423/1451/16-а Про визнання незаконими дії селещної ради щодо відмови у реєстрації особи за її фактичним місцем проживання, зобов`язання відповідно до законодавства України зареєструвати особу за фактичним її місцем проживання - 05.11.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Тошківської селищної ради Попасницького району Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Попасницького районного суду Луганської області від 06.01.2017, прийняту у складі головуючого судді Мазура М.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017, постановлену у складі колегії суддів: Арабей Т.Г. (головуючий), Геращенка І.В., Міронової Г.М.

І. Суть спору

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Попасницького районного суду Луганської області з позовом до Тошківської селищної ради Попасницького району Луганської області, в якому просила суд:

1.1. - визнати дії відповідача щодо відмови у реєстрації за фактичним місцем проживання позивача у кв. АДРЕСА_1 незаконними;

1.2. - зобов`язати відповідача відповідно до законодавства України зареєструвати позивача за фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії відповідача щодо відмови їй в реєстрації за місцем її фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3, та зобов`язати відповідача зареєструвати її за цією адресою.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 23.04.2002 Виконавчим комітетом Первомайської міської ради їй було видано ордер №31 на квартиру АДРЕСА_1 .

4. ОСОБА_1 була зареєстрована за вищевказаною адресою до 10.01.2013, коли знялася з реєстрації у зв`язку з необхідністю оформлення спадщини. В квартирі також був зареєстрований син позивачки ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте позивачка зазначає, що проживала разом з сином у спірній квартирі, оскільки у зв`язку з хворобою померлий потребував догляду. Її другий син ОСОБА_3 також був зареєстрований за вищевказаною адресою, проте після одруження 06.10.2011 знявся з реєстрації.

5. Починаючи з моменту реєстрації та до подачі позову, позивачка мешкає в спірній квартирі, на неї оформлені особисті рахунки, вона здійснює оплату комунальних послуг здійснює особистий догляд за квартирою, за власні кошти оформила та провела до квартири газ.

6. 16.03.2016 позивачка звернулася до Тошківської селищної ради із заявою про можливість повторної реєстрації в спірній квартирі, але на початку квітня 2016 року відповідач надав відповідь, а саме протокол засідання житлово-побутової комісії від 31.03.2016 №3, згідно якого позивачці відмовлено у реєстрації у спірній квартирі, оскільки квартира не приватизована, а вибулий член сім`ї втрачає право користування цим приміщенням з дня вибуття.

7. Уважаючи відмову відповідача у реєстрації за фактичним місцем проживання незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Попасницький районний суд Луганської області постановою від 06.01.2017 у задоволенні позову відмовив.

9. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що не встановлено порушеннь з боку відповідача права ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання в спірній квартирі, відтак позов є таким, що не підлягає задоволенню.

10. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 12.04.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

12. У доводах касаційної скарги позивач вказує, що реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв`язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом. Реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном, право на яке встановлюється у визначеному законодавством порядку.

13. Заперечень на касаційну скаргу відповідач не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV (1382-15) ) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

17. За приписами статті 3 зазначеного Закону, реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

18. Статтею 6 Закону № 1382-IV визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

19. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

20. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

21. Відповідно до статті 107 Житлового кодексу Української РСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

22. Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (207-2016-п) (далі - Правила).

23. Відповідно до пункту 1 ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

24. Пунктами 3-4 Правил передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 16.03.2016 звернулася до Тошківської селищної ради із заявою про можливість повторної реєстрації за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

27. Протокол засідання житлово-побутової комісії від 31.03.2016 №3 позивачці відмовлено у реєстрації у спірній квартирі, оскільки квартира не приватизована, а вибулий член сім`ї втрачає право користування цим приміщенням з дня вибуття.

28. Відповідно до статті 2 Закону України від "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

29. За приписами статті 3 зазначеного Закону, реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

30. Статтею 6 Закону № 1382-IV визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

31. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

32. Згідно протоколу засідання житлово-побутової комісії від 30.03.2016 (а.с.10) було розглянуто звернення ОСОБА_1, при цьому було встановлено, що позивач знялася з реєстрації місця проживання добровільно і зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_4, у зв`язку з прийняттям спадщини від померлих батьків. У квартирі за адресою: АДРЕСА_5, залишився жити її син ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця квартира перебуває в комунальній власності Тошківської селищної громади, квартира не приватизована. У зв`язку з цим комісією було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в поновленні її права на квартиру за адресою АДРЕСА_5, оскільки вибулий член сім`ї втрачає право користування житлом з моменту вибуття.

33. Відповідно до статті 107 Житлового кодексу Української РСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

34. За таких обставин та правового регулювання Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 втратила право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_3 з дня вибуття до іншої адреси.

35. Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (207-2016-п) (далі - Правила).

36. Відповідно до пункту 1 ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

37. Пунктами 3-4 Правил передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

38. Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано відомостей щодо належного звернення з відповідними документами для реєстрації свого місця проживання до відповідного органу Тошківської селищної ради Попаснянського району Луганської області.

39. Посилання ж позивача на долучення до матеріалів справи документу на підтвердження звернення останньої за реєстрацією свого місця проживання свого підтвердження не знайшли, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні. Тобто, суди попередніх інстануцій не встановили будь-яких порушень з приводу реєстрації місця проживання ОСОБА_1

40. Колегія суддів також зазначає, що посилання ОСОБА_1 на відсутність у матеріалах справи документів або їх втрата (яких саме вона не зазначає) не підтверджена будь-якими актами та доказами.

41. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

42. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

44. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Попасницького районного суду Луганської області від 6 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 423/1451/16-а залишити без змін.