808/2792/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 05.11.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2016 (суддя Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 (головуючий суддя Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі №808/2792/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фанатема -2000" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ТОВ "Фанатема-2000" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 №00004508262201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України (2755-17) . Відповідач вказує, що підставою для донарахувань позивачу є неправомірне віднесення ТОВ "Фанатема-2000" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарською операцією з ТОВ "ІНВЕСТКОМ", що призвело до завищення сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту на 300431грн. Як зазначає відповідач, кошти за товар ТОВ "Фанатема-2000" не були сплачені ТОВ "ІНВЕСТКОМ". Відповідач зауважив, обсяг допустимого вантажу, який здійснював перевезення дорівнює 91,8 м3, а обсяг товарів згідно податкової накладної становить 143,1037 м3, тобто більше, ніж може перевезти даний автомобіль, що свідчить про неможливість підтвердження даного перевезення. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 у справі №808/2792/15.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 попередній розгляд справи призначено на 05.11.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.02.2014 по 17.01.2015 посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фанатема-2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.02.2013.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2015 №10/2201/31255556.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Фанатема-2000" занижено суму по податку на додану вартість на загальну суму 300281грн. за листопад 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №00004508262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 450421,50грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 300281,00грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у розмірі 150140,50грн.

Не погодившись прийнятим рішенням, ТОВ "Фанатема-2000" звернулося до суду про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України (2755-17) передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України (2755-17) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що у ТОВ "Фанатема-2000" відсутні об`єкти оподаткування, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, а отже, відсутній факт реальної поставки товарів від ТОВ "ІНВЕСТКОМ" до позивача та від позивача до ТОВ "МЕТ ЛВ", з огляду на що зроблено висновок про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у листопаді 2013 року. Відповідач вважав, що кошти за товар ТОВ "Фанатема-2000" не були сплачені ТОВ "ІНВЕСТКОМ", ТОВ "МЕТ ЛВ" кошти за товар ТОВ "Фанатема-2000" не перерахувало. Податковий орган вказував, що підприємницька діяльність ТОВ "МЕТ ЛВ" припинена і в даному випадку оплата за товар не проводилась і в майбутньому здійснена не буде, оскільки ТОВ "Фанатема-2000" не зверталося до суду у справі про банкрутство ТОВ "МЕТ ЛВ", як кредитор. Відповідно такі операції можна вважати не пов`язаними з веденням господарської діяльності. Також під час перевірки було встановлено неможливість підтвердження перевезення вантажу.

Судами з`ясовано, що 13.05.2013 між ТОВ "Інвестком" (постачальник) та ТОВ "Фанатема-2000" (покупець) укладено Договір поставки №130513-002, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Додатком №1 до Договору поставки є Специфікація.

На виконання Договору поставки та Додатку №1 до нього ТОВ "Інвестком" видано на адресу ТОВ "Фанатема-2000" накладну від 29.11.2013 №291137 та податкову накладну від 29.11.2013 №596 на загальну суму з ПДВ 1801686грн. 43коп., у тому числі ПДВ - 300281 грн.07коп.

Судами встановлено, що за поставлений товар ТОВ "Фанатема-2000" розрахувалось платіжними дорученнями: №1577 від 26.12.2013 на суму 450000грн., у тому числі ПДВ 75000грн.; №1590 від 30.12.2013 на суму 450000грн., у тому числі ПДВ 75000грн.; №1664 від 29.01.2014 на суму 180000грн., у тому числі ПДВ 30000грн.; №1672 від 31.01.2014 на суму 225000грн., у тому числі ПДВ 37500грн.; №1682 від 03.02.2014 на суму 538000грн., у тому числі ПДВ 89666грн. 67коп.

18.11.2013 між ТОВ "Фанатема-2000" (постачальник) та ТОВ "МЕТ ЛВ" (покупець) укладено Договір поставки №181113-255, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Додатком №1 до Договору поставки є Специфікація.

На виконання Договору поставки та Додатку №1 до нього ТОВ "Фанатема-2000" видано на адресу ТОВ "МЕТ ЛВ" накладну від 29.11.2013 №291150 та податкову накладну від 29.11.2013 №820 на загальну суму з ПДВ 1'802'587грн. 31коп., у тому числі ПДВ - 300431грн. 22коп.

На підтвердження транспортування товару складено товарно-транспортну накладну від 29.11.2013 №291108, в якій зазначено: замовник (платник) та вантажовідправник - ТОВ "Фанатема-2000", вантажоодержувач - ТОВ "МЕТ ЛВ", автопідприємство - ФОП ОСОБА_2, водій - ОСОБА_1, вид перевезень - міжміське, автомобіль - MAN НОМЕР_1, причеп - НОМЕР_2, пункт навантаження - м.Запоріжжя, пункт розвантаження - м.Донецьк, назва продукції - побутова техніка, сума - 1'802'587грн. 31коп., з вантажем слідують документи - Накладна від 29.11.2013 №291150.

31.07.2014 між ТОВ "Фанатема-2000" (первісний кредитор) та ТОВ "Люкс Маркет" (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №3107/04/ВПВ, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, належне ТОВ "Фанатема-2000" на підставі Договору поставки від 31.07.2014 №181113-255. Згідно пункту 2.1 Договору №3107/04/ВПВ право вимоги, що відступається за цим договором оцінене сторонами у сумі 1'802'587грн. 31коп. Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору з моменту набрання чинності цим Договором незалежно від виконання боржником його обов`язків перед новим кредитором у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п.2.1 цього договору, а новий кредитор зобов`язаний виконати свої зобов`язання на користь первинного кредитора протягом 240 календарних днів із дня набрання чинності цим договором.

Разом з тим, судами також встановлено наступне. З матеріалів справи слідує, що на підставі висновків акту перевірки від 23.01.2015 №10/2201/31255556 контролюючим органом також було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 №00004708262201, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток. Однією з підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про те, що правовідносини між позивачем та ТОВ "ІНВЕСТКОМ", ТОВ "МЕТ ЛВ" не є господарськими операціями та відсутній факт реальної поставки товарів від ТОВ "ІНВЕСТКОМ" до позивача та від позивача до ТОВ "МЕТ ЛВ".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2015, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, у справі №808/2795/15 за позовом ТОВ "Фанатема-2000" до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 №00004708262201. Судами встановлено реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ІНВЕСТКОМ", ТОВ "МЕТ ЛВ" на підставі договорів від 13.05.2013 №130513-002 та від 18.11.2013 №181113-255.

Відтак, судами встановлено, що зауваження щодо формальних реквізитів первинних документів по господарським операціям між ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "Інвестком", а також між ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "МЕТ ЛВ" - у відповідача відсутні. На момент укладення та виконання договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та зареєстровані як платники ПДВ, що не заперечувалось відповідачем та не спростовується матеріалами перевірки. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності службових осіб ТОВ "Інвестком", ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "МЕТ ЛВ" щодо наведених господарських операцій. Також, відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Інвестком" та ТОВ "МЕТ ЛВ".

Заперечуючи проти можливості поставки позивачем товару на адресу ТОВ "МЕТ ЛВ" відповідач фактично не спростовує реальність операції з поставки між ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "Інвестком". При цьому, саме реальність господарської операції між ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "Інвестком" ставиться під сумнів відповідачем. Як відзначено судами, відповідачем нормативно та документально не доведено, що обсяг допустимого вантажу автомобіля MAN НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 дорівнює 91,8 м3, а обсяг товарів згідно податкової накладної становить 143,1037 м3, тобто більше ніж може перевезти даний автомобіль. Вказані посилання відповідача є припущенням, таким чином, не можна вважати спростованим відповідачем факт даного перевезення.

Судами констатовано, що посилання відповідача на відсутність здійснення позивачем оплати за товари отримані від ТОВ "Інвестком", спростовується з огляду на наявні в матеріалах справи документи та обставини, з урахуванням встановлених обставин у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2015 по справі №808/2795/15, яка набрала законної сили.

У свою чергу, ліквідація ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 у справі №905/3395/14-908/5590/14 банкрута ТОВ "МЕТ ЛВ" - не може свідчити про нереальність господарських операцій між ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "Інвестком", а також між ТОВ "Фанатема-2000" та ТОВ "МЕТ ЛВ".

Касаційний суд зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.