905/34/19 Про розірвання договору оренди і повернення комунального майна - 24.10.2019 Прийняття

1.1. У січні 2019 року керівник Слов`янської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Слов`янської міської ради (далі - Рада), Відділу культури Слов`янської міської ради (далі - Відділ культури) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Громадської організації "Центр танцю "Грація" (далі - ГО "Центр танцю "Грація"), в якому просить ухвалити рішення про розірвання договору оренди № 188 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Слов`янська від 07.11.2013, укладеного між Відділом культури і ГО "Центр танцю "Грація" та зобов`язати ГО "Центр танцю "Грація" повернути Відділу культури за актом приймання-передачі комунальне майно 37/100 ідеальних часток, площею 657,6 м-2 нежитлової будівлі кінотеатру "Мрія" за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 534 450,00 грн.

1.2. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на незаконну передачу відповідачем орендованого ним комунального майна в суборенду Громадській організації "Професійний бійцівський клуб "Тріада", громадянці ОСОБА_1 та Громадській організації "Студія фітнесу і танцю "Зе Бест". Підставою звернення прокуратурою до суду з позовом для захисту інтересів держави прокурор зазначив, що Рада та її Відділ культури є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах сторін, проте ними не вживаються заходи для усунення зазначених порушень.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.03.2019 (суддя Матюхін В.І.) позов залишено без розгляду.

Ухвалу мотивовано тим, що предметом цього позову є правовідношення, пов`язане з діяльністю юридичної особи, яка є громадським об`єднанням (за організаційно-правовою формою утворене як громадська організація), тоді як згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у правовідносинах, пов`язаних із створенням та діяльністю громадського об`єднання не допускається, що свідчить про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для подання даного позову, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (колегія суддів: Слободін М.М., Сіверін В.І., Терещенко О.І.) ухвалу скасовано, справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору не заборонено здійснювати представництво інтересів держави в орендних правовідносинах за участю громадської організації, оскільки будь-яке інше тлумачення цієї норми означало б, що прокурор позбавляється права представляти інтереси держави у всіх випадках, де стороною правовідносин є громадська організація.

3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ГО "Центр танцю "Грація" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті - 1311 Конституції України, статті 53 ГПК України, статей 11, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наголошує на відсутності у прокуратури процесуальної дієздатності для звернення до суду з цим позовом, оскільки представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальної громади, а не держави.

У зв`язку з чим ГО "Центр танцю "Грація" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки у спірних правовідносинах ГО "Центр танцю "Грація" є суб`єктом господарських відносин та має статус юридичної особи у договірних правовідносинах, а поданий прокурором позов не стосується створення та діяльності громадських організацій, у зв`язку з чим прокурор просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

5.1. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

5.2. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.3. Відповідно до пункту 3 статті - 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.4. Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

5.5. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, № заява 61517/00, пункт 27).

5.6. Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

5.7. При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

5.8. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

5.9. Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті - 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

5.10. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

5.11. Положення пункту 3 частини першої статті - 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

5.12. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

5.13. Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

5.14. Аналіз положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

5.15. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

5.16. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 26.02.2019 у справі № 905/803/18).

5.17. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у правовідносинах, пов`язаних із створенням та діяльністю громадського об`єднання не допускається, що свідчить про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для подання даного позову.

5.18. Скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно виходив із помилковості висновків місцевого господарського суду та обґрунтовано акцентував, що норма частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не спрямована на унеможливлення участі прокурора у всіх без виключення справах, де стороною є громадська організація чи громадське об`єднання.

5.19. Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою, встановленому Законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

5.20. Разом із тим судами обох інстанцій не з`ясовано чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Суди також не перевірили наведені прокурором причини, які, на його думку, свідчать про невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом припинення їх порушення, як і не з`ясували, чи вжив прокурор всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

5.21. З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення наявності підстав для звернення прокурором до суду в особі Ради та Відділу культури для захисту інтересів держави.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.