438/1237/16-а Про визнання протиправними дій УПФУ та зобов`язання до вчинення дій щодо перерахунку призначеної пенсії працюючому пенсіонеру - 06.11.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

Київ

справа №438/1237/16-а

адміністративне провадження №К/9901/45095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 438/1237/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Дрогобицького об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області

про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій щодо перерахунку призначеної пенсії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Слиша А.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дрогобицького об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, у якому просить суд:

визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області у відмові йому в застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік, 2012 рік при перерахунку його пенсії;

зобов`язати Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести перерахунок призначеної державної пенсії з застосуванням показників за 2010, 2012 роки заробітної плати по Україні працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески;

зобов`язати Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести перерахунок призначеної позивачеві державної пенсії з застосуванням середнього показника за 2015, 2014, 2013 роки, як показника, що передує року звернення (написання заяви) перерахунку пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності законних підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 02 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 438/1237/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 05 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 438/1237/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 листопада 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком за списком № 2 з 24 серпня 2009 року та продовжував працювати на посаді заступника головного інженера НГВУ "Бориславнафтогаз" з капітального і поточного ремонту свердловин до 60-и річного віку.

За його заявами від 12 вересня 2011 року, 14 жовтня 2013 року та 06 жовтня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області був проведений перерахунок пенсії з 01 вересня 2011 року, з 01 жовтня 2013 року та з 01 жовтня 2015 року з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, з якої було призначено пенсію. Тобто, було враховано збільшення страхового стажу, але застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік 1573,99 грн.

При первинному призначенні пенсії у 2009 році Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі відмовило позивачу у врахуванні страхового стажу кратності 1 рік за 1,5 року за роки роботи в Районі Крайньої Півночі.

Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 23 червня 2016 року у справі № 438/354/16-а зобов`язано Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи у районах Крайньої Півночі та районів прирівняних до районів Крайньої Півночі з 11 січня 1983 року по 30 вересня 1993 року та з 01 жовтня 1993 року по 19 червня 1994 року в пільговому обчисленні з розрахунку один рік за півтора року та провести перерахунок та виплату пенсії з 28 вересня 2015 року.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, 07 жовтня 2016 року позивач звернувся до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з заявою про перерахунок пенсії в зв`язку зі зміною коефіцієнту стажу і середньої заробітної плати по Україні за рік, що передує року написання заяви "Звернення за перерахунком". Так як працював після призначення пенсії в 55-ти річному віці до 60-ти річного віку і сплачував податки у Пенсійний фонд.

28 жовтня 2016 року позивачу було проведено перерахунок пенсії згідно постанови суду від 23 червня 2016 року, але відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

На думку позивача, відповідач порушив вимоги діючого законодавства України і застосував показник 2008 року, який складає 1573,99 грн., що призвело до фактичного зменшення розміру пенсії і порушення його пенсійних прав.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком за списком № 2 з 24 серпня 2009 року та продовжував працювати на посаді заступника головного інженера НГВУ "Бориславнафтогаз" з капітального і поточного ремонту свердловин до 60-и річного віку. За його заявами від 12 вересня 2011 року, 14 жовтня 2013 року та 06 жовтня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області був проведений перерахунок пенсії з 01 вересня 2011 року, з 01 жовтня 2013 року та з 01 жовтня 2015 року з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, з якої було призначено пенсію. Тобто, було враховано збільшення страхового стажу, але застосовано Показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік 1573,99 грн., не зважаючи на те, що ці всі роки він працював і сплачував податки у Пенсійний фонд. На думку позивача, якщо згідно Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" враховується стаж за додатково відпрацьовані роки, то відповідно і правомірно враховувати і середню заробітну плату на одну застраховану особу працівників зайнятих у галузях економіки України за ці самі роки. Крім цього, за ці роки його заробітна плата зросла вдвічі, відповідно і страхові внески у Пенсійний фонд зросли вдвічі. Отже, здійснюючи перерахунок пенсії починаючи з 01 вересня 2011 року, з 01 жовтня 2013 року та з 28 жовтня 2016 року відповідач повинен був застосувати показник 2013, 2014 та показник 2015 року (тобто середній Показник 2015, 2014 та 2013 років).

18 жовтня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких він зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною четвертою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.

За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).

За змістом частини першої статті 40 Закону N 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Слова "за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року" означають, що враховується вся заробітна плата, в тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.

Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону N 1058-IV: Зп = Зс х (Ск: К),

де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний пропрацьований місяць після призначення пенсії.

Таким чином, у формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).

У частині четвертій статті 42 Закону N 1058-IV зазначено, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не зазначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону N 1058-IV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, управління ПФУ обґрунтовано відмовило позивачу у застосуванні показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік.

Аналогічна позиція, щодо застосування статей 40, 42 Закону № 1058-IV, неодноразово висловлювався Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 20 березня 2012 року у справі №21-62а12, від 28 листопада 2012 року у справі № 21-382а12 та 04 грудня 2012 року (справа № 21-378а12), в яких суд зазначив, що перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Крім того, щодо аналогічна позиція була висловлена в постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 804/9874/14 та від 13 червня 2019 року у справі №265/84/16-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Дрогобицького об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій щодо перерахунку призначеної пенсії.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам позовної заяви, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic" № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі "Молдавська проти України" (заява № 43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах "Сєрков проти України", заява № 39766/05, пункт 51; "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України", заява № 33014/05, пункт 51, 52; "Свято-Михайлівська Парафія проти України", заява № 77703/01, пункт 115; "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; "Санді Таймс" проти Об`єднаного Королівства" (№ 1) ("SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)"), серія А, № 30, пункти 48-49; "Мелоун протии Об`єднаного Королівства" ("Malone v. The United Kingdom"), серія А, № 82, пункт 66); "Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції" ("Margareta and Roger Andersson v. Sweden"), серія А, № 226-А, п. 75; "Круслен проти Франції" (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; "Ювіг проти Франції" (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; "Аманн проти Швейцарії" (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко