904/4565/18 Про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за неналежне виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу на підставі договору постачання природного газу - 10.09.2019 Прийняття

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016 не виконав своєчасно взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу та відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору за порушення виконання своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу має сплатити інфляційні втрати за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та за невиконання своїх зобов`язань у встановлений в договорі строк сплатити пеню.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

26.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках (у період з 01.10.2016 по 31.03.2017) природний газ в обсязі до 6 077,000 тис. куб.м. з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях в межах 4-го кварталу 2016 року (2 311,000 тис. куб.м.) та 1-го кварталу 2017 року (3 766,000 тис. куб.м.), а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору та використати виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У подальшому сторони уклали між собою додаткову угоду № 6 від 31.03.2017, якою змінили обсяги постачання природного газу та виклали пункт 2.1. договору в іншій редакції, згідно з якою постачальник передає споживачу природний газ у період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) орієнтовним обсягом до 6 942,128 тис. куб. метрів з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях (тис.куб.м): у жовтні 2016 року - 383,433; у листопаді 2016 року - 1207,841; у грудні 2016 року - 1549,329; у січні 2017 року - 1809,728; у лютому 2017 року - 1391,479; у березні 2017 року - 600,318.

У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 23.01.2017) укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з пунктом 8.2. договору споживач зобов`язався у разі прострочення ним оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).

На виконання умов договору постачальник протягом періоду з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно поставив споживачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 41 169 595,90 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 2 273 911,07 грн, від 30.11.2016 на суму 7 162 980,26 грн, від 31.12.2016 на суму 9 188 140,70 грн, від 31.01.2017 на суму 10 732 410,94 грн, від 28.02.2017 на суму 8 252 027,06 грн, від 31.03.2017 на суму 3 560 125,87 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Споживач сплатив вартість природного газу в повному обсязі, однак, здійснював оплату з порушенням встановлених у договорі строків, з огляду на що постачальник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом про стягнення зі споживача:

- пені в сумі 1 208 923,36 грн за загальний період прострочення виконання свого зобов`язання з оплати природного газу з 28.02.2017 по 16.11.2017 (з урахуванням часткових оплат),

- трьох відсотків річних в сумі 377 437,27 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.11.2016 по 21.12.2017 (з урахуванням часткових оплат)

- інфляційних втрат в сумі 1 199 508,09 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з грудня 2016 року по листопад 2017 року (з урахуванням часткових оплат).

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019, позовні вимоги задовольнив частково, зменшив розмір пені на 40% та стягнув з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 725 354,01 грн, три відсотки річних в сумі 377 437,27 грн, інфляційні втрати в сумі 1 161 489,23 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 41 217,75 грн. У решті позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що обставини порушення відповідачем встановлених у договорі постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016 строків оплати природного газу є доведеними та не спростовані відповідачем. За висновком судів прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання та невиконання зобов`язання у встановлений договором строк є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Дослідивши проведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум, суди встановили, що розмір пені та трьох відсотків річних визначений позивачем правильно, а при проведенні розрахунку інфляційних втрат позивач нарахував індекс інфляції на суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця, що за висновком судів суперечить частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки базою (основою) для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, у зв`язку з чим місцевий господарський суд провів власний розрахунок інфляційних втрат, з яким погодився суд апеляційної інстанції, та задовольнив зазначену позовну вимогу частково, відмовивши у стягненні суми інфляційної складової в розмірі 38 018, 86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 40%, врахувавши те, що господарська діяльність відповідача є збитковою з огляду на невиконанням перед ним населенням як кінцевими споживачами зобов`язань з оплати отриманих послуг з централізованого опалення, а в матеріалах справи відсутні докази погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору та в діях відповідача відсутній прямий умисел у порушенні зобов`язання, своєчасне виконання якого залежить від кінцевих споживачів, а не безпосередньо та лише від відповідача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 в частині зменшення пені та відмови у стягненні 483 569,35 грн пені та 38 018,86 грн інфляційних втрат та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 483 569,35 грн пені та 38 018,86 грн інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 525, 526, 598 - 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, та порушення судами норм процесуального права. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:

- при зменшення пені не врахували інтереси позивача, особливості його майнового стану, фінансове становище, не дослідили ступінь виконання контрагентами зобов`язань перед позивачем;

- дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені, оскільки залишили поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів вжиття відповідачем всіх належних заходів для недопущення правопорушення та доказів неправомірних дій з боку позивача;

- дійшли помилкового висновку щодо неправильного обрахування позивачем інфляційних втрат, оскільки при проведенні позивачем розрахунку інфляційних втрат був застосований сукупний індекс інфляції, помножений на суму боргу, що відповідає методиці, викладеній в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (v0014600-13) ;

- не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області 26.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення відповідальності відповідача у вигляді зменшення пені та про неправильний розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем. За твердженням відповідача суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач в порушення умов договору постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016 неналежним чином виконував свій обов`язок з оплати прийнятого від позивача в жовтні 2016 року - березні 2017 року обсягу природного газу, здійснював оплату з порушенням встановлених в договорі строків для оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України ).

У пункті 8.2. договору сторони визначили відповідальність споживача за прострочення оплати отриманого природного газу та погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, який за умовами договору зобов`язався нести відповідальність за прострочення оплати природного газу та сплатити штрафні санкції, позивач, керуючись чинним законодавством та умовами пункту 8.2. договору № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016, правильно та обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення з відповідача у цій справі пеню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем протягом періоду з 28.02.2017 по 16.11.2017 своїх зобов`язань за договором зі своєчасної оплати отриманого від позивача природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення у цій справі 1 208 923,36 грн пені.

Разом з цим суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просив суд зменшити заявлену позивачем до стягнення з нього пеню на 80%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на скрутне фінансове становище, в якому перебуває товариство, на те, що природний газ, який поставлявся позивачем відповідачу за договором № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016, використовувався виключно для вироблення теплової енергії для населення, яку відповідач продавав теплопостачальним організаціям, які в свою чергу несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювали з відповідачем розрахунки та мають перед ним значну дебіторську заборгованість. Відповідач також зазначає про те, що несвоєчасний розрахунок за природний газ за договором виник не з його і обставини несвоєчасної оплати є об`єктивними, оскільки своєчасність оплати вартості природного газу за договором залежала від своєчасності розрахунків населення за опалення та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетами, зокрема від наявності та строків переказу коштів Головним розпорядником коштів - Головним управлінням Державної казначейської служби України. За твердженням відповідача він не має можливості сплатити повну суму заявленої позивачем до стягнення пені через відсутність достатнього обсягу коштів та неможливості відшукати додаткові кошти, стягнення неустойки в повному обсязі в примусовому порядку призведе до арешту коштів на рахунках товариства, що значно погіршить господарську діяльність відповідача, призведе до повного зупинення його виробничої та господарської діяльності, зокрема зупинення виробництва хлорної продукції, незабезпечення питною водою учбових закладів, дитячих садків, лікарень та інших об`єктів соціальної інфраструктури, спричинить виникнення дефіциту знезаражувальних реагентів на ринку, які необхідні для виготовлення питної води, вивільнення значної кількості робітників.

На підтвердження свого клопотання відповідач надав ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг серії АЕ № 1445 від 11.08.2011, яка надає право Акціонерному товариству "Дніпразот" на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, наказ Акціонерного товариства "Дніпразот" № 655 від 15.06.2018 та акт від 15.06.2018 про простій в структурних підрозділах підприємства відповідача, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді для потреб населення № 646/16-17 від 26.09.2016, спільні протоколі рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 131 від 16.01.2017, № 829 від 10.02.2017, № 2197 від 14.04.2017, № 3007 від 29.06.2017, акти звіряння розрахунків, зведені дані-реєстри по погашенню заборгованості по пільгах та субсидіях населенню, договір № 91/332-в від 08.11.2017 про організацію взаєморозрахунків, банківські виписки по рахунках Акціонерного товариства "Дніпразот".

На підтвердження наявної дебіторської заборгованості контрагентів відповідач надав до матеріалів справи акти звірки, підписані з підприємствами боржниками, ухвали Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2016, від 29.09.2016 та від 24.07.2018 у справі № 927/640/16 про порушення справи про банкрутство за ініціативою відповідача відносно теплопостачальної організації.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Здійснивши аналіз доводів відповідача та наданих ним доказів господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини, на які послався відповідач, про те, що господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою, що зумовлено неналежним виконанням контрагентами - теплопостачальними організаціями своїх зобов`язань з оплати теплової енергії, виробленої з природного газу, та невиконанням населенням зобов`язань за отримані послуги з централізованого опалення, а також наявністю категорії населення у місті Кам`янське, які користуються пільгами та субсидіями.

Крім того, суди встановили, що основний борг був погашений відповідачем повністю.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, як правильно встановив місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу (зобов`язання були виконані повністю), встановивши обставини збиткової господарської діяльності відповідача, відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставини того, що несвоєчасна оплата за отриманий природний газ була спричинена невиконанням теплопостачальними організаціями перед відповідачем своїх зобов`язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною населення у здійсненні оплати послуг з централізованого опалення, взявши до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, правильно визнав зазначені обставини винятковими та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 40%.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди в повній мірі з`ясували всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 725 354,01 грн та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені. Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, позовної вимоги про стягнення пені частково, у задоволенні якої відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в повному обсязі, свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні пені не врахували інтереси позивача.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Врахувавши те, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати прийнятого від позивача у жовтні 2016 року - березні 2017 року природного газу, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум, суди встановили, що сума трьох відсотків річних визначена позивачем правильно, а розрахунок інфляційних втрат є неправильним, оскільки визначений виходячи із суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця, з огляду на що суди задовольнили позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат частково: на суму 1 161 489,23 грн та відмовили у задоволенні 38 018,86 грн.

Однак, Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволення позовної вимоги про стягнення 38 018,86 грн інфляційних втрат з огляду на таке.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягненні інфляційних втрат у сумі 38 018,01 грн, суди попередніх інстанцій помилково не врахували того, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і тому нарахування інфляційних втрат за кожний наступний період прострочення виконання грошового зобов`язання за відповідними поставками природного газу обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду.

Отже, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що позивач правильно здійснив нарахування інфляційних втрат за кожен наступний період прострочення (з урахуванням сум здійснених оплат), зокрема за періоди:

- з 01.04.2017 по 31.07.2017 та з 01.08.2017 по 31.08.2017 за поставкою газу у січні 2017 року,

- з 01.09.2017 по 31.10.2017 за поставкою газу в лютому 2017 року,

- з 01.11.2017 по 30.11.2017 за поставкою газу в березні 2017 року,

виходячи з суми боргу з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція щодо правил здійснення розрахунку інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням вище викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 904/4565/18 в частині відмови у стягненні 38 018,86 грн інфляційних втрат підлягають скасуванню з прийняттям у зазначеній частині нового рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 38 018,86 грн інфляційних втрат.

В інших частинах рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 904/4565/18 підлягають залишенню без змін.

9. Судові витрати

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із скасуванням судових рішень попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 38 018,86 грн інфляційних втрат та ухваленням в цій частині нового рішення, підлягають перерозподілу і судові витрати, а саме: підлягають стягненню з відповідача - Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" витрати із сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 41 788,03 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 855,42 грн та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги 1 140,57 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 904/4565/18 в частині відмови у стягненні 38 018,86 грн інфляційних втрат скасувати.

3. Прийняти у скасованій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, будинок 1, ідентифікаційний код 05761620) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 38 018,86 грн (тридцять вісім тисяч вісімнадцять гривен вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, будинок 1, ідентифікаційний код 05761620) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 41 788,03 грн (сорок одну тисячу сімсот вісімдесят вісім гривен три копійки) витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 855,42 грн (вісімсот п`ятдесят п`ять гривен сорок дві копійки) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1 140,57 грн (одну тисячу сто сорок гривен п`ятдесят сім копійок) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.