904/7817/13 Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ТзОВ, ліквідацію юридичної особи, припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого, та закриття провадження у справі - 16.10.2019 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Ібоя" (далі - ТОВ СП "Ібоя", боржник) за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрссиббанк" відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 04.04.2014; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Стюпана Д.В.

Ухвалою попереднього засідання від 27.02.2014 Господарський суд Дніпропетровської області затвердив реєстр вимог кредиторів з вимогами наступних кредиторів: Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" на суму основного боргу у розмірі 73 661 137,77грн. - 4 черга, неустойки (пеня, штраф) у розмірі 17 312 967,20грн. - 6 черга, судовий збір у розмірі 1 218,00грн. - 1 черга, забезпечені заставою у розмірі 15 000 000,00грн. - 1 черга: Публічне акціонерне товариство "БТА БАНК" на суму основного боргу у розмірі 13 807 315,91грн. - 4 черга, донарахована сума за індексом інфляції та (або) 3 % річних у розмірі 1 941 146,69грн. - 6 черга, неустойка (пеня, штраф) у розмірі 1 585 116,41грн. 6 черга; Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція "Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" на суму основного боргу у розмірі 116 381 394,27грн. - 4 черга, донараховна сума за індексом інфляції та (або) 3 % річних у розмірі 1 389 965,68грн. 6 черга, неустойка (пеня, штраф) у розмірі 15 485 687,60грн. 6 черга, судовий збір у розмірі 1 218,00грн. - 1 черга, забезпечені заставою у розмірі 30 235 094,68грн. - 1 черга; Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" на суму основного боргу у розмірі 4 049 008,24грн.- 4 черга, неустойки (пеня, штраф) у розмірі 346 382,49грн. - 6 черга.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 у справі припинено процедуру розпорядження майном боржника ТзОВ СП "ІБОЯ", припинено повноваження розпорядника майна Лукашук Л.С., визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Штельманчука М.С.

В ліквідаційній процедурі господарський суд визнав грошові вимоги наступних кредиторів: - Відділення "Дніпропетровської регіональної дирекції "Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на суму 13 740 184, 94 грн. (основний борг), які включено до 4 черги задоволення вимог кредиторів, сума у розмірі 1 218, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; - Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на суму 10 079 856, 14 грн., з віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; - Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" на суму 10 413 520, 00 грн. з віднесенням до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 повноваження ліквідатора покладені на арбітражного керуючого Черненченка Д.А.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області неодноразово продовжувався строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

31.01.2019 на виконання вимог статті 46 Закону про банкрутство до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора з доданим до нього звітом та ліквідаційним балансом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у справі затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТзОВ СП "Ібоя", ліквідовано юридичну особу -ТзОВ СП "Ібоя", припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Черненченко Д.А., провадження у справі №904/7817/13 закрито.

За наслідками розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав затвердити звіт, ліквідаційний баланс та ліквідувати ТзОВ СП "Ібоя", оскільки ліквідатором у повному обсязі здійснено процедуру ліквідації банкрута: складено реєстр вимог кредиторів; вчинено всі необхідні дії по виявленню майнових активів та пасивів боржника, закрито рахунки, за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутнє майно, що підлягає включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у справі №904/7817/13 скасовано, справу №904/7817/13 передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшла висновку про передчасність затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки судом виявлені порушення положень статей 26, 42, 46 Закону про банкрутство, які можуть бути усунуті тільки при подальшому здійсненні ліквідації боржника.

Апеляційний суд зазначив про не вчинення всіх залежних від ліквідатора дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення активів підприємства, зокрема майна, яке перебувало у заставі ПАТ "ВТБ Банк", розгляд звіту ліквідатора без участі заставного кредитора ПАТ "ВТБ Банк" та інших кредиторів, невідповідність нормам та стандартам бухгалтерського обліку доданого до звіту ліквідатора ліквідаційного балансу банкрута в частині відображення звітного періоду та відомостей, які містяться у ньому, і як наслідок належного припинення юридичної особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

Ліквідатор ТзОВ СП "Ібоя" арбітражний керуючий Черненченко Д.А., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема положень Закону банкрутство, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, і як наслідок до ухвалення незаконного рішення, просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у справі №904/7817/13 скасувати.

Підставою для скасування скаржник зазначає, що доводи, на яких ґрунтується постанова апеляційної інстанції не підтверджені належними та допустими доказами, а отже зводяться виключно до припущень, які спростовуються матеріалами справи.

Скаржник доводить, що ліквідатором під час ліквідаційної процедури були вжиті всі необхідні заходи щодо пошуку майна банкрута, в тому числі забезпечених заставою, в результаті чого, не виявивши будь-яких активів, у відповідності до вимог статті 46 Закону про банкрутство було підготовлено та подано до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Крім того, скаржник зазначає, що 31.01.2019 було організовано та проведено збори комітету кредиторів боржника, на яких було схвалено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, на яких був присутній представник кредитора ПАТ "ПУМБ", хоча інші члени комітету кредиторів були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами направлення повідомлень. Таким чином, присутність одного кредитора на зборах, не перешкоджала прийняттю рішення та не суперечить вимогам Закону про банкрутство.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7817/13 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.10.2019.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Відповідно до приписів ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення серед іншого здійснює такі повноваження:

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно положень ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Таким чином, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про ліквідацію банкрута та закриває провадження у справі. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу приймається за наслідком проведення судового засідання, заслуховування думки учасників провадження у справі, в тому числі кредиторів боржника.

Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановлення правового статусу боржника, як юридичної особи, встановлення відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та закриває провадження у справі про банкрутство.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується Верховний Суд, наведеного не враховано місцевим господарським судом при розгляді звіту та ліквідаційного балансу ТзОВ СП "Ібоя".

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, апеляційний суд вказав на те, що господарським судом не досліджено поданий ліквідатором звіт від 14.02.2019 за підсумками ліквідаційної процедури банкрута на предмет повноти доданих до нього документів, передбачених частиною 1 статті 46 Закону про банкрутство.

Апеляційним судом зазначено, що ліквідаційний баланс станом на 31.01.2019 не містить відомостей щодо активу та пасиву боржника як на початок звітного періоду (на момент визнання боржника банкрутом відповідно до постанови від 29.07.2014) до моменту фактичного завершення ліквідаційної процедури, який повинен бути наближеним до дати підсумкового засідання. Отже, такий ліквідаційний баланс не підтверджує наявності незадоволених вимог кредиторів за наслідком проведеної ліквідаційної процедури боржника.

Як вірно встановлено апеляційним судом, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції на надано оцінки діям ліквідатора щодо перевірки наявності та місцезнаходження майна, що відповідно до відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна перебувало у заставі АТ "ВТБ Банк", що свідчить про неповноту дій ліквідатора з розшуку заставленого майна банкрута та правильність формування ліквідатором пасиву та активу банкрута.

Слід зазначити, що Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі) (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 18.04.2019 у справі № 29/5005/7371/2012).

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, що невиявлення під час ліквідаційної процедури жодних активів за відсутності заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, свідчить про складення ліквідаційного баланс банкрута станом на 31.01.2019 у відповідності до вимог бухгалтерського обліку та Закону про банкрутство, відхиляються Верховним Судом, оскільки ліквідатором в ході здійснення ліквідаційної процедури не було здійснено всіх належних заходів, покладених на нього Законом, зокрема повноти дій ліквідатора з розшуку майна банкрута та задоволення вимог кредиторів, зокрема заставного.

Судами обох інстанцій встановлено, що письмовий звіт та ліквідаційний баланс банкрута були схвалені рішенням зборів комітету кредиторів, про що свідчить протокол № 31-01/2019 від 31.01.2019, ухвалено клопотати перед судом про розгляд та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно вказаного протоколу зборів та журналу реєстрації, присутніх на зборах кредиторів на засідання прибув кредитор ПАТ "ПУМБ" з кількістю голосів - 73 661, ПАТ "Укрсиббанк" з кількістю голосів - 4 049, ПАТ "БТА БАНК" з кількістю голосів - 15 748, ПАТ "ВТБ Банк" з кількістю голосів 117 771 на засіданні комітету кредиторів участі не приймали.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновків про передчасність затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки розгляд звіту ліквідатора, який ухвалювався одноосібно, без участі, зокрема, кредитора ПАТ "ВТБ БАНК" та інших кредиторів призвів до порушення прав кредиторів з найбільшою кількістю голосів у комітеті кредиторів на висловлення своєї позиції щодо здійснення ліквідатором заходів ліквідаційної процедури та наявності підстав щодо затвердження звіту ліквідатора, а також до постановлення господарським судом неправильного судового рішення, оскільки судом не було повно досліджено усі обставини, що мають значення для справи.

З урахуванням сукупності наведених обставин, Верховний Суд погоджується із позицією апеляційного суду щодо передчасності висновків суду першої інстанції про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, ліквідації боржника.

Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо невідповідності ліквідаційного балансу нормам та стандартам бухгалтерського обліку, з огляду на відсутність прямих вказівок на дотримання цих норм у Законі про банкрутство, заслуговують на увагу, однак не спростовують встановлених судом апеляційної інстанції порушень під час проведення інвентаризації майна боржника, аналізу фінансового становища боржника та формування його ліквідаційної маси.

Водночас, колегія суддів зазначає, що законодавство України, яке регулює відносини, суб`єкти яких зобов`язані складати ліквідаційний баланс, не містить жодних відсилок до форми такого балансу та не встановлює вимог до такої форми, внаслідок чого, наявна прогалина у праві щодо врегулювання даних відносин, а тому обрання форми для складання ліквідаційного балансу залишається на розсуд учасників відповідних відносин, допустимим є використання будь-якої форми ліквідаційного балансу за аналогією, але з урахуванням вимог Закону про банкрутство щодо змісту такого балансу.

Вказана правова позиція викладена у постанові від 20.06.2019 у справі № 921/609/15-г/10, прийнятій Верховним Судом у складі колегії суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 ГПК України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.