Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою заступника Генерального прокурора України справу за позовом Компанії "Рітал Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Відродження" (далі - ТОВ СП ІІ "Відродження") до Донбаської регіональної митниці про захист порушеного права, визнання права ТОВ СП ІІ "Відродження" на здійснення митного оформлення сировини та виробленої продукції згідно із законодавством України, що діяло до 31 березня 2005 року, і визнання недійсними талонів відмови у митному оформленні від 15 квітня 2005 року N 1, 2, 3; за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що заявляють самостійні вимоги про захист порушеного права та відшкодування шкоди, встановила:

У квітні 2004 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.

На його обґрунтування зазначали, що ТОВ "СП ІІ Відродження" здійснює господарську діяльність у спеціальній економічній зоні "Донецьк" і на підставі Закону України від 24 грудня 1998 року N 356-XIV "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області" (далі - Закон N 356), статті 397 Господарського кодексу України має відповідні пільги щодо оподаткування і на нього поширюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Проте, 15 квітня 2005 року Донбаська регіональна митниця відмовилася у здійсненні пільгового митного оформлення м'ясної продукції на підставі поданих ним в цей же день вантажно-митних декларацій N 700060000/5/004010 та 700060000/5/004012, експортної декларації і видала талони відмови у пропуску на митну території України чи митному оформленні товарів та інших предметів NN 1, 2, 3.

Уважаючи такі дії відповідача неправомірними, просили суд зобов'язати його здійснювати митне оформлення вантажу на пільгових умовах, передбачених статтею 12 Закону N 356 України, та визнати недійсними талони відмови у митному оформленні від 15 квітня 2005 року NN 1, 2, 3.

Крім того, просили стягнути з Донбаської регіональної митниці завдані збитки у розмірі 3545 грн. Треті особи просили захистити їх право і не перешкоджати ТОВ "СП ІІ Відродження" у здійсненні господарської діяльності згідно із Законом N 356, а також зобов'язати відповідача відшкодувати їм матеріальну і моральну шкоду.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2005 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними талони відмови від 15 квітня 2005 року N 1, 2, 3. Донбаську регіональну митницю і її правонаступника Донецьку митницю зобов'язано здійснювати митне оформлення сировини, яка була ввезена з-за кордону на територію України до 31 березня 2005 року у відповідності із законодавством, що діяло на момент ввезення сировини на митну територію України, тобто в пільговому режимі, передбаченому статтею 12 Закону N 356, та підзаконними нормативними актами, які діяли на момент поставки товару під митний контроль, а також проводити митне оформлення продукції, яка повністю виготовлена чи достатньо перероблена у спеціальній економічній зоні "Донецьк", без сплати мита із сплатою податку на додану вартість державним податковим органам України відповідно до діючого законодавства України. У задоволенні позову про відшкодування шкоди відмовлено. Задоволено позовні вимоги третіх осіб й зобов'язано Донбаську регіональну митницю і її правонаступника не перешкоджати ТОВ СП ІІ "Відродження" у здійсненні господарської діяльності. У задоволенні позовів третіх осіб про відшкодування шкоди відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 16 серпня 2005 року надано роз'яснення щодо виконання абзаців 4 і 5 зазначеного рішення.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2005 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог третіх осіб скасовано й відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2006 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2005 року зі змінами внесеними ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2005 року залишено без змін.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами скаржник, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2005 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2005 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2006 року й постановити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили з того, що ввізне мито на продукцію повинне нараховуватися станом на день її ввезення на територію України, оскільки митний орган фактично прийняв її до 31 березня 2005 року, а продукція, яка знаходилася на території спеціальної митної зони, внаслідок скасування останньої, не перетинає митної території України і тому позивач повинен сплачувати податок на додану вартість державним податковим органам.

31 березня 2005 року набув чинності Закон України від 25 березня 2005 року N 2505-IV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2505).

Пунктом 27 Закону N 2505 виключено статтю 12 Закону N 356, яка регламентувала порядок ввезення товарів та інших предметів на територію спеціальної економічної зони "Донецьк" та вивезення товарів та інших предметів з цієї території.

Окрім того, статтею 77 Закону N 2505 доповнено частину 1 статті 218 Митного кодексу України словами "Ввезення на митну територію України цих товарів у незмінному стані або товарів, повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених у таких зонах, здійснюється в режимі імпорту".

Судом установлено, що вантажно-митні декларації N 700060000/5/004010 і N 700060000/5/004012 та експортну декларацію для митного оформлення м'ясної продукції ТОВ "СП ІІ Відродження" надало відповідачу 15 квітня 2005 року.

Відповідно до частини 1 статті 10 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

З огляду на викладене, вищезазначені висновки судів є помилковими, оскільки законодавець прямо зазначає, що застосуванню підлягають нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації, тобто, у нашому випадку, станом на 15 квітня 2005 року.

Крім того, на думку суду, до іноземних інвестицій, якою є інвестиція компанії "Рітал Лімітед" в ТОВ "СП ІІ Відродження", застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції.

Цього висновку суд дійшов без правового аналізу положень Закону України від 17 лютого 2000 року N 1457-III "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (далі - Закон N 1457), статтею 2 якого, зокрема, встановлено, що підприємства, створені за участю іноземних інвестицій підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Рішенням Конституційного Суду України від 29 січня 2002 N 1-рп/2002 та Ухвалою Конституційного Суду України від 14 березня 2002 року N 3-уп/2002 (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) роз'яснено, що положення частини 1 статті 5 Закону N 1457 є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Згідно зі статтею 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення законів України. Рішення Конституційного Суду України, ухвалені з питань, що передбачені цією статтею, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, Законом N 1457 припинено пільговий режим оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.

Окрім того, для вирішення спору суд не застосував Закон України від 24 грудня 2002 року N 347-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів", яким, зокрема, передбачено, що функціонування вільних та інших спеціальних зон, які мають економічний режим, відмінний від загального, здійснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на підакцизні товари та товари 1 - 24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 року N 2371-III "Про Митний тариф України" м'ясо та їстівні субпродукти віднесено до групи 2 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Всі вказані нормативно-правові акти були чинними на день прийняття митної декларації митним органом, а тому відповідно до статті 10 Митного кодексу України підлягали застосуванню.

Таким чином, позовні вимоги позивачів про визнання права щодо застосування пільгового митного оформлення та зобов'язання відповідача здійснювати митне оформлення товарів на підставі встановлених статтею 12 Закону N 356-XIV пільг не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а висновки судів про їх задоволення є помилковими.

Разом з тим, при вирішенні позову в частині вимог Компанії "Рітал Лімітед", ТОВ СП ІІ "Відродження" щодо відшкодування шкоди та позовних вимог третіх осіб суди першої і апеляційної інстанцій, судові рішення яких залишив без змін касаційний суд, всебічно і повно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку і підставно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та у зв'язку з тим, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині вимог про захист порушеного права, визнання права ТОВ СП ІІ "Відродження" на здійснення митного оформлення сировини та виробленої продукції згідно із законодавством України, що діяло до 31 березня 2005 року та визнання недійсними талонів відмови у митному оформленні, то в цій частині ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2005 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2006 року в частині задоволення позовних вимог Компанії "Рітал Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Відродження" скасувати. У решті рішення Київського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2005 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2006 року залишити без змін.

У задоволенні позову Компанії "Рітал Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Відродження" до Донбаської регіональної митниці про захист порушеного права, визнання права ТОВ СП ІІ "Відродження" на здійснення митного оформлення сировини і виробленої продукції згідно із законодавством України, що діяло до 31 березня 2005 року, та визнання недійсними талонів відмови у митному оформленні від 15 квітня 2005 року N 1, 2, 3 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.