926/3897/17 Про стягнення заподіяних збитків - 20.11.2019 Прийняття

У листопаді 2017 керівник Сторожинецької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради про стягнення з ФОП Павловича М.А. 208 000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, посилаючись на те, що відповідач, в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури, не уклав із Чагорською сільською радою договору про пайову участь та не сплатив пайового внеску, внаслідок чого відповідачем не виконано свого обов`язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чагор.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 у справі № 926/3897/17 (суддя Дутка В.В.) позов задоволено та стягнуто з ФОП Павловича М.А. на користь Чагорської сільської ради збитків у сумі 208 000 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 926/3897/17 ( судді : Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП Павловича М.А. просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 у справі № 926/3897/17 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями щодо стягнення з ФОП Павловича М.А. збитків у вигляді упущеної вигоди, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме ст. 174 ГПК України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, оскільки, на думку скаржника, прокурор звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради, не навів причин, які перешкоджали протягом трьох років звернутись з відповідним позовом саме Чагорську сільську раду.

Також, у своїй касаційній скарзі, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 216, 217, 244 ГК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір щодо стягнення з відповідача збитків, не з`ясували належним чином обставин пов`язаних з не укладанням між сторонами відповідного договору про пайову участь, та не встановили з чиєї вини цей договорі не було укладено.

У відзивах прокурор та Чагорська сільська рада просять оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 для розгляду касаційної скарги ФОП Павловича М.А. у справі № 926/3897/17 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняка В.Я., Пєскова В.Г.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 02.05.2019 у справі № 926/3897/17 касаційну скаргу ФОП Павловича М.А. залишено без руху та надано строк на усунення недоліків поданої касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019, у зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., для розгляду касаційної скарги ФОП Павловича М.А. у справі № 926/3897/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняка В.Я., Огородніка К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 926/3897/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Павловича М.А. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2019 у справі № 926/3897/17 провадження у справі № 926/3897/17 за касаційною скаргою ФОП Павловича М.А. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 у справі № 926/3897/17 за позовом керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Павловича М.А. про стягнення збитків в сумі 208 000 грн. зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та виготовлення повного тексту судового рішення.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 926/3897/17 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Павловича М.А. та розгляд справи, з урахуванням конкретних обставин справи, призначено до розгляду на 20.11.2019 на 10:00 год. у відкритому судовому засіданні, з викликом сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2019, у зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М., для розгляду касаційної скарги ФОП Павловича М.А. у справі № 926/3897/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Погребняка В.Я., Берднік І.С.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Генеральної прокуратури України - Куліби О.А. перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги ФОП Павловича М.А., доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 208 000 грн., виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 19.12.2014 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за №ЧВ143143530380, подану замовником будівництва- ФОП Павловичем М.А., в якій зазначено про закінчення будівництва об`єкту, а саме, готельного комплексу з магазином товарів повсякденного попиту, загальною площею 2526,60 кв.м. за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Чагор, вул. Незалежності, 2.

Так, в декларації №ЧВ143143530380 від 19.12.2014 про готовність об`єкта до експлуатації встановлено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 5 200 000 грн.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судами обох інстанцій, рішенням Чагорської сільської ради від 10.06.2013 №334-23/2013 затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чагорської сільської ради.

Пунктом 1.3. вказаного Положення передбачено, що дія Положення поширюється на всіх забудовників, незалежно від їх форм власності (за винятком випадків, зазначених у пункті 1.4. цього Положення), які здійснюють в адміністративних межах населених пунктів Чагорської сільської ради будівництво (реконструкцію) об`єкту будь-якого призначення.

За п. 2.2. цього Положення визначено, що величина пайової участі встановлюються в розмірі : 4% відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення (санаторії)).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП Павлович М.А. не виконав свій обов`язок щодо пайової участі, оскільки відповідач, як забудовник, не звертався до Чагорської сільської ради із заявою взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - с. Чагор та між сторонами не було укладено договору пайової участі, що підтверджується належними доказами, які були досліджені судом.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що ФОП Павлович М.А. не уклав договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Чагорської сільської ради, який повинен укладатись в обов`язковому порядку, у межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбаченого законодавством обов`язку щодо такого звернення та укладення договору, при цьому внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач - Чагорська сільська рада не отримала 208 000 грн. (4% від кошторисної вартості будівництва) на розвиток інфраструктури населеного пункту, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди, а оскільки наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та стягненню з відповідача на користь позивача 208 000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відтак, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій та з урахуванням наведених вище вимог закону, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ФОП Павловича М.А. на користь Чагорської сільської ради збитків у сумі 208 000 грн., оскільки неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується із зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Чагорська сільська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди, при цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 908/312/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 904/1049/18 та від 17.05.2019 у справі № 920/403/18.

Щодо доводів скаржника про невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Чагорської сільської ради, касаційний суд зазначає нступне.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.

При цьому, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3 та абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Так, суди обох інстанцій встановивши обставини, пов`язані з неналежним виконанням Чагорською сільською радою визначених законодавством повноважень та невжиттям органом місцевого самоврядування жодних заходів для захисту інтересів держави, пов`язаних з недоотриманням на казначейський рахунок Чагорської сільської ради від відповідача відповідної суми коштів, а саме пайової участі на розвиток інфраструктури с. Чагор, дійшли висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів в суді прокуратурою.

Також, судом касаційної інстанції не приймаються доводи відповідача щодо неправильного застосування судами ст.ст. 22, 1166 ЦК України та безпідставності стягнення з відповідача спірної суми збитків, у зв`язку з тим, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури с. Чагор не було укладено не з його вини, оскільки не укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, в добровільному порядку у визначений, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , строк, не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти такий правочин, до того ж відсутність укладеного договору, між органом місцевого самоврядування та замовником, не звільняє останнього від сплати відповідного пайового внеску, розмір якого передбачений Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Чагорської сільської ради, яке затверджене рішенням Чагорської сільської ради №334-23/2013 від 10.06.2013.

Таким чином, з урахуванням вище зазначеного, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами при розгляді справ, як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 у справі № 926/3897/17 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.