910/26972/14 Про відмову Головному управлінню ДФС міста відкрити апеляційне провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства - 05.09.2019 Прийняття

1. 13.06.2019 поштовим відправленням, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження) у справі №910/26972/14 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/26972/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019.

3. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/26972/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019.

4. У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/26972/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019, а Ухвалою від 03.09.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/26972/14 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 до провадження з призначеним ухвалою Верховного Суду від 20.08.2019 розглядом касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №910/26972/14 у судовому засіданні, яке призначено на 05.09.2019 о 10:30.

5. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Гідромеханізація" (далі - ПАТ "Гідромеханізація"), визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ДПІ у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 1 747 656, 59 грн., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мирутенка М.М. та призначено попереднє засідання суду на 18.03.2015.

6.1. Постановою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 припинено процедуру розпорядження майном боржника, ПАТ "Гідромеханізація" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Черпак А.Ю.

7. 11.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державного фіскального служби України у місті Києві з кредиторськими вимогами до боржника на суму 3 367 575, 43 грн. Розгляд заяви неодноразово відкладався.

7.1. Ухвалою від 08.10.2018 Господарський суд міста Києва заяву Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві з кредиторськими вимогами до боржника задовольнив частково, визнав поточні кредиторські вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві до ПАТ "Гідромеханізація" на загальну суму 3 122 274, 26 грн., як вимоги шостої черги, а в іншій частині заяву залишив без задоволення.

7.2. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ліквідатором боржника частково визнано вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на суму 3 122 274, 26 грн., а тому суд погодився з результатом розгляду грошових вимог спірного кредитора ліквідатором. Місцевий суд посилався при розгляді спірних вимог кредитора на частину 1 статті 1, частину 1 статті 19, пункт 8 частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та зазначив, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов`язання щодо сплати податків і зборів, що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання, що має наслідком відмову у визнанні грошових вимог 275 301, 17 грн., які є пенею.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

8. Ухвалою 11.03.2019 Північний апеляційний господарський суд відмовив Головному управлінню ДФС у місті Києві у відкритті апеляційного провадження у справі №910/26972/14, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/26972/14 з доданими до неї документами повернув скаржнику.

8.1. Апеляційний суд, з посиланням на частини 3, 4 статті 260 ГПК України, повернув скаржнику апеляційну скаргу, встановивши такі фактичні обставини:

- вперше з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду 08.10.2018 скаржник звернувся 06.11.2018, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження внаслідок отримання копії оскаржуваної ухвали лише 22.10.2018, однак при поданні апеляційної скарги були певні недоліки, внаслідок чого ухвалою апеляційного суду 03.12.2018 вона була залишена без руху, Головному управлінню ДФС у міста Києві було відмовлено у наданні відстрочки сплати судового збору на ухвалу 08.10.2018, апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північному апеляційному господарському суду доказів направлення сторонам, іншим учасникам провадження у даній справі копій цієї скарги та доданих до неї документів, які в адресатів відсутні, листом з описом вкладення та доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі - протягом 10 днів з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (том 1 матеріалів оскарження ухвали місцевого суду від 08.10.2018, а.с. 102-103, 105-107). У наданий строк недоліки поданої апеляційної скарги усунуто не було;

- 20.12.2018 скаржником надано докази направлення учасникам провадження у справі копії апеляційної скарги та заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків щодо сплати судового збору у зв`язку з неналежним фінансуванням витрат податкового органу на сплату судового збору;

- ухвалою апеляційного суду 26.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДФС у місті Києві в частині відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, задоволено клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків (надання доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги упродовж 10 днів з дня вручення такої ухвали) (том 1 матеріалів оскарження ухвали місцевого суду від 08.10.2018, а.с. 123-124);

- судом встановлено, що 09.01.2019 до апеляційного суду повернулось поштове відправлення про отримання скаржником 31.12.2018 ухвали апеляційного суду від 26.12.2018, внаслідок чого 10-денний строк для виправлення недоліків закінчився 10.01.2019;

- з огляду на таке, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 подану вперше апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві повернуто скаржнику без розгляду. Ухвалою Верховного Суду 15.02.2019 касаційним судом відмовлено у прийнятті касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду 16.01.2019 з посиланням на правильне застосування норм процесуального права згідно з пунктом 2 частини 2 статті 293 ГПК України;

- вдруге з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду 08.10.2018 Головне управління ДФС у місті Києві звернулося 14.01.2019 через Господарський суд міста Києва, заявивши клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі відмовлено у задоволенні клопотання Головному управлінню ДФС у місті Києві про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу залишено без руху; скаржнику встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північному апеляційному господарському суду доказів на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі та заяви про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав для поновлення строку протягом 10 днів з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

- 11.02.2019 скаржник надіслав до суду заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення та продовження строку на усунення недоліків. Ухвалою апеляційного суду від 18.02.2019 відмовлено у задоволенні зазначеної заяви в частині відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 08.10.2018. Разом з тим, апеляційний суд задовольнив заяву скаржника про продовження процесуального строку на усунення недоліків, надавши 10 днів з дня вручення даної ухвали для вчинення відповідних дій;

- 22.02.2019 скаржник надіслав до суду докази сплати судового збору;

- 05.03.2019 скаржник надіслав до суду заяву на виконання ухвали апеляційного суду від 18.02.2019 у даній справі, в якій просив суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 08.10.2018 у справі №910/26972/14, зазначаючи про те, що у нього був власний намір на оскарження судового рішення, що підтверджується його фактичними діями та поданими клопотаннями про відстрочення сплати судового збору до моменту прийняття рішення апеляційним судом, а також практикою Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/50608/15 від 04.02.2016.

8.2. Апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені апелянтом підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження відповідно до поданої апеляційної скарги 14.01.2019, які полягали в отриманні повного тексту оскаржуваної ухвали від 08.10.2018 тільки 22.10.2018 вже були предметом дослідження згідно з ухвалою апеляційного суду 29.01.2019 та визнані колегією суддів апеляційного суду неповажними, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі з наданням додаткового обґрунтування щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд оцінив подану апелянтом 05.03.2019 заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження як таку, в якій не зазначено інших підстав, які можна було б визнати поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження. Вимоги ухвал апеляційного суду від 29.01.2019 та 18.02.2019 в повному обсязі не виконані.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Головного управління ДФС у місті Києві)

9. Скаржник доводив, що перша апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 подана в межах процесуального строку, однак, ухвалою суду від 16.01.2019 її повернуто заявнику, у зв`язку з несплатою судового збору. Головне управління ДФС у місті Києві повторно звернулося з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до суду зі сплатою судового збору, оскільки період оскарження припадав на кінець та початок бюджетного періоду, в якому фінансування на сплату судового збору було відсутнє. Втретє подана апеляційна скарга 31.01.2019 у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги є підтвердженням того, що скаржник намагався вчинити всі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення податкового органу до наявних у нього прав та обов`язків, встановлених законом та судом. За таких обставин, на думку скаржника, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність поважних причин щодо поновлення пропущеного строку на оскарження рішення місцевого суду.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 113 - строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частина 1 статті 114 - суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Частина 2 статті 114 - строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частина 1 статті 118 - право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частина 2 статті 118 - заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 119 - суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина 2 статті 119 - встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Частина 3 статті 260 - апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частина 4 статті 260 - якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

11. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про наявність поважних причин пропущення строку на подання апеляційної скарги на рішення (ухвалу) місцевого суду.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

12. Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

13. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

З огляду на приписи статті 254 ГПК України, реалізація особою права на апеляційне оскарження рішення (ухвали, постанови) суду першої інстанції здійснюється шляхом подання апеляційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 258 цього Кодексу. Частиною 3 статті 258 ГПК України визначено перелік обов`язкових додатків до апеляційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, прийняте по суті спору, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір" (3674-17) , є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

14. Приписами статті 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду. Крім того, частиною 3 статті 260 ГПК України передбачено залишення апеляційної скарги без руху у випадку, коли така скарга подана після закінчення строку, встановленого статтею 256 ГПК України і особа, яка подала скаргу, не порушує питання про поновлення таких строків.

Разом з тим, частиною 4 статті 260 ГПК України визначено негативний наслідок для скаржника у разі, якщо підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

15. При вирішенні питання про відповідність апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України щодо її форми та змісту суд апеляційної інстанції надає оцінку поданим скаржником доказам сплати судового збору на предмет їх належності та допустимості, а у разі несплати скаржником судового збору суд, керуючись приписами статей 260 ГПК України, надає скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги та зазначає в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суму судового збору, яка підлягає до сплати скаржником.

Надаючи оцінку апеляційній скарзі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення місцевого суду від 08.10.2018 у справі №910/26972/14 з додатками на предмет дотримання скаржником вимог процесуального закону щодо її форми та змісту, апеляційний суд, встановив, що скаржник звертався з такою апеляційною скаргою неодноразово.

Водночас, апеляційний суд встановив, що під час першого звернення скаржником не надано доказів сплати судового збору, тому ухвалою від 03.12.2018 апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху та надав 10-й строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків та надання доказів сплати судового збору. Також, ухвалою від 26.12.2018 апеляційний суд повторно продовжив скаржнику строк для усунення недоліків, надавши 10 днів з дня вручення ухвали для вчинення відповідних дій. Відповідно до інформації у повідомленні про вручення поштового відправлення (том 1 матеріалів оскарження ухвали місцевого суду від 08.10.2018, а.с. 125) ухвалу від 26.12.2018 скаржник отримав 31.12.2018.

Разом з тим, скаржником не виконано вимоги апеляційного суду та в десятиденний строк не усунуто недоліки, внаслідок чого судом прийнято ухвалу від 16.01.2019 про повернення апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві з доданими до неї документами скаржнику.

16. З матеріалів справи вбачається, що скаржник звернувся з аналогічною апеляційною скаргою вдруге. Разом з тим, ухвалою від 29.01.2019 апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху та надав 10-й строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків та надання доказів сплати судового збору. Відповідно до наявної інформації у поштовому відправленні, скаржник отримав зазначену ухвалу суду 04.02.2019 (том 2 матеріалів оскарження ухвали місцевого суду від 08.10.2018, а.с. 101). Ухвалою від 18.02.2019 апеляційний суд повторно продовжив скаржнику строк для усунення недоліків, надавши 10 днів з дня вручення ухвали для вчинення відповідних дій. Водночас, апеляційний суд зазначив про необхідність подання додаткових обґрунтувань щодо поважності причин для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до інформації у повідомленні про вручення поштового відправлення (том 2 матеріалів оскарження ухвали місцевого суду від 08.10.2018, а.с. 107) ухвалу від 18.02.2019 скаржник отримав 23.02.2019, отже перебіг 10-ти денного строку на усунення недоліків закінчився 05.03.2019.

17. Відповідно до оскаржуваної в касаційному порядку ухвали від 11.03.2019 апеляційний суд повернув апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу місцевого суду від 08.10.2018 у даній справі як таку, що подана за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та за умов невиконання скаржником вимог ухвали апеляційного суду від 18.02.2019 щодо подання заяви про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з зазначенням інших причин пропуску такого строку, окрім неможливості сплати судового збору.

18. Верховний Суд зазначає, що Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017 до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" внесено зміни, з урахуванням яких з 15.12.2017 суду надано право відстрочити сплату судового збору за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає; при цьому, питання про відстрочення судом сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 08.10.2018 у справі №910/26972/14, Головне управління ДФС у місті Києві діяло як кредитор.

Отже, з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", висновок апеляційного суду про відсутність підстав для відстрочення Головному управлінню ДФС у місті Києві сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 08.10.2018 у даній справі є правильним.

Разом з тим, скаржник не спростував висновків апеляційного суду про те, що у поданій заяві 05.03.2019 скаржник не навів інших доводів на обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду 08.10.2018.

19. У Рішенні від 08.01.2008 у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювалися у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Верховний Суд зазначає, що керуючись приписами частини 3 статті 2, частини 5 статті 13, частини 1 статті 14, частин 3, 4 статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у справі №910/26972/14 у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини 1 статті 17 ГПК України, та визначивши відсутність доданих доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваного рішення місцевого суду, обґрунтовано неодноразово залишав апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору на відповідну суму.

20. Частиною 4 статті 174 та частиною 6 статі 260 ГПК України (1798-12) законодавець визначив негативним для скаржника наслідком неусунення недоліків апеляційної скарги її визнання судом неподаною та повернення апеляційної скарги скаржнику протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

21. У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25).

Верховний Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

Разом з тим, відмова апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу місцевого суду від 08.10.2018 у даній справі не становить порушення права кредитора боржника на доступ до суду апеляційної інстанції в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі процесуальні дії апеляційного суду узгоджуються з приписами частин 3, 4 статті 260 ГПК України. За таких обставин, Верховний Суд вважає відмову апеляційного суду у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві обґрунтованою та прийнятою відповідно до положень частин 3, 4 статті 260 ГПК України.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пункті 9 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 12-21 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду.