаступником (новим кредитором) - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Інвест".

6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" (вх.№2-4539/18 від 07.09.2018) було задоволено:

- залишено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Інвест" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРС", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсною Додаткової угоди без розгляду;

- провадження по справі №916/46/17 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

7. Тому, судом першої інстанції були розглянути позовні вимоги ТОВ "ЛІДЕРС" щодо визнання недійсним договору іпотеки від 27.01.2012.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

8. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2018 по справі №916/46/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛІДЕРС" до ТОВ "Ланжерон-Інвест" про визнання недійсним договору іпотеки від 27.01.2012.

9. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ЛІДЕРС" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

10. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у даній справі апеляційну скаргу ТОВ "ЛІДЕРС" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2018 у справі №916/46/17 залишено без змін.

11. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

11.1 27.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" був укладений Договір про невідновлювальну кредитну лінію № 6-01-11 (далі - Кредитний договір).

11.2 За умовами п. 1.1. Кредитного договору, з врахуванням змін внесених Додатковою угодою №3 від 09.01.2013, Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28 500 000,00 гри., а Позичальник зобов`язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії строком до 25.12.2026 та сплатити за користування кредитними коштами відсотки по ставці відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, А саме: А) 10,5 % річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1. Кредитного договору; Б) 15,75 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1. цього договору, а також у випадку порушення строків повернення строків кредитних коштів, що вказаний-п.4.5., 6.1. Кредитного договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

11.3 Відповідно до умов п.3.2. Кредитного договору, відсотки сплачується шляхом перерахування їх на рахунок Банку № 2068.8.048312.001.

11.4 27.01.2012 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРС" (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 482 (далі - Договір іпотеки).

11.5 Відповідно до п.1. Договору іпотеки, предмет іпотеки - нежитлова будівля, що розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар (Лідерсівський) 3-б, площею 756,9 кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 0,2139 га, яка перебуває в користуванні Іпотекодавця на підставі Договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фуфаєвою О.О. 27.09.2004. за Р№ 1043. Вказана нерухомість передана в іпотеку разом з усіма її невід`ємними приналежностями.

11.6 Пунктом 2 Договору іпотеки визначено, що предмет іпотеки належить ТОВ "ЛІДЕРС" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ №257793, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.08.2005, зареєстрованого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі №46неж-51, номер запису 3879, реєстраційний №11963866, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8257897, виданого 06.09.2005.

11.7 Зазначені у п.1. цього договору нежитлові приміщення передаються в іпотеку як забезпечення повернення кредитних коштів, виданих за Договором про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 та всіх можливих змін та доповнень до нього на суму 28 500 000,00 грн. строком до 25.12.2026, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки 10,5 % річних, а також комісійної винагороди за Кредитним договором, неустойки за договором іпотеки або за Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за Кредитним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог (п.4 Договору іпотеки).

11.8 Згідно з п.5. Договору іпотеки, узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки становить 25 030 525,00 грн.

11.9 Пунктом 8.4.7. Договору іпотеки передбачено право Іпотекодержателя, у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до умов іпотечного договору.

11.10 Відповідно до п.8.4.8. іпотечного договору Іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі неналежного виконання ТОВ "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" будь-яких умов Кредитного договору, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати щомісячних платежів за Кредитним договором, несвоєчасного повернення сум зобов`язань за Кредитним договором, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки Банк набуває також, якщо Іпотекодержатель, відповідно до умов п.3.4. Кредитного договору заявить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" вимогу повернути кредит та сплатити відсотки, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у п.3.2. Кредитного договору, а Позичальник не виконає зазначене зобов`язання.

11.11 Пунктом 11 Договору іпотеки сторони передбачили, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:

- за рішенням суду (п.11.1. Договору іпотеки);

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.11.2. Договору іпотеки);

- згідно з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.11.3.1. цього Договору: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

11.12 Крім того, згідно з п.8.1.6. Договору іпотеки Іпотекодавець зобов`язаний, зокрема, застрахувати Предмет іпотеки протягом 2-х робочих днів від дати укладення цього Договору на користь Іпотекодержателя на весь період дії Кредитного договору.

11.13 Як зазначено Банком, Іпотекодавцем не виконуються вимоги п. 8.1.6. Договору іпотеки, а саме: в 2016 Предмет іпотеки не застрахований.

11.14 Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з порушенням Позичальником та Іпотекодавцем умов п.1.1. Кредитного договору Банком 23.12.2016 за № 3-243110/13203 та 23.12.2016 за № 3-243110/13205 було направлено на адресу Позичальника та Іпотекодавця листи з вимогами про повернення кредитних коштів, відсотків та пені та вимогу про усунення порушень (в порядку ст. 33- 37 Закону України "Про іпотеку"). Проте, вказані вимоги залишились без від реагування.

11.15 Тому, Банк звернувся до суду з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ" про звернення стягнення на Предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар (Лідерсівський) 3-б, площею 756,9 кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 0,2139 га з усіма її невід`ємними при належностями, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідерс" та визнати за ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" право власності на вищевказаний Предмет іпотеки.

11.16 Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2005 між ТОВ "Лідерс" та Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації (орган охорони) був укладений Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини, а саме: пам`ятка архітектури місцевого значення загальною площею 756,9 кв.м. по бул. Лідерсовському, 3-б в м.Одесі - колишній особняк, споруджений у 1890-ті рр.

11.17 На підставі Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 15.12.2005, укладеного з Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації, ТОВ "Лідерс" як власник прийняло на себе зобов`язання щодо охорони відповідного пам`ятки архітектури.

11.18 При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погодження відповідним органом охорони культурної спадщини укладеного в подальшому договору іпотеки, Предметом якого є вказана пам`ятка архітектури.

11.19 Отже, саме на підставі відсутності погодження договору іпотеки відповідним органом охорони культурної спадщини ТОВ "Лідерс" звернулось з відповідним позовом до господарського суду.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

12. 21.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідерс" через Південно-західний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 806/2/10-19 від 18.10.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2018 у справі № 916/46/17, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

13. 29.10.2019, відповідно до підпунктів 17.1, 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерс" разом зі справою № 916/46/17 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 916/46/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.11.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 916/46/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерс" Вих. № 806/2/10-19 від 18.10.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 26.11.2019 о 10 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

16. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Лідерс" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ЛІДЕРС" до ТОВ "Ланжерон-Інвест" про визнання недійсним договору іпотеки від 27.01.2012.

17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

17.1 Оспорюваний договір іпотеки було укладено без погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини, чим порушені вимоги статті 319 Цивільного кодексу України, статей 18, 19 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 6 Закону України "Про іпотеку".

17.2 Судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що сторонами іпотечного договору не дотримано порядку визначення вартості предмета іпотеки, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, встановлений Методикою грошової оцінки пам`яток, затвердженою постановою Кабінету міністрів України № 1447 від 26.09.2002 (1447-2002-п) .

17.3 Всупереч вимогам процесуального закону, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання ТОВ "Ланжерон-Інвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з порушенням встановленого терміну на подання такого клопотання, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Представник ТОВ "Ланжерон-Інвест" в судовому засіданні 26.11.2019 заперечила проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ТОВ "Ланжерон-Інвест", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону культурної спадщини" кожна пам`ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України. Пам`ятки підлягають грошовій оцінці за нормативами і методиками, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

24. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій Методика грошової оцінки пам`яток, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 26.09.2002 (1447-2002-п) (далі - Методика), визначає процедури проведення грошової оцінки пам`яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних пам`яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

25. Вартість пам`ятки - це вартість, визначена в процесі проведення незалежної оцінки на певну дату з урахуванням історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої цінності. Дія Методики поширюється на випадки проведення суб`єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам`яток та щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а саме: відчуження; передачі у володіння, користування, управління; передачі в оренду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; передачі в заставу; передачі до статутного фонду господарського товариства; страхування; інші випадки, передбачені законодавством ( п.п. 2, 3 Методики).

26. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що обов`язок здійснювати грошову оцінку пам`ятки покладено на орган охорони культурної спадщини, який приймає рішення про віднесення певних об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а не на власника майна та/або іпотекодержателя.

27. Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, орган охорони культурної спадщини не є стороною оспорюваного договору.

28. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 17.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

29. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Предмет іпотеки за оспорюваним договором є пам`яткою архітектури місцевого значення, яка включена до реєстру пам`яток архітектури місцевого значення на підставі рішення Одеського облвиконкому від 27.12.1991 №580 (т.2 а.с. 19) та належить на праві власності ТОВ "ЛІДЕРС" (Іпотекодавець), згідно зі свідоцтвом про право власності від 19.08.2005, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради, посвідченого нотаріально, зареєстрованого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі №46неж-51, номер запису 3879, реєстраційний №11963866, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8257897, виданого 06.09.2005.

30. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

31. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні державні адміністрації (частина 1 статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

32. За змістом статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

33. При цьому, статтею 319 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

34. Власність зобов`язує. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

35. За приписами статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

36. Тобто, власник об`єкта культурної спадщини може реалізувати своє суб`єктивне право на таке майно (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) як шляхом його відчуження, так і передачі його у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

37. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у даній справі позивач - ТОВ "ЛІДЕРС" як власник нерухомого майна, що є пам`яткою архітектури місцевого значення, здійснив своє право на цей об`єкт шляхом передачі його в іпотеку у забезпечення вимог первісного кредитора - ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", правонаступником якого (новим кредитором) є ТОВ "Ланжерон-Інвест" і які випливають із Кредитного договору від 27.12.2011.

38. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Законом. Таке визначення надає Закон України "Про іпотеку" (898-15) .

39. Приписами статті 9 Закону України "Про іпотеку" визначено обмеження іпотекодавця в розпорядженні предметом іпотеки, однак він має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

40. Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з огляду на загальні положення цього Закону та характер правовідносин сторін за договором іпотеки, який включає в себе домовленість іпотекодержателя та іпотекодавця, щодо встановлення, зміну, припинення іпотечних прав та обов`язків, можна дійти висновку, що оскільки майно, яке є предметом іпотеки, залишається у володінні і користуванні іпотекодавця - власника архітектурної пам`ятки, то погодження відповідного органу охорони культурної спадщини не потрібно. Сам по собі факт відсутності такого погодження відповідного органу не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання договору недійсним.

41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 (№ 3-449гс16).

42. Стосовно посилання ТОВ "ЛІДЕРС" на правову позицію викладену в постановах Вищого господарського суду України від 16.06.2015 та від 09.02.2016 у справі №920/1771/14 судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 920/1771/14 не містить правових висновків щодо застосування норм матеріального права, а постанова Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 920/1771/14 була скасована постановою Верховного суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 (провадження № 3-449гс16).

43. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 17.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

44. Доводи скаржника (пункт 17.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

44.1 Відповідно до частин 1, 7 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

44.2 Як встановлено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 23.09.2019, 19.09.2019 від ТОВ "Ланжерон-Інвест" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої відповідач просить доручити будь-якому суду у місті Києві та в якому можливо провести бронювання необхідної дати та часу призначеного судового засідання.

44.3 Вказаною ухвалою зазначене клопотання відповідача було задоволено; проведення судового засідання 25.09.2019 о 10:00 год. у режимі відеоконференції доручено Солом`янському районному суду міста Києва.

44.4 З наведеного вбачається, що ТОВ "Ланжерон-Інвест" подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду апеляційної інстанції з дотриманням терміну встановленого процесуальним законом.

44.5 Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про упередженість та необ`єктивність суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

45. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

49. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

54. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерс" Вих. № 806/2/10-19 від 18.10.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2018 у справі № 916/46/17 залишити без задоволення.