2а/2470/2302/12 Про скасування податкових повідомлень-рішень, яким платнику податків визначені грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, та з податку на додану вартість - 05.11.2019 Прийняття

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мамаївський агропромисловий комбінат" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Кіцманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2012 року № 0000212300 за формою "Р", яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 708 359,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 115 851,00 грн; від 18 вересня 2012 року № 0000312300 за формою "Р", яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на прибуток підприємств у сумі 288 605,25 грн; від 18 вересня 2012 року № 0000302300 за формою "Р", яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 974 351,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 387 553,00 грн; від 18 вересня 2012 року № 0011981700 за формою "Р", яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 39 155,29 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 288,20 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 травня 2013 року Чернівецький окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив частково, скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 07 серпня 2012 року №0000212300, від 18 вересня 2012 року №0000312300, від 18 вересня 2012 року № 0000302300 з мотивів того, що позивачем дотримано вимоги щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва за наявності умов перебування на фіксованому сільськогосподарському податку у період, що перевірявся. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

27 серпня 2013 року Вінницький апеляційний адміністративний суд скасував постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач після укладення договору про спільну діяльність під час його виконання, як особа уповноважена вести облік результатів такої діяльності, повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість (СД) та, відповідно, подавати до податкового органу окрему податкову декларацію з податку на додану вартість (СД) разом із податковою декларацією, яка подається за результатами власної діяльності, виписувати податкові накладні окремо на спільну діяльність та окремо на діяльність, пов`язану з власним виробництвом.

У травні 2019 року засновник Товариства ОСОБА_2 звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі №2а/2470/2302/12 за нововиявленими обставинами.

18 липня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою задовольнив заяву засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамаївський агропромисловий комбінат" Тирси Л.А. про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року за нововиявленими обставинами, скасував постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та прийняв нову постанову, якою апеляційну скаргу Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області державної податкової служби України залишив без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року - без змін.

Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості прийняття спірних рішень від 07 серпня 2012 року №0000212300, від 18 вересня 2012 року № 0000312300, від 18 вересня 2012 року № 0000302300, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

У серпні 2019 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Сьомим апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року залишити в силі.

Доводить, що адміністративні суди усіх інстанцій досліджували акт перевірки, де викладено суть виявленого податкового правопорушення. При цьому зміст ухвали Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, на яку посилається заявник, не містить посилання на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, а дає переоцінку змісту акта перевірки як доказу. Податковий орган наполягає на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

10 вересня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі цього ж суду від 23 серпня 2019 року, та витребував справу №2а/2470/2302/12 з Чернівецького окружного адміністративного суду.

16 жовтня 2019 року справа №826/5170/16 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій матеріального та процесуального права.

Щодо посилання податкового органу на припинення реєстрації Товариства.

В касаційній скарзі відповідач наголошує про порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 липня 2019 року №1005495631 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мамаївський агропромисловий комбінат" припинено 31 жовтня 2016 року.

Верховний Суд перевірив вказане твердження податкового органу. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство "перебуває в стані припинення", про що внесено запис 18 липня 2019 року на підставі судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи №926/1307-б/15 від 11 квітня 2019 року.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року 755-IV встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак, Суд визнає необґрунтованим твердження податкового органу про порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на час розгляду справи за нововиявленими обставинами 18 липня 2019 року юридична особа не припинена.

Крім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд врахував, що згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 року задоволено касаційну скаргу засновника ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" Тирси Л.А. та передано справу №926/1307-б/15 для розгляду до Господарського суду Чернівецької області на стадії ліквідаційної процедури.

Щодо твердження відповідача про дослідження судами усіх інстанцій акта перевірки, як належного та допустимого доказу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд установив, що вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, виправдано директора ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Підставою для обвинувачення ОСОБА_3 слугував акт податкової перевірки, за висновками якого податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що у вироку Кіцманського районного суду Чернівецької області не прийнято акт перевірки від 23 липня 2012 року №1093/30/2200/32898324 (далі - акт перевірки), як письмовий доказ, з огляду на його недостовірність.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року за нововиявленими обставинами, заявник визначив підставу для такого перегляду, передбачену пунктом 2 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами якого встановлено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.

Сьомий апеляційний адміністративний суд установив, що висновки Вінницького апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 27 серпня 2013 року, ґрунтувалися виключно на акті перевірки податкового органу від 23 липня 2012 року №1093/30/2200/32898324, на підставі якого податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Сьомий апеляційний адміністративний суд належним чином оцінив обставини, встановлені вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, і обґрунтовано визнав їх нововиявленими та вказав про їх істотність. Вказаний висновок не поставлений під сумнів доводами касаційної скарги.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням вказаних нововиявлених обставин, надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, Суд зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої 23 липня 2012 року складено акт № 1093/30/2200/32898324 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 07 серпня 2012 року № 0000212300 за формою "Р" згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 120.1 статті 120, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України з врахуванням пунктів 6 і 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) за порушення пунктів 135.1, 135.2 статті 135 пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1708359,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 115851,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18 вересня 2012 року № 0000312300 за формою "Р" згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54,3 статті 54 та відповідно до пункту 120.1 статті 120, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення позивачем пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 288605,25 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18 вересня 2012 року № 0000302300 за формою "Р" згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54,3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 з урахуванням пункту 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1974351,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 387553,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18 вересня 2012 року № 0011981700 за формою "Р" згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54,3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 пункту 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) та пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України за порушення підпункту 176.2(а) пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 39155,29 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10288,20 грн.

Враховуючи, що при розгляді кримінальної справи, вироком суду, який набрав законної сили, встановлена недостовірність акта перевірки від 23 липня 2012 року №1093/30/2200/32898324, а податковий орган не навів інших доводів порушення позивачем податкового законодавства.

Суд погоджується з висновком Сьомого апеляційного адміністративного суду про недоведеність податковим органом обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оцінним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Європейський суд з прав людини у справі "Праведная проти Росії" встановив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Таким чином, достовірність є властивістю доказів, які встановлює суд внаслідок їх дослідження й оцінки. Вказаний висновок суду щодо достовірності доказів одержує закріплення на основі матеріалів адміністративної справи в мотивувальній частині судового рішення. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами базується на принципах res judicata, юридичної визначеності з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "Пономарьов проти України". Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що, зокрема, вимагає, щоб прийняте судами остаточне рішення не могло би бути оскаржене (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії"). У рішенні у справі "Функе проти Франції" вказано, що "якість" внутрішніх правових норм відповідно до Конвенції залежить від точності, з якою законодавство та судова практика визначають обсяг і умови здійснення владних повноважень, виключаючи небезпеку сваволі.

Отже, визнання у кримінальному провадженні недостовірності акта перевірки, який є письмовим доказом у цій справі потягло за собою ухвалення незаконного рішення у справі та є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 2 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначає, що такі обставини можуть стосуватися як форми, так і змісту письмових доказів, що має місце у спірних відносинах, оскільки цей акт не засвідчує реальних подій (господарських операцій). Суд визнає, що відповідні обставини існували та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.