160/909/19 Про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки ТОВ - 05.11.2019 Прийняття

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу від 04 січня 2019 року № 43-п "Про проведення документальної планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ферст Груп".

Позов обґрунтовано тим, що станом на січень 2019 року відсутні затверджені органом державного нагляду критерії віднесення суб`єктів господарювання до відповідної групи ризику у сфері податкового законодавства, відповідно, здійснення планових заходів державного контролю щодо Товариства може бути здійснено не частіше одного разу на п`ять років, а тому позивача протиправно включено до плану-графіку перевірок.

04 березня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції висновувався з того, що оскільки у Товариства наявний ступень ризику, а саме: декларування залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн за останній звітний (податковий) період - 14753,9 тис. грн, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, відтак відповідачем правомірно винесено оскаржуваний наказ від 04 січня 2019 року №43-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ферст груп".

28 серпня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд змінив мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, в якій зазначив, що податковий орган правомірно прийняв оскаржуваний наказ, оскільки право визначати перелік платників податків, які повинні бути включені до графіку перевірок та підлягають такій, має саме територіальний податковий орган, після чого такий план-графік підлягає обов`язковому затвердженню вищестоящим органом головою ДФС і є обов`язковим до виконання. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У жовтні 2019 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. У касаційній скарзі платник податків зазначає, що до нього повинна застосовуватися частина третя статті 22 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V, згідно з якою Товариство вважається суб`єктом господарювання з незначним ступенем ризику та підлягає державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п`ять років.

10 жовтня Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача і витребував справу № 160/909/19 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

21 жовтня 2019 року справа № 160/909/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

29 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому податковий орган просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині залишеній без змін відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивача включено до плану - графіка документальних перевірок платників податків на 2019 рік у зв`язку з наявністю 1 ризику високого ступеню.

Відповідно до вказаного плану-графіку видано наказ від 04 січня 2019 року №43-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ферст груп", яким наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ферст груп" з 28 січня 2019 року тривалістю 10 робочих днів.

08 січня 2019 року заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області складено повідомлення за №15 про те, що 28 січня 2019 року буде проводитись документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Ферст груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС.

Направлення на перевірку від 21 січня 2019 року № 377 і № 381 пред`явлені особисто під підпис директору Товариства Ломовій Л.А.

Позивачем не допущено перевіряючих до перевірки, про що складено акт від 28 січня 2019 року №3602/04-36-14-03/41701663 "Про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ферст груп".

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (877-16) (далі - Закон №877-V (877-16) ), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються зокрема органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України (3393-17) , нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Аналіз положень частини другої статті 5 Закону №877-V свідчить про те, що орган державного нагляду (контролю) в залежності від ступеня ризику від провадження господарської діяльності визначає періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), зокрема, планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання, яка віднесена: до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки; до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п`ять років.

Частиною третьою статті 22 Закону №877-V передбачено, якщо не затверджені критерії розподілу суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення, то такі суб`єкти господарювання вважаються суб`єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п`ять років.

Пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відтак, виходячи з пріоритетності застосування до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України (2755-17) над нормами Закону №877-V (877-16) , твердження позивача про відсутність правових підстав для проведення планової перевірки Товариства, є необґрунтованим, оскільки питання щодо підстав і порядку проведення податковим органом перевірок суб`єктів господарювання регулюється нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Здійснений судами попередніх інстанцій аналіз норм Податкового кодексу України (2755-17) та Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524 (z0751-15) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196 (z0751-15) (далі - Порядок №524), зумовив висновок про правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного наказу та призначення протягом одного року планової виїзної документальної перевірки позивача, як платника податків з високим ступенем ризику.

За викладених обставин, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів викладених у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року, що приймаючи спірний наказ про проведення перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд визнає, що доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону № 877-V (877-16) як норм прямої дії є помилковими з огляду на неможливість застосування до спірних відносин Закону, який не підлягає застосуванню. Інші доводи в касаційній скарзі позивача відсутні.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині залишеній без змін та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року в частині залишеній без змін у справі №160/909/19 - залишити без змін.