904/2600/18 Про розірвання договору оренди земельної ділянки - 16.10.2019 Прийняття

за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Захарова М.Ю. в інтересах держави в особі позивача-1: Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" про розірвання договору оренди,

за участю представників:

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

Генеральної прокуратури України - Збарих С. М.,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Криничанської районної державної адміністрації (далі - Криничанська РДА) і Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - ТОВ "Кольорові метали") про розірвання укладеного між Криничанською районною державною адміністрацією і відповідачем договору оренди земельної ділянки.

1.2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем істотних умов договору, а саме наявністю значної заборгованості по орендній платі.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Розпорядженням голови Криничанської РДА від 18.11.2004 № 849-р-04 затверджено технічну документацію по передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Кольорові метали" для промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК; надано ТОВ "Кольорові метали" в оренду земельну ділянку площею 155,3216 га для промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК.

2.2. Між Криничанською РДА та ТОВ "Кольорові метали" 19.11.2014 укладено договір оренди земельної ділянки № 123 загальною площею 155,3216 га, в тому числі земель відпрацьованих кар`єрів 155,3216 га, з метою промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК.

2.3. Договір укладено строком на 49 років.

2.4. Пунктом 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - 73933 грн на рік на рахунок Биківської сільської ради.

2.5. Відповідно до пункту 10 договору орендна плата вноситься в такі строки: щоквартально не пізніше 25 числа останнього місяця кварталу.

2.6. Пунктом 31 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

2.7. Договір оренди посвідчено державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори 19.11.2004, реєстровий № 2465, та зареєстровано у Криничанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (запис від 25.11.2004 № 040412200028).

2.8. За актом прийому-передачі від 19.11.2004 земельну ділянку передано відповідачу.

2.9. Додатковою угодою від 21.03.2008 № 1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19.11.2014 №123, внесено зміни до абзацу 1 пункту 8 договору, та зазначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 15% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та складає 236011,78 грн на рік на рахунок Биківської сільської ради згідно розрахунку розміру орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 (суддя Панна С. П.) в позові відмовлено.

3.2. Рішення мотивоване тим, що заборгованість по орендній платі визначена неточно; згідно положень статті 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку; позбавлення суб`єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених статтею 143 ЗК України, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою.

3.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (судді: Білецька Л. М., Верхогляд Т. А., Коваль Л. А.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду.

3.4. Постанова мотивована невстановленням судами обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Навпаки, обставини справи свідчать про вжиття позивачем-1 заходів з метою приведення договірних правовідносин з відповідачем у відповідність до вимог чинного законодавства, направлення вимог, з`ясування розміру заборгованості. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Перший заступник прокурора Дніпропетровської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема статей 96, 141, 206 ЗК України, статей 181, 316- 319, 331, 375, 376, 417, 626, 629, 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", статей 53, 74- 80, 86, 98, 162, 226, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник наголошує, що норма статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не підтвердження настання несприятливих правових наслідків для осіб, які їх вчинили; в матеріалах справи достатньо доказів нездійснення позивачами належних заходів щодо захисту порушених інтересів держави.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися, зокрема, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

6.4. Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

6.5. Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

6.6. Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16).

6.7. Аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

6.8. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

6.9. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

6.10. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

6.11. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

6.12. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

6.13. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

6.14. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

6.15. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

6.16. У справі, що переглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на те, що звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільного значимого питання недопустимості безоплатного використання земельної ділянки. Компетентними органами, які мають здійснювати захист зазначених інтересів держави, є Дніпропетровська ОДА та Криничанська РДА, однак органи уповноважені державою на здійснення відповідних повноважень належним чином їх не виконують. Так, Дніпропетровська ОДА та Криничанська РДА з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою не ініціювали питання розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі. Поряд з цим відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань, внаслідок чого раніше виниклий борг з орендної плати не сплачується і щомісячно зростає, а неприпинення дії договору та неповернення земельної ділянки порушує право Дніпропетровської ОДА та Криничанської РДА на розпорядження власністю в інтересах держави з метою забезпечення дохідної частини місцевого бюджету.

Прокурор зазначив у позовній заяві, що невжиття позивачами заходів цивільно-правового характеру до захисту економічних інтересів держави є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у судів.

6.17. Залишаючи позов прокурора без розгляду суд апеляційної інстанції акцентував, що місцевим господарським судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, а сама по собі обставина не звернення позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

6.18. Водночас суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Апеляційний суд також не перевірив наведені прокурором причини, які, на його думку, свідчать про невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави шляхом припинення їх порушення та (або) перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду, як і не з`ясував, чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

6.19. Колегія суддів вважає, що з`ясування зазначених питань і встановлення відповідних обставин можливі під час здійснення розгляду справи по суті, а отже висновок судів про залишення позову без розгляду слід визнати передчасним (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18 ).

6.20. При цьому колегія суддів ураховує, що факт помилкового застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин положень пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України призвів до прийняття неправильного по суті судового рішення, тому може бути достатньою підставою для його скасування.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

7.3. Враховуючи наведене та зважаючи на передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви прокурора у цій справі, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу - передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.