ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №817/1323/17
провадження №№ К/9901/56619/18, К/9901/58737/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів на відшкодування шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Головного управління Національної поліції в Рівненській області та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду, ухвалене 09 лютого 2018 року у складі судді - Друзенко Н.В., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Мацького Є.М., суддів: Шевчук С.М., Шидловського В.Б.,
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:
1.1. Визнати протиправними та незаконними дії Костопільського відділу поліції Головного управління національної поліції у Рівненській області та Поліського управління кіберполіції Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо обшуку, проведеного 06 березня 2017 року в її помешканні за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.2. Стягнути з держави в особі її територіальних органів виконавчої влади - Головного управління національної поліції у Рівненській області та Департаменту кіберполіції Національної поліції України на її користь майнову шкоду в розмірі 4279,00 гривень і зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби у Рівненській області та Головне Управління Державної казначейської служби України в Київській області виплатити їй відшкодування майнової шкоди в розмірі 4279,00 гривень;
1.3. Стягнути з держави в особі її територіальних органів виконавчої влади - Головного управління національної поліції у Рівненській області та Департаменту кіберполіції Національної поліції України на її користь моральну шкоду в розмірі 60000,00 гривень і зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби у Рівненській області та Головне Управління Державної казначейської служби України в Київській області виплатити їй відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000,00 гривень;
1.4. Стягнути з держави в особі її територіальних органів виконавчої влади - Головного управління національної поліції у Рівненській області та Департаменту кіберполіції Національної поліції України на її користь витрати в справі і зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби у Рівненській області та Головне Управління Державної казначейської служби України в Київській області виплатити їй відшкодування витрат у даній справі.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 02 березня 2017 року ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області у справі №564/441/17 ухвалено, зокрема:
- задовольнити клопотання слідчого СВ Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Левчика В.С., яке погоджено з прокурором Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції Олійник Н.С. про проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №1207180150000016 від 06 січня 2017 року;
- надати слідчому СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Левчику В.С., або уповноваженій ним за письмовим дорученням особі дозволу на проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, який згідно інформаційної довідки №81486392 від 01 березня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, належить на праві приватної власності, частка власності - ОСОБА_1, з метою виявлення предметів, речей, знарядь кримінального правопорушення, відшукання комп`ютерної техніки, ноутбуків, системних блоків персональних комп`ютерів, флеш накопичувачів інформації, мобільних терміналів (телефонів), сім карт мобільних операторів, заяв на видачу готівки філій ТОВ "Пост Фінанс".
2.1. 06 березня 2017 року, перед початком обшуку позивач повідомила службових осіб про те, що вона є адвокатом, а тому і обшук повинен проводитись у присутності представника Ради адвокатів Рівненської області.
2.2. Окрім того, позивач повідомила службових осіб відповідачів, що користуючись правом на захист та для представлення своїх інтересів в ході обшуку та захисту, вона запросила адвоката Луцюка М.І., прибуття якого просила дочекатися.
2.3. Незважаючи на її прохання, службові особи відповідачів силоміць, за допомогою лому відкрили вхідні двері будинку, при цьому значно пошкодили їх і розпочали обшук за відсутності представника Ради адвокатів Рівненської області та її адвоката.
2.4. Такі дії відповідачів позивач вважає втручанням у своє приватне, сімейне, професійне життя. ОСОБА_1 доводила, що дії службових осіб відповідачів порушували її право на захист та були непропорційними переслідуваній меті обшуку.
2.5. 06 березня 2017 року позивач звернулася в Рівненську торгово-промислову палату, де було проведено експертну оцінку майнових збитків, завданих їй пошкодженням вхідних дверей, за висновком якої їх сума становить 4 279,00 гривень.
2.6. Також вказувала, що у зв`язку з пошкодженням свого майна, вона зазнала сильних душевних хвилювань. Зазначає, що зазнала душевних хвилювань і внаслідок того, що в службовому документі, а саме в рапорті інспектора ВПК в Рівненській області Поліського УКП ДКП НП України Боженко О.В. від 01 березня 2017 року та в клопотанні слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Левчик В. щодо неї було зазначено абсолютно недостовірну та неправдиву інформацію, яка характеризує її як корисливу особу, а саме, що нібито вона надала ОСОБА_4 (фігуранту кримінального провадження внесеному до ЄРДР №12017180150000016 від 06 січня 2017 року) для тимчасового проживання у платне користування будинок за адресою: АДРЕСА_1 той же час, свій будинок вона надала ОСОБА_4 для постійного безоплатного проживання, так як мала намір проживати з ним однією сім`єю і будь-яких договорів оренди житла, договорів найму тощо з ним не укладала, плату за проживання в будинку з нього не брала.
2.7. Окремо позивач зауважувала, що службові особи відповідача також вказували у службовій документації інформацію, за змістом якої натякали, що вона може бути причетною до кримінально карних дій, які вчиняв ОСОБА_4, шляхом надання йому консультацій правового характеру. ОСОБА_1 вказувала, що такі дії службових осіб відповідачів в своїй сукупності спричинили їй не лише майнову, а й моральну шкоду, яка полягала у нервовому стресі, душевних переживаннях. Позивач вказувала, що внаслідок перенесеного стресу - погіршився її зір.
3. Представник відповідача - Департаменту кіберполіції Національної поліції України позов не визнала, вказуючи на те що, за частиною третьою статті 41 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17)
) передбачено, що доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов`язковими для виконання оперативним підрозділом.
3.1. Костопільським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Рівненській області, проводилося досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2017180150000016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачено частиною третьою статті 190 Кримінального Кодексу України (далі - КК України (2341-14)
).
3.2. 02 березня 2017 року слідчим суддею Костопільського районного суду в цьому проваджені винесено ухвалу про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, де постійно, протягом тривалого часу проживав ОСОБА_4 з метою виявлення предметів, речей, знарядь кримінального правопорушення або майна, яке здобуте в результаті його вчинення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання комп`ютерної техніки, ноутбуків, системних блоків персональних комп`ютерів, флеш накопичувачів інформації, мобільних терміналів (телефонів), сім карт мобільних операторів, заяв на видачу готівки.
3.3. Після чого, 06 березня 2017 року старшим слідчим ВП ГУПН в Рівненській області Войтович Є.М. спільно з поліцейськими відділу протидії кіберзлочинам у Рівненській області Поліського управління кіберполіції було проведено обшук житловому будинку за вищевказаною адресою. Поліцейські відділу протидії кіберзлочинам у Рівненській області міського управління кіберполіції діяли на підставі доручення від 10 січня 2017 року.
3.3. Представником відповідача зауважено, що в подальшому обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред?явленому йому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення. Протокол обшуку, наряду з іншими доказами винності ОСОБА_4 були досліджені судом, який розглядав відповідну кримінальну справу. Жодних протиправних дій посадових осіб відповідачів такий суд не встановив. Доводила, що у спірних правовідносинах посадові особи Департаменту кіберполіції діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР)
та законами України.
3.4. Щодо відшкодування моральної шкоди, представник відповідача зауважила, що посилання позивача на подання поліцейськими неправдивої інформації не відповідає дійсності. Адже, інформація вказана у рапорті інспектора відділу протидії кіберзлочинам в Рівненській області Поліського управління кіберполіції майором поліції Боженко О.В. є оперативною і була отримана під час проведення оперативно-розшукових дій, а метою вищезазначеного рапорту було ініціювання проведення обшуку у помешканні за місцем проживання ОСОБА_6, а не надання якоїсь іншої інформації.
3.5. Крім цього, звернула увагу на те, що позивач при наданні усних пояснень під час судового засідання зазначила, що була нервово збуджена, коли поліцейські надали їх ухвалу від 02 березня 2017 року про проведення обшуку і вона намагалася отримати пояснення у ОСОБА_6 стосовно даної події. Відповідно до цього, представник відповідача вважає, що дійсною причиною душевних страждань і часткової втрати зору позивача є кримінально карна поведінка ОСОБА_6, а не посадових осіб відповідачів. За наведеного, просила в позові відмовити повністю.
4. Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Рівненській області позов також не визнала. В обґрунтування своїх заперечень вказала, що на виконання ухвали слідчого судді Костопільського суду Рівненської області ОСОБА_7 від 02 березня 2017 року працівниками Костопільського ВП ГУНП спільно із працівниками Поліського управління кіберполіції ДКП ПУ було проведено обшук з метою виявлення предметів, речей, знарядь кримінального правопорушення розслідуваного в рамках кримінального провадження №12015180150000016.
4.1. Твердження позивача про те, що вказана ухвала постановлена з порушенням вимог чинного законодавства вважає безпідставними, позаяк норми на які посилається позивач стосуються проведення обшуку стосовно адвоката, однак як вбачається із клопотання слідчого, рапорту працівників Поліського управління кіберполіції та змісту ухвали суду, обшук не був пов?язаний із професійною діяльністю адвоката ОСОБА_1
4.2. Крім того, зауважила, що вимоги статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" були дотримані посадовими особами відповідачів, що доводиться матеріалами кримінального провадження, в яких наявна довідка за підписом заступника начальника Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області підполковника поліції Твардовського О.О. про те, що ним в телефонному режимі повідомлено в.о. голови Ради адвокатів Рівненської області ОСОБА_8
4.3. Твердження позивача про те, що службові особи відповідачів розпочали обшук за відсутності представника Ради адвокатів запрошеного нею адвоката Луцюка М.І., спростовувала тим, що в протоколі обшуку зазначено про його проведення за участю адвоката Луцюка М.І.
4.4. З того приводу, що посадові особи поліції за допомогою лому відкрили вхідні двері будинку, зауважила, що відповідно до статті 236 КПК України особи, які проводять обшук мають право відкривати закриті приміщення, сховища, якщо особа, відмовляється їх відкрити. Оскільки двері працівникам поліції позивач відкривати відмовилась, вони були змушені відкривати їх силоміць. Також вказала, що правомірність дій працівників поліції підтверджується тим, що під час судового розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_4, останній визнав себе винним у пред`явленому йому обвинуваченні.
4.5. Щодо відшкодування шкоди, зазначила, що ГУ НП в Рівненській області вважає безпідставними посилання позивача на норми статей 1166, 1167 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15)
), позаяк спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб?єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Ствердила, що в силу вимог частини першої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
4.6. Також, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 2001 року №12-рп/2001 (v012p710-01)
у справі №1-36/2001, зауважувала, що позивачем не доведено обставин, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема матеріали не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь її моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої її здоров?ю, а поданими доказами позивач не довела наявність причинного зв`язку між діями поліцейських та погіршенням у неї зору. За наведеного, просила в позові відмовити повністю.
5. Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області теж позов не визнала, вказуючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 сформовані без урахування нормативно затвердженого порядку, який стосується питання стягнення з державних органів коштів за рахунок їхніх бюджетних асигнувань. Крім того, вважає що позивачем не доведено причинного зв`язку між діями працівників поліції та отриманою нею моральною шкодою, та й взагалі, не доведено існування вказаної шкоди, як такої. За наведеного, просила відмовити в позові повністю.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
6. В березні 2011 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №763, видане на підставі рішення Рівненської обласної КДК адвокатури від 29.12.2010 №VІ-9.
7. 06 січня 2017 року Костопільським ВП ГУНП в Рівненській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2017180150000016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачено частиною третьою статті 190 КК України.
7.1. Цього ж дня до Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області надійшли матеріали Поліського управління кіберполіції ДКП НПУ за зверненням гр. ОСОБА_9 стосовно заволодіння чужим майном шляхом обману із застосуванням електронно-обчислювальної техніки під час купівлі через мережу Інтернет на сайті " Auto .Ria" транспортного засобу.
8. 10 січня 2017 року, в межах даного провадження СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області направило доручення Поліському управлінню кіберполіції ДКП НПУ, в межах виконання якого, інспектор ВПК в Рівненській області Поліського управління кіберполіції ДКП НПУ Боженко О.В. 01 березня 2017 року подав рапорт своєму безпосередньому керівництву, в якому доповів, що вжитими заходами встановлено, що до вчинення шахрайських дій причетний гр. ОСОБА_4, який після звільнення з Катеринівської ВК №46 до місця проживання не прибув, обмеження стосовно адмінагляду не виконує. У рапорті вказано, що в ході проведення аналізу трафіку його розмов було встановлено, що він тісно спілкується з гр. ОСОБА_1, яка займається адвокатською діяльністю і може сприяти ОСОБА_4 у наданні консультацій юридично-правового характеру з метою ухилення останнього від кримінальної відповідальності. Також у рапорті вказано, що методом особистого пошуку було встановлено, що гр. ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 для тимчасового проживання у платне користування будинок за адресою:
АДРЕСА_2 . 23 січня 2017 року ухвалою начальника СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області полковника поліції Твардовського О.О. для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №2017180150000016 створено слідчо-оперативну групу, до складу якої включено: слідчого СВ Костопільського ВП капітана поліції Левчика В.С., старшого слідчого Костопільського ВП майора поліції Войтовича Є.М . Старшим групи визначено Левчика В.С .
10. 02 березня 2017 року слідчий СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції Левчик В.С. підготував клопотання про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, в якому вказавши обставини, висвітлені у рапорті інспектора ВПК в Рівненській області Поліського управління кіберполіції ДКП НПУ Боженко О.В. від 01 березня 2017 року, просив слідчого суддю Костопільського районного суду винести ухвалу про надання слідчому або уповноваженій ним за письмовим дорученням особі дозволу на проведення обшуку в домоволодінні за адресою:
АДРЕСА_3 . Ухвалою слідчого судді Костопільського суду Олійник П.В. від 02 березня 2017 року у справі №564/441/17 клопотання задоволено, надано слідчому CB Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Левчику B.C., або уповноваженій ним за письмовим дорученням особі дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, який згідно інформаційної довідки № 81486392 від 01 березня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, належить на праві приватної власності, частка власності 1/4 - ОСОБА_1, з метою виявлення предметів, речей, знарядь кримінального правопорушення або майна яке було здобуте у результаті його вчинення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання комп`ютерної техніки, ноутбуків, системних блоків персональних комп`ютерів, флеш накопичувачів інформації, мобільних терміналів (телефонів), сім карт мобільних операторів, заяв на видачу готівки філій TOB "Пост Фінанс". Встановлено строк дії ухвали терміном на один місяць з моменту її постановлення.
12. 03 березня 2017 року ухвалою начальника СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області полковника поліції Твардовського О.О. для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №2017180150000016 створено слідчо-оперативну групу, до складу якої включено: слідчого СВ Костопільського ВП капітана поліції Левчика В.С., старшого слідчого Костопільського ВП майора поліції Войтовича Є.М., слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Незгоду М.М., слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Давидчука В.О . Старшим групи визначено Левчика В.С .
13. 03 березня 2017 року слідчий СВ Костопільського ВП капітан поліції Левчик В.С. доручив забезпечити виконання ухвали слідчого судді у справі №564/441/17 старшому слідчому Костопільського ВП майору поліції Войтовичу Є.М .
14. Обшук проведено 06 березня 2017 року старшим слідчим Костопільського ВП майором міліції Войтовичем Є.М. за участю оперуповноваженого СКП Прохора В.А., інспектора ВПК в Рівненській області Голубова С.К., інспектора ВПК в Рівненській області Поліського управління кіберполіції ДКП НПУ Боженко О.В., у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, про що складено протокол обшуку від 06 березня 2017 року.
15. В протоколі зафіксовані письмові заперечення адвоката Луцюка М.І. про те, що обшук проведено з грубими порушеннями КПК України (4651-17)
, зокрема, ОСОБА_1 було повідомлено, що вона є адвокатом, а тому обшук має проводитись в присутності члена Ради адвокатів Рівненської області, а також вказано, що вона очікує прибуття свого адвоката, незважаючи на що, вхідні двері було відкрито шляхом пошкодження та обшук розпочато до приїзду адвоката Луцюка М.І .
16. В протоколі також зафіксовані письмові зауваження ОСОБА_1 про те, що поліцейські поводили себе брутально, не повідомили їй дійсну причину візиту, пошкодили її майно, злякали сина ОСОБА_16, 13-ти років.
17. Вилучені під час обшуку речі, постановою від 07 березня 2017 року були приєднані до кримінального провадження № 12015180150000016 в якості речових доказів.
18. Пластикові банківські картки Укрексімбанку, банку "Восток" та Ощадбанку, вилучені під час обшуку були повернуті ОСОБА_1 07 березня 2017 року.
19. За заявою ОСОБА_1 від 15 березня 2017 року вилучені при обшуку мобільний телефон BRAVIS JAZZ, ноутбук HP PAVILION DV 6700 та планшетний комп`ютер UNI PED з карткою пам`яті IGGB того ж дня були їй повернуті.
20. Сторонами у справі визнано ту обставину, що під час обшуку в помешканні ОСОБА_1 перебував гр. ОСОБА_4, який на час проведення обшуку мав статус фігуранта кримінального провадження №2017180150000016.
21. ОСОБА_4 як підозрюваний у злочині фактично був затриманий 16 квітня 2017 року в Херсонській області.
22. Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 20 липня 2017 у справі №564/1038/17 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
22.1. Речові докази, а саме: мобільний телефон "SAMSUNG SGH-N500" IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон "PRESTIGIO MUSEB1" з сім картою НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3 ; сім картка "Київстар" НОМЕР_4 F; сім карта "Jeans", USB- накопичувач 8GB№D33B29 "SP"; мобільний телефон " 8 АМ8ШЮ C160" НОМЕР_6 ; мобільний телефон "ALCATEL" IMEI НОМЕР_7 ; мобільний телефон "SAMSUNG Е1080" НОМЕР_8 ; три пластикові слоти для сім карт "Київстар" 0971997730, НОМЕР_9, НОМЕР_10 ; мобільний телефон "NOKIA Cl" IMEI НОМЕР_11 з сім картою білого кольору № НОМЕР_12 ; мобільний телефон "NOKIA 1280" IMEI НОМЕР_13, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області - конфісковані в дохід держави.
22.2. За даними ЄДРСР (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 67924248) вирок набрав законної сили 09 листопада 2017 року.
23. Крім цього, за результатами огляду матеріалів кримінальної справи №564/1038/17 судами встановлено, що в таких наявна довідка, складена в довільній формі заступником начальника Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області підполковником поліції Твардовським О.О. і датована 06.03.2017, в якій зазначено, що про проведення обшуку було повідомлено ОСОБА_8 (В.о. голови Ради адвокатів Рівненської області) по телефону НОМЕР_14 .
24. Водночас, ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено відповідь на її запит за підписом В.о. голови Ради адвокатів Рівненської області Гнатущенка В.І., в якому повідомляється, що до Ради адвокатів не надходило повідомлення щодо проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить адвокату ОСОБА_1 та забезпечення участі представника Ради під час проведення вказаного обшуку.
25. Крім того, позивачем на обґрунтування розміру майнової шкоди до матеріалів справи долучено Звіт про оцінку майна, складений Рівненською торгово-промисловою палатою, в якому визначено, що вартість прямих збитків, що були завдані власнику вхідних дверей у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок пошкодження, станом на 07 березня 2017 року складає 4279,00 гривень (з ПДВ).
26. На обґрунтування існування моральної шкоди - долучено рецепт на окуляри і витяг з медичної картки про візит до лікаря-окуліста 16 травня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
27. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 9 лютого 2018 року позов задоволено частково.
27.1. Визнав протиправними дії службової особи Головного управління Національної поліції в Рівненській області - старшого слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Войтовича Євгена Михайловича щодо незабезпечення завчасного повідомлення Ради адвокатів Рівненської області про проведення 06 березня 2017 року обшуку житла адвоката ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 і проведення такого обшуку без присутності представника ради адвокатів регіону.
27.2. Стягнув з Головного управління національної поліції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4279 (чотири тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.
27.3. В задоволенні решти вимог - відмовив.
28. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії службової особи Головного управління Національної поліції в Рівненській області - старшого слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Войтовича Євгена Михайловича щодо незабезпечення завчасного повідомлення Ради адвокатів Рівненської області про проведення 06 березня 2017 року обшуку житла адвоката ОСОБА_1 і проведення такого обшуку без присутності представника ради адвокатів регіону є протиправними.
29. Зазначена позиція підтримана Житомирським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
30. У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Рівненській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові повністю.
31. В свою чергу, ОСОБА_1 також подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині:
- визнати протиправними та незаконними дії службових осіб Головного управління національної поліції у Рівненській області та Департаменту кіберполіції Національної поліції України :
- старшого слідчого СВ Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Войтовича Є.М. щодо проведення обшуку за відсутності захисника позивача та щодо вилучення речей позивача за відсутності правових підстав для такого вилучення;
- слідчого СВ Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Левчика В.С. щодо звернення до Костопільського районного суду Рівненської області з клопотанням про проведення обшуку за відсутності відповідної компетенції ;
- інспектора ВПК в Рівненській області Поліського управління кіберполіції ДКП НПУ Боженко О.В., інспектора ВПК в Рівненській області Поліського управління кіберполіції ДКП НПУ Голубова С.В., оперативного уповноваженого Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Прохора В.А. щодо злому вхідних дверей під час обшуку 06 березня 2017 року в помешканні позивача.
32. У відзиві на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області позивач просить залишити скаргу - без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
33. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
(далі - КАС України (2747-15)
), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
35. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
37. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Основного Закону).
38. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС.
39. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
40. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
41. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб?єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
42. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
43. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
44. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
45 Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
46. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв?язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
47. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК (4651-17)
порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК (4651-17)
спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
48. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
49. Водночас гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України (4651-17)
осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев?ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК України), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК України).
50. Обшук житла чи іншого володіння особи є втручанням у її право на повагу до свого житла, передбачене частиною першої статті 8 Конвенції. Відповідно до пункту 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно із законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров?я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).
51. На рівні національного законодавства гарантією захисту зазначеного конвенційного права є закріплена у статті 30 Конституції України засада недоторканності житла чи іншого володіння особи, що полягає в недопустимості проникнення до них інакше як за вмотивованим рішенням суду, за винятком невідкладних випадків, установлених законом.
52. Конкретний механізм втілення цієї гарантії регламентовано у статтях 234- 236 КПК України. Згідно із закріпленими в цих статтях процесуально-правовими нормами обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов?язаний перевірити наявність законних підстав для цього і дотримання інших умов допустимості втручання у право на недоторканність житла.
53. Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль за їх дотриманням, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті тих питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.
54. Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК України (4651-17)
, згідно із частиною першою статті 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет їх допустимості. З огляду на положення частини другої статті 91 КПК України оцінка доказів є невід?ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.
55. З?ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв?язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.
56. Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК (4651-17)
не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим.
57. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 ЄКПЛ, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
58. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatisndis рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року ("Bellet v. France", заява № 23805/94, 36)).
59. Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №817/1323/17 відмовлено повністю з тих підстав, що ОСОБА_1, маючи статус адвоката, звернулась в суд з адміністративним позовом про визнання незаконними дій працівників поліції з приводу проведення обшуку у її помешканні, який обґрунтувала тим, що обшук проведений без попереднього повідомлення Ради адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії, і при цьому, позивач не є і не була стороною відповідного кримінального провадження, в рамках якого проводився такий обшук, і в ході якого їй заподіяно матеріальних і моральних збитків. Така позиція відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у справі "Кузьменко проти України" (заява №49526/07) рішення від 09.03.2017, яке набуло статусу остаточного 09.06.2017.
60. Крім того, враховуючи, те що на день звернення позивача з цим позовом, було вже закінчено розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_6 (вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 20 липня 2017 у справі №564/1038/17 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Вирок набрав законної сили 09 листопада 2017 року) з метою ефективного відновлення порушених прав позивача справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
61. Статтею 23 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI (5076-17)
), визначені гарантії адвокатської діяльності.
62. Частиною першою цієї статті, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов`язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом; проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності; адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості; життя, здоров`я, честь і гідність адвоката та членів його сім`ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом; адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом; забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов`язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці; забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі; забороняється втручання у правову позицію адвоката; орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов`язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону; повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом; не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката; забороняється ототожнення адвоката з клієнтом; дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.
63. Частиною другою цієї статті зазначено, що у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.
64. Абзацом другим цієї частини встановлено, що під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.
65. В свою чергу, абзацом четвертим передбачено, що неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.
66. Крім цього, в силу вимог частини третьої статті 23 Закону №5076-VI, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов`язані дотримуватися вимог Конституції України (254к/96-ВР)
та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
1950 року та протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.
67. За правилами статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
68. А відповідно до вимог частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків.
69. Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду встановлені спеціальною нормою статті 1176 цього Кодексу.
70. Згідно з частинами першою-п`ятою цієї статті визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
71. За правилами частини шостої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
72. А за правилами частини сьомої цієї статті, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
73. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" №266/94-ВР від 01.12.1994 (266/94-ВР)
.
74. В силу вимог статті 1 вказаного Закону, відповідно до його положень підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12)
, "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12)
та іншими актами законодавства.
75. В свою чергу, за правилами статті 3 цього Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв?язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
76. Відшкодування майнової шкоди, заподіяної особі пошкодженням її майна під час проведення обшуку, не передбачене нормами вказаного Закону.
77. Тому з урахуванням вимог частини шостої статті 1176 ЦК України, такі збитки, як шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконної дії органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовуються на загальних підставах.
78. Відповідно до цього, застосуванню підлягають положення частини першої статті 1172 ЦК України, за якими шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх службових обов?язків відшкодовує відповідна юридична особа.
79. Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
80. Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95)
під моральною шкодою слід розуміти, зокрема, втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
81. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, у тому числі: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв?язку з ушкодженням здоров?я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв?язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
VI. Висновки Верховного Суду
82. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить з наступного.
83. Отже, знаючи про ту обставину, що житлове помешкання за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1, яка має свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності, службова особа, на яку відповідним дорученням було покладено обов`язок по проведенню відповідної слідчої дії, а саме старший слідчий СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Войтович Євген Михайлович, не вжив жодних заходів щодо завчасного повідомлення про обшук Ради адвокатів Рівненської області.
84. В матеріалах справи міститься довідка, в якій зазначено, що про проведення обшуку було повідомлено ОСОБА_8 по телефону НОМЕР_15, складена в довільній формі заступником начальника Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області підполковником поліції Твардовським О.О. і долучену до матеріалів кримінальної справи №564/1038/17. На зазначену довідку відповідач посилається і обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги.
85. Судами попередніх інстанцій критично оцінена зазначена довідка від 06 березня 2017 року як доказ повідомлення ради адвокатів регіону про проведення обшуку приміщення адвоката, оскільки, вказана довідка від 06 березня 2017 року не містить часу повідомлення, якщо й таке мало місце; складена не тією особою, яка була уповноважена на проведення відповідної слідчої дії; дана довідка сама по собі не є належним і допустимим доказом, позаяк вона не підкріплена роздруківкою вихідних телефонних дзвінків Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, або відповідної службової особи.
86. Крім того, листом №116 від 04 серпня 2017 року Рада адвокатів Рівненської області повідомила, що до ради адвокатів не надходило від службових осіб повідомлення про проведення обшуку у приміщенні адвоката ОСОБА_1
87. Отже, оскільки Рада адвокатів Рівненської області завчасно про обшук, який має відбуватися 06 березня 2017 року в помешканні адвоката ОСОБА_1 повідомлена не була, і представник такої Ради на початок запланованого обшуку не прибув, вказані обставини в своїй сукупності перешкоджали проведенню відповідної процесуальної дії, в силу прямої норми, що міститься в частині другій статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
88. Зазначене, в свою чергу, надавало право адвокату ОСОБА_1 заборонити доступ до свого помешкання, що вона і зробила. Тому посилання відповідача на вказану довідку Верховним Судом також відхиляються.
89. Крім того, судами встановлено, що слідчий та залучені ним до проведення відповідної слідчої дії посадові особи, за допомогою лома відкрили вхідні двері до помешкання ОСОБА_1, і тим самим пошкодили їх.
90. Розмір збитків, завданих пошкодженням дверей визначено уповноваженою на те особою на рівні 4279,00 гривень.
91. Верховним судом відхиляються доводи відповідачів про те, що дії службових осіб узгоджуються з вимогами частини шостої статті 236 КПК України.
91.1. Так, дана процесуальна норма надає право слідчому під час проведення обшуку відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності такої особи, однак вона стосується тих випадків, коли відповідна слідча дія проводиться правомірно, коли відсутні законодавчі перешкоди у її проведенні.
91.2. Тому рішення щодо примусового відкриття вхідних дверей до помешкання адвоката ОСОБА_1 для проведення обшуку, прийнято слідчим протиправно і безпідставно.
92. При цьому, відповідальність за наслідки відповідних дій лежить саме на старшому слідчому СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Войтовичу Є.М., оскільки саме він був службовою особою, уповноваженою на проведення відповідної слідчої дії, і саме на ньому лежав тягар, як повідомлення Ради адвокатів, так і прийняття усіх рішень, пов`язаних з процедурою проведення обшуку.
92.1. Також наявний безпосередній причинний зв`язок між збитками та протиправними діями відповідної службової особи.
93. З урахуванням зазначеного Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії службової особи Головного управління Національної поліції в Рівненській області - старшого слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Войтовича Євгена Михайловича щодо незабезпечення завчасного повідомлення Ради адвокатів Рівненської області про проведення 06 березня 2017 року обшуку житла адвоката ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 і проведення такого обшуку без присутності представника ради адвокатів регіону, є протиправними. А тому відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 з цього приводу підлягають до задоволення.
94. Щодо доводів позивача, які стосується початку проведення обшуку без запрошеного позивачем адвоката, суд першої інстанції правомірно відхилив, як з огляду на те, що позивач сама являється адвокатом, а у відповідному кримінальному провадженні вона жодного статусу не мала, а відтак і захисту не потребувала, так і з огляду на те, що чинний на час проведення відповідної слідчої дії КПК України (4651-17)
, не забороняв проведення обшуку за відсутності адвоката.
95. Щодо порушення процедури проведення обшуку Верховний Суд констатує, що судами перевірялися дії службових осіб відповідачів лише в межах предмету адміністративного позову.
96. За наведеного, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що матеріальні збитки, заподіяні ОСОБА_1 пошкодженням дверей на сумі 4279,00 гривень підлягають стягненню з Головного управління національної поліції у Рівненській області як з юридичної особи, працівником якої, а саме старшим слідчим СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Войтовичем Є.М. під час виконання ним своїх службових обов?язків, завдана така шкода.
97. Заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 60000,00 гривень позивач посилалась на завдання діями відповідачів моральної шкоди, яка полягала у нервовому стресі, душевних переживаннях, внаслідок яких погіршився її зір.
98. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди, які підтверджують наявність будь-яких наслідків такої шкоди, в цьому позові позивач скористався своїми правами та оскаржив протиправні дії відповідача та сам факт неправомірних дій не є підставою для висновку про спричинення позивачу моральної шкоди, позивачем не обґрунтований розмір моральної шкоди та з пояснень позивача не вбачається чому ця шкода становить саме 60 000 гривень та як вона розрахована, відсутні будь-які докази, які б давали можливість визначити розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу. Більше того, у суду відсутні будь-які докази щодо існування причинного зв`язку між діями службових осіб відповідачів та погіршенням стану здоров`я позивача. За таких обставин справи, дана позовна вимога не може бути задоволена.
99. Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
100. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
101. За такого правового регулювання та обставин справи правильними є висновки судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
102. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
103. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Рівненській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 817/1323/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
Н. В. Шевцова