Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за її позовом до Шацької селищної ради Волинської області (далі - Селищна рада), Шацької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Райдержадміністрація), Шацького районного відділу земельних ресурсів Волинської області (далі - Відділ земельних ресурсів), Приватного підприємства "Господарський розрахунковий центр науково-технічних послуг" (далі - Підприємство) про визнання рішення та розпоряджень частково недійсними, зобов'язання Підприємства виготовити технічну документацію про виділення земельної частки в натурі, а Райдержадміністрації - видати державний акт про право власності на цю частку,

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати недійсними розпорядження начальника Відділу земельних ресурсів від 6 серпня 2003 року № 149, рішення Селищної ради від 14 серпня 2003 року № 10/10 - у частині скасування рішення цієї ради про затвердження матеріалів першочергового поділу земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі - КСП "Україна"), розпорядження голови Райдержадміністрації від 25 серпня 2003 року № 179 про скасування раніше виданих розпоряджень; зобов'язати Підприємство виготовити технічну документацію про виділення земельної частки в натурі, а саме в урочищах "Запісочне" - 1,08 га, "Боярчукове" - 0,10 га, "Ступа" - 0,43 га, "Віси" - 0,73 га, Райдержадміністрацію - видати державний акт про право власності на цю частку.

Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 26 листопада 2004 року позов задовольнив.

Апеляційний суд Волинської області 15 червня 2005 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 Верховний Суд України 9 грудня 2005 року, пославшись у супровідному листі на набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , направив до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27 лютого 2008 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У скарзі про перегляд рішення касаційного суду за винятковими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 просить Верховний Суд України скасувати рішення касаційного та апеляційного судів і залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог скаржниця послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2008 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на її думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Вищий адміністративний суд України, розглядаючи цю справу в касаційному порядку, виходив з того, що вона є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично просила захистити її право на виділення належної їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) в конкретних місцях та розмірах, у яких вона була виділена згідно з рішенням Селищної ради про затвердження матеріалів першочергового поділу земель КСП "Україна", пізніше скасованого оспорюваним рішенням цієї ради.

Право громадян на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, зокрема, внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є майновим (цивільним) і встановлене законом. За змістом частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Органи державної влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні питань щодо виділення в натурі земельної частки (паю) наділені повноваженнями, які в сукупності спрямовані на забезпечення реалізації відповідного права власника цієї частки. Використання зазначених повноважень у таких відносинах не змінює приватноправовий характер останніх, оскільки при цьому зазначені органи не є суб'єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС. Їх діяльність спрямована на припинення права спільної часткової власності у зв'язку з вимогою особи, яка має право на земельну частку (пай), про виділення останньої в натурі. Ця обставина є вирішальною для висновку про те, що ця справа має розглядатися судом цивільної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Компетенція адміністративних судів згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За обставин, коли заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування не виступає в цих відносинах як суб'єкт владних повноважень, його участь в оформленні розподілених між власниками земельних часток (паїв) не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1

Керуючись статтями 157, 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2008 року скасувати. Справу направити до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України для розгляду касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.