804/516/17 Про визнання протиправним та скасування окремого пункту наказу Міністерства юстиції України "Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження" - 05.11.2019 Прийняття

1. У січні 2017 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Міністерства юстиції України № 85/7 від 16.03.2015 "Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження", в частині накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

2. В обґрунтування позову зазначено, що Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих було прийнято рішення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання № 242 від 03.02.2015, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не пройшов протягом 2013 - 2014 років підвищення кваліфікації. Проте, позивачем зауважено, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1284/5 від 27.06.2013 (z1113-13) та Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 81/5 від 11.01.2013 (z0112-13) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.01.2013 року за № 112/22644 (z0112-13) не було проведено перевірку діяльності позивача, за результатами якої був прийнятий оскаржуваний наказ № 85/7 від 16.03.2015 року "Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження", у зв`язку з чим не було складено довідку та акт перевірки, крім того не вносилась пропозиція органу контролю щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, як наслідок Міністерством юстиції України не вносилось подання стосовно ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також, на думку позивача, у зв`язку з тим, що останнього не було запрошено на засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 03.02.2015, його позбавили права надати додаткові пояснення по суті питання призвело до неможливості врахування членами Комісії ступені вини, обставин щодо вчинення проступку, а також, тієї обставини, що протягом здійснення діяльності арбітражного керуючого до позивача не застосовувалися дисциплінарні стягнення. Крім того, позивачем зазначено, що рішення Дисциплінарної комісії було прийнято без врахування законодавчо встановлених строків.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 1368/5 від 10.07.2013 ОСОБА_1 16.07.2013 року видано свідоцтво № 1472 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

4. До Міністерства юстиції України надійшли протокол Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03.02.2015 № 26/02/15 та подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03.02.2015 року № 242 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження до арбітражних керуючих, відповідно до якого Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03.02.2015 № 26/02/15 за результатами розгляду подання Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України № 349 від 20.01.2015 року про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) без зазначення строку їх дії і в установленому законодавством порядку замінили їх на свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), проте, не пройшли протягом 2013 - 2014 років підвищення кваліфікації, на засіданні Комісії було прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження до арбітражних керуючих, у тому числі, і до ОСОБА_1

5. 20.01.2015 року Департаментом з питань банкрутства Міністерства юстиції України винесено подання № 349 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації у 2013 році, зокрема, на ОСОБА_1 .

6. Листом № 13.02-33/133 від 26.01.2015 року Міністерством юстиції України повідомлено позивача про внесення Департаментом з питань банкрутства Міністерства юстиції України подання від 21.01.2015 року № 349 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації у 2013 році, для розгляду на засіданні Дисциплінарної комісії.

7. Листом № 13.02-33/369 від 10.02.2015 року Міністерством юстиції України проінформовано ОСОБА_1 про те, що 03.02.2015 р. о 10-й годині у приміщенні Міністерства юстиції України (м. Київ, пров. Рильський, 10, 3-й поверх) відбулось чергове засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до порядку денного якого було включено питання щодо розгляду подання Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 4.20 Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), їх підготовки у справах про банкрутство страхових організацій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2012 № 1973/5 (z0006-13) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 02.01.2013 за № 6/22538 (z0006-13) .

8. Крім того, зазначеним листом проінформовано, що за результатами розгляду Комісією прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 20.01.2015 № 349, та рекомендовано пройти підвищення кваліфікації протягом 1 кварталу 2015 року.

9. 16.03.2015 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 85/7 "Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження", яким накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на арбітражних керуючих, зокрема, на ОСОБА_1

10. Уважаючи протиправним п.1 наказу Міністерства юстиції України № 85/7 від 16.03.2015 "Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження", в частині накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2017 у задоволенні позову відмовив.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення можна визнати таким, що ґрунтується на встановлених фактах, враховує ступінь вини арбітражного керуючого та вчинених ним дій, а тому застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження до арбітражного керуючого ОСОБА_1 є правомірним.

13. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.09.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнив.

14. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Наказ Міністерства юстиції України від 16.03.2015 року № 85/7 стосовно арбітражного керуючого ОСОБА_1 є протиправним з огляду на невідповідність виду дисциплінарного стягнення дисциплінарному проступку.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

16. У доводах касаційної скарги відповідач звертає увагу на те, що пунктом 4.20 Положення визначено, що Департамент здійснює моніторинг осіб, які пройшли підвищення кваліфікації. У разі виявлення осіб, які не пройшли підвищення кваліфікації, Департамент вносить подання до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо застосування до таких осіб дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством.

17. Зазначає, що відсутність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, не є підставою для не розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

18. При цьому, серед іншого, відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) , в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом)

19. У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 винесена законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Положеннями частин першої та другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

23. Згідно з частиною першою статті 103 (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

24. Пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

25. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

29. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

30. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

31. Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

32. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

33. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

34. При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

35. Як убачається з матеріалів справи позивачем оскаржується наказ Міністерства юстиції України від № 85/7 16.03.2015 "Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження" в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

36. Проте з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 17.01.2017, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

37. Перевіряючи законність накладення на позивача дисциплінарного стягнення, суди не врахували, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом, оскільки спірний наказ був прийнятий у березні 2015 року, а позов подано у січні 2017 року.

38. При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлялось та, відповідно, судами це питання не вирішувалося. Суди не досліджували, чи дійсно у позивача були об`єктивно непереборні, істотні перешкоди звернутися за захистом своїх порушених прав більш, ніж через рік після накладення дисциплінарного стягнення.

39. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у своїх запереченнях не одноразово зазначав про пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

40. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

41. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України (в чинній редакції) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

42. Таким чином, судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви на відповідність її вимогам КАС України (2747-15) не було дотримано пункту 5 частини першої статті 107 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом). Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду в матеріалах справи відсутня, відповідно, поважність причин пропуску строку звернення з позовом судом не проаналізовано і не досліджено. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

43. Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: поважність причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом, що має значення для правильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.