640/16/19 Про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу", та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності, який внесений на підставі рішення державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) - 05.11.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Файдюка В.В.,-

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державно реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. (далі -відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. від 07.12.2018 №44487060 та №44487131;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №29330414, який внесений на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.12.2018 №44487131 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ щодо об`єкта нерухомого майна 1715482380000, який відкритий на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.12.2018 №44487131.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. №44487060 від 07.12.2018. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.12.2018 №44487131. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

3. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності від 14.08.2001 НОМЕР_1.

Позивач 24.07.2012 уклала з ОСОБА_2 іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. та зареєстрований в Реєстрі за №2225.

Об`єктом іпотеки за вказаним договором є квартира в АДРЕСА_2, а іпотечний договір забезпечував виконання зобов`язань позивача перед третьою особою за договором позики від 24.07.2012.

Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О.В. 07.12.2018 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) №44487131 щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2

Підставами прийняття рішення Державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07.12.2018, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18.10.2018, іпотечний договір.

Водночас, як вбачається з інформаційної довідки, спочатку право власності на квартиру під цим же індексним номером було зареєстровано за ОСОБА_3, а пізніше державний реєстратор здійснив реєстрацію виправлень шляхом зміни права власності на ОСОБА_2 .

При цьому, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі №752/23159/18 за позовом ОСОБА_4 до позивача про стягнення боргу - задоволено клопотання ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

20.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у вигляді арешту на квартиру (індексний номер: 44140697 від 20.11.2018 12:32:49).

Відтак, на момент розгляду державним реєстратором заяви представника третьої особи про реєстрацію права власності на квартиру у порядку частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване обтяження у вигляді арешту на квартиру, підставою виникнення якого була ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі № 752/23159/18.

Рішенням державного реєстратора Прошкіна О.В. від 07.12.2012 №44487060 було припинено зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження на квартиру у вигляді арешту на квартиру, підставою виникнення якого була ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справі №752/23159/18. Підстави прийняття такого рішення відповідачем не зазначені.

Вважаючи, що рішення про реєстрацію права власності прийнято з порушенням норм законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, тобто не виконав обов`язку щодо ретельної перевірки документів, наданих для проведення державної реєстрації речового права. Зважаючи на наявність на момент прийняття оскаржуваного рішення зареєстрованого обтяження, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним реєстратором в порушення вимог пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.12.2018 №44487060 та №44487131.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у даній справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, стосується питання невиконання договірних зобов`язань і реалізації прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а отже такий спір є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Тому, оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора з реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно, а тому цей спір має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що предметом даного спору є перевірка законності дій державного реєстратора, як суб`єкта публічно-правових відносин, наділеного владними управлінськими функціями, оскільки позивач вважає, що державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за третьою особою з перевищенням меж наданих йому повноважень та порушенням норм законодавства, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції щодо даного спору, у зв`язку з чим, на його думку, така справа на підставі статті 346 КАС України підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, з посиланням на її необґрунтованість, зважаючи на те, що даний спір направлений на захист права власності позивача на квартиру, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з відповідною позовною заявою, за якою відкрито провадження у справі №752/10924/19.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

9. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції, Суд дійшов таких висновків.

10. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

12. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

13. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

15. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між позивачем та третьою особою у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань за іпотечним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, а саме реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

18. Відповідно до матеріалів справи вимоги позивача ґрунтуються на протиправності дій реєстратора як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки ним не перевірено відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Однак, розгляд таких вимог потребує вирішення судом також питання щодо виконання сторонами умов кредитного договору та договору іпотеки і відповідно наявності чи відсутності підстав набуття третьою особою прав іпотекодержателя на предмет іпотеки.

19. Отже, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

20. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

21. Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №807/138/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 27.11.2018 у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

22. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

23. Щодо доводу касаційної скарги про необхідність передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України (в редакції Закону №142-IX від 02.10.2019) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

ОСОБА_2 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом правил предметної юрисдикції.

В свою чергу, наявність висловленої позиції Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, виключає можливість передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 346 КАС України.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

26. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, слід залишити без задоволення.