910/16925/18 Про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу - 06.09.2019 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 763 318,84 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у травні 2018 року здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є позивач, з порушенням термінів доставки, які визначені Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" здійснило перевезення вантажів на станцію призначення Сартана, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" за залізничними накладними: №№ 34574822, 34572966, 34580761, 34590984, 34592998, 34619114, 34602003, 34599738, 34624247, 34627158, 34648204, 34627901, 34656603, 34632992, 34631184, 34580704, 34618454, 34657189, 34652255, 34672956, 34668970, 34662163, 34657429, 34672998, 34669499, 34582908, 34651703, 34638502, 34673814, 34672725, 34673509, 34656082, 34645168, 34665992, 34637827, 34651315, 34611863, 34697359, 34687707, 34700393, 34675108, 34714600, 34714675, 34700567, 34667600, 34714758, 34714386, 33407943, 34684076, 34698225, 34682179, 34744086, 34744268, 34744649, 34703348, 34713743, 34714824, 34714816, 34712125, 34714626, 34713842, 34698449, 34698316, 34781658, 34750034, 34778233, 34772632, 34713495, 34778282, 34786434, 34773424, 34791582, 34791558, 34791590, 34787911, 34787101, 34791947, 34816967, 34791574, 34815423, 34809046, 34816678, 34817106, 34842575, 34820159, 34823690, 34842708, 34819094, 34812925, 34813014, 34787358, 34813220, 34809335, 34843052, 34842674, 34804724, 34804716, 34795245, 34841460, 34867937, 34837450, 34838235, 34812917, 34838409, 34832840, 34843383, 34843417, 34843391, 34841072, 34856369, 34818690, 34876276, 34843045, 34843060, 34823625, 34834523, 34834846, 34841106, 34856229, 34935890, 34935882, 34823435, 34920801, 34909465, 34838995, 34909226, 34926253, 34935700, 34944835, 34962456, 34962472, 34903104, 34963774, 34934877, 34952903, 34970236, 34842724, 34956755, 34974543, 34974535, 34960617, 34847376, 34972208, 34972703, 34963629, 34967521, 34960708, 34960526, 34972711, 34960823, 34972224.

Вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" доставило Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" після закінчення нормативно встановлених термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями видачі вантажу (графа 52) у залізничних накладних.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 228 995,65 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 11 449,78 грн судового збору. В частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 534 323,19 грн штрафу відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- вантаж, який перевозився за залізничними накладними, відповідачем було доставлено позивачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарний штемпель видачі вантажу (графа 52);

- водночас судами враховано заяву відповідача про зменшення розміру штрафу, оскільки частина залізничної мережі Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв`язку з чим має місце затримка доставки вантажу; позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і при цьому причини прострочення виконання зобов`язання відповідачем перебувають поза його волею.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 у даній справі в частині зменшення розміру штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції, розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафу, в порушення норм процесуального права, а саме, статей 2, 73, 74, 78, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, повністю проігнорував доводи позивача;

- відповідачем не було подано доказів на підтвердження причин поважності несвоєчасної доставки вантажу, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України;

- перевезення вантажу, за яким виникли спірні правовідносини, здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території;

- забезпечення вказаних залізничних перевезень здійснювалося не за найкоротшою тарифною відстанню, а в об`їзд. При цьому ділянка між станціями Волноваха - Камиш-Зоря є незначною частиною маршруту перевезення вантажу від станції вантажовідправника до станції Сартана. Водночас нарахування провізної плати відповідачем здійснюється за фактичною відстанню, у зв`язку з чим позивач несе додаткові витрати;

- обставини, на які посилається відповідач, були відомі йому при укладенні відповідних договорів на перевезення, на підставі яких відповідач взяв на себе зобов`язання з перевезення. Водночас єдиним достатнім та належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, який відповідачем не подано;

- зменшення розміру штрафних санкцій є порушенням статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена норма не передбачає права господарського суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання.

6. Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у травні 2018 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" до станції призначення Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", що підтверджується залізничними накладними.

Відповідно до графи 52 залізничних накладних вантаж, що прямував за залізничними накладними, відповідачем було доставлено позивачу після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу.

Тобто у травні 2018 року мало місце порушення Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" вимог статті 41 Статуту залізниць України щодо прострочення доставки вантажу Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Строки доставки вантажу, встановлені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) (далі - Правила), є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.

У зв`язку з простроченням Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" строків доставки вантажів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" нарахувало Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" штраф у сумі 763 318, 84 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 763 318, 84 грн.

Приймаючи оскаржувані рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.1 Правил передбачено, що терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з пунктом 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Тобто встановлений статтею 116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України штрафу відсутні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) перевізником доставлено одержувачу вантаж з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту залізниць України та пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу, а тому суди першої та апеляційної дійшли обґрунтованого висновку, що позивач має право на нарахування відповідачу штрафу за порушення строків доставки вантажу.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до 5%, а саме до 38 165,94 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, суди враховували, що:

- частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, в зв`язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги;

- за підсумками роботи за 2017 рік Регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" отримала збиток у сумі 995 118,00 тис. грн, а за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн, що підтверджується звітами про фінансові результати;

- позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки відповідачем вантажів.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та приписів статті 551 Цивільного кодексу України.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Проте звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.