826/22985/15 Про визнання протиправним та скасування окремого пункту наказу Генерального штабу Збройних Сил України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" - 05.11.2019 Прийняття

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 31.08.2015 № 337 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді "попередження про неповну службову відповідність" начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані незаконними діями начальника Генерального штабу Збройних Сил України "Про результати службового розслідування" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді "попередження про неповну службову відповідність" начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України полковника ОСОБА_1, що полягають у прийнятті наказу від 31.08.2015 № 337, а саме, відносно позивача пункт 4.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 4 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 337 від 31.08.2015 "Про результати службового розслідування", а саме: в частині накладення дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність" на начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 .

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновки службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов`язків позивачем, як безпосереднім виконавцем та не належної організації роботи пов`язаної з дообладнанням бойової техніки поворотними платформами з броньованим захистом кулеметника, не знайшли документального підтвердження матеріалами справи.

Відповідачем не доведено в діях позивача порушення вимог чинного законодавства, як то неналежного виконання службових обов`язків позивачем, як безпосереднім виконавцем та не належної організації роботи пов`язаної з дообладнанням бойової техніки поворотними платформами з броньованим захистом кулеметника. Отже, застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а саме попередження про неповну службову відповідність є безпідставним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року - без змін.

5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив що відповідачем не проведено об`єктивного, повного та всебічного дослідження обставин дисциплінарного проступку; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає вина позивача, тяжкість вчиненого проступку; не доведено вину в скоєнні проступків, що, в свою чергу, спричинило застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді попередження про неповну службову відповідність, що за даних обставин є неправомірним та не ґрунтується на нормі закону.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У березні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Генерального штабу Збройних Сил України, яка в січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року;

- ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

7.2. Скаржник зазначає, що саме полковник ОСОБА_1 був визначений відповідальним за дообладнання МТ-ЛБ-АТ кулеметом ДКШМ (виконання вимог телеграми начальника Генерального штабу Збройних Сил України №342/9897т від 03.12.2014)

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково вважає, що на позивача було покладено завдання з проведення модернізації (дообладнання) автомобільної техніки. Позивача призначено відповідальним за проведення модернізації.

Відповідач вважає, що шляхом підміни понять судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: Дисциплінарний статут Збройних Сил України та Положення про Центральне автомобільне управління Збройних сил України.

8. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.04.2011 №221 призначений начальником відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України.

Позивач у Збройних Сил України проходить службу з 1989 року.

10. На підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.07.2015 №253 "Про призначення службового розслідування" було проведено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов не виконання вимог начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України щодо обладнання бойової техніки пристроями для встановлення кулеметів ДШК та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Для проведення службового розслідування було створено комісію, голові комісії доручено провести службове розслідування у строк до 30.07.2015.

Акт про результати службового розслідування від 30.07.2015 затверджено начальником Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України 03.08.2015.

11. Підставою для призначення службового розслідування стало доручення тимчасово виконуючого обов`язки першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2015 №1138т за підсумками наради під головуванням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що відбувалася 29.06.2015 за результатами, якої визначено завдання з`ясувати причини та умови невиконання вимог начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України щодо обладнання бойової техніки пристроями для встановлення кулеметів ДШК та встановлення ступеня вини посадових осіб.

12. Так, службовим розслідуванням було встановлено наступне:

- відповідно до пункту 2 телеграми начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.12.2014 №342/9897т начальнику озброєння було визначено завдання:

організувати розробку робочої конструкторської документації на дообладнання МТ-ЛБ-АТ баштою БТР-60 (БТР-70);

спільно з Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України визначити виконавця з дообладнання МТ-ЛБ-АТ баштою БТР-60 (БТР-70).

За результатами опрацювання вказаної телеграми тимчасово виконуючим обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенантом ОСОБА_3 за №116/10/14523 від 09.12.2014 надано доповідь, відповідно до якої, встановити на МТ-ЛБ-АТ башту БТР-60 конструктивно неможливо та розглянуто можливість встановлення 12,7 мм станкового кулемету Дегтярьова-Шпагіна зразка 1938/1346 років (далі ДШКМ) у броньовану башту ТКБ-01 МТ-ЛБ-АТ. Такий варіант розміщення також неможливий у зв`язку з невідповідними розмірами башти та кулемета ДШКМ.

Наряду із цим військовою частиною А2070 (конструкторсько-технологічний центр Озброєння) опрацьовано можливість встановлення додаткового озброєння іншими варіантами. Один із таких варіантів було погоджено 09.12.2014 генерал-лейтенантом ОСОБА_4

У командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України відпрацьовані оперативно-тактичні вимоги (ОТВ), які 12.12.2014 затверджені тимчасово виконуючим обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенантом ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 2 розпорядження начальника Озброєння Збройних Сил України від 10.12.2014 №217 начальнику Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України визначено: спільно з Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України визначити виконавця з дообладнання МТ-ЛБ-АТ кулеметом ДШКМ; спільно із виконавцем дообладнання МТ-ЛБ-АТ кулеметом ДШКМ визначити потребу у коштах на проведення зазначених робіт та надати до Головного фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України для фінансування зазначеного заходу.

13. Контроль за виконанням даного розпорядження покладено на начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України.

Розпорядженням від 25.12.2014 р. № 29571/с у додаток до №342/10400 від 22.12.2014 позивачу було доручено продовжувати роботу.

14. Телеграмою від 28.02.2015 №342/1499тлг начальник Озброєння Збройних Сил України вимагає (пропонує) начальникам автомобільних служб Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити закупівлю броньованих листів, про результати виконання розпорядження доповісти через начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України до 05.03.2015 р. Контроль за виконанням даного розпорядження покладено на начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України.

15. Згідно розпорядження генерал-лейтенанта ОСОБА_4 від 22.05.2015 №14145/с позивачу було доручено врахувати доповідь №9229/з, 342/4511 від 21.05.2015 та відповідно опрацювати порушене питання згідно з рішенням заступника Міністра оборони України.

16. Відповідно до доповіді Озброєння Збройних Сил України від 16.07.2015 №342/6894, виконання завдання обладнання пристроями для встановлення кулеметів ДШКМ на МТ-ЛБ-АТ покладено на начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України (далі - ЦАВТУ) генерал-майора ОСОБА_5 (Наказ командира військової частини А2513 від 27.05.2015 №110 (по стройовій частині) відрядити до штабу АТО з 25.05.2015 до окремого розпорядження).

Начальником ЦАВТУ генерал-майором ОСОБА_5 безпосередньо виконання завдання по обладнанню автомобільної техніки пристроями для встановлення кулеметів ДШКМ на МТ-ЛБ-АТ покладено на відділ експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації ЦАВТУ, тобто на полковника ОСОБА_1 начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації ЦАВТУ Озброєння Збройних Сил України.

17. Так, згідно пп. 2 п. 3 пропозицій акта службового розслідування запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності владою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України за неналежне виконання службових обов`язків, невиконання доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.12.2014 №29571/С, як безпосереднім виконавцем, неналежної організації роботи у підпорядкованому підрозділі по виконанню зазначеного доручення пов`язаного з дообладнанням бойової техніки поворотними платформами з броньованим захистом кулеметника та кулеметом ДШКМ, порушення вимог статей 11, 16, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо впевнених самостійних дій вимогливості по виконанню визначених завдань підлеглим на начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно - планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 . накласти дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність".

При цьому, встановлено, що встановлення поворотної платформи з броньовим захистом кулеметника та 12,7 мм кулеметом ДШКМ на легкий багатоцільовий гусеничний транспортер-тягач МТ-ЛБ є модернізацією та повинно здійснюватися відповідно до вимог "Положення про організацію розроблення (модернізації) озброєння та військової техніки для потреб Збройних Сил України" затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.08.2010 № 416.

18. Відповідно до п. 4 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №337 від 31.08.2015 за неналежне виконання розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.12.2014 № 342/9897т та за порушення вимог статей 16, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність".

Даний наказ прийнято на підставі висновків Акту про результати службового розслідування від 30.07.2015 року.

19. Не погоджуючись з оскаржуваним наказом та притягненням до дисциплінарної відповідальності позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникли в цій справі регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548 "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут) та Положенням про Центральне автомобільне управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України, затверджене начальником Озброєння Збройних Сил України від 08.12.2011 №361 дск (далі Положення).

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Положення про Центральне автомобільне управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України завдання з проведення модернізації (дообладнання) автомобільної техніки на відділ експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації (далі - відділ) не покладено.

22. Крім того, судами встановлено, що пунктом 2 телеграми начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України від 03.12.2014 року № 342/9897т начальнику Озброєння ЗС України було визначено завдання організувати розробку робочої конструкторської документації на дообладнання МТ - ЛБ - АТ баштою БТР - 60 (БТР - 70) та спільно з Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України визначити виконавця з дообладнання МТ - ЛБ - АТ баштою БТР - 60 (БТР - 70). При цьому терміни виконання пункту 2 телеграми не визначались.

23. Відповідно пункту 2 розпорядження начальника Озброєння ЗС України від 10.12.2014 № 217 начальнику Центрального автомобільного управління ЗС України Озброєння ЗС України визначено спільно з спільно з Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України визначити виконавця з дообладнання МТ - ЛБ - АТ кулеметом ДШКМ та спільно з виконавцем дообладнання МТ-ЛБ-АТ кулеметом ДШКМ визначити потребу у коштах на проведення зазначених робіт та надати до Головного фінансового управління Генерального штабу ЗС України для фінансування зазначеного заходу. При цьому терміни виконання пункту 2 розпорядження не визначалися.

24. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне виконання телефонограми, термін виконання якої начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України не визначав.

Крім того матеріалами наявними в цій справі не доведено та не підтверджено, що саме позивач мав встановлювати строки виконання, як на це посилаються в акті службового розслідування.

Зазначені вище обставини вказують на відсутність вини позивача щодо порушення термінів встановлення башти.

25. Згідно пунктів 11, 16 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Пунктами 28, 29, 30 Статуту передбачено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

26. Відповідно пункту 3.6 Положення визначено, за обсяг компетенції начальника відділу експлуатації та технічної підготовки управління організаційно-планового та експлуатації Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України відповідно разом з іншими напрямками діяльності.

27. Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 15 березня 2004 року №82 (z0385-04) (далі - Інструкція).

Згідно п.п. п.п.1.2, 1.3 Інструкції службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України та їх заступники можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення підпорядкованим посадовим особам.

Положеннями підпунктів 1.5, 1.6 Інструкції передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.

У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць.

У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні.

Приписами п.п.4.1, 4.3, 5.1, 5.2 Інструкції визначено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.

28. Суд погоджується з доводами викладеними в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій, що висновки службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов`язків позивачем, як безпосереднім виконавцем та не належної організації роботи пов`язаної з дообладнанням бойової техніки поворотними платформами з броньованим захистом кулеметника, не знайшли документального підтвердження матеріалами справи.

29. Таким чином, відповідачем не доведено в діях позивача порушення вимог чинного законодавства, як то неналежного виконання службових обов`язків позивачем, як безпосереднім виконавцем та не належної організації роботи пов`язаної з дообладнанням бойової техніки поворотними платформами з броньованим захистом кулеметника.

Отже, застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а саме попередження про неповну службову відповідність є безпідставним.

30. При цьому, слід зазначити, що відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 337 від 31.08.2015 р. за неналежне виконання розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.12.2014 р. № 342/9897т до позивача було накладено дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідність".

Натомість, як встановлено судом першої інстанції, згідно акту службового розслідування до позивача запропоновано накласти дисциплінарне стягнення, саме за неналежне виконання службових обов`язків, невиконання доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.12.2014 р. №29571/С.

31. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

32. Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що шляхом підміни понять судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки, це лише припущення, яке не спростовано чітким зазначенням порушеної норми судами попередніх інстанцій.

Доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і встановлених обставин справи, а лише свідчать про незгоду відповідача з встановленими обставинами справи.

33. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.