Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргоюОСОБА_1 справу за його позовом до голови ради суддів Апеляційного та місцевих судів Автономної Республіки Крим

Афендікова Сергія Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови ради суддів Апеляційного та місцевих судів Автономної Республіки Крим Афендікова С.М., у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його скарг від 14, 18, 25 травня 2006 року на дії суддів Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим і голови цього суду Руденка В.В. У заяві зазначав, що відповідач надіслав йому відповідь не на всі подані скарги і при цьому її зміст свідчить про неналежну перевірку наведених у скаргах відомостей. ОСОБА_1 також просив зобов'язати відповідача вчинити передбачені законодавством дії з перевірки скарг та ініціювати дисциплінарну відповідальність судді Руденка В.В. за кожний випадок порушення ним закону.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим

від 6 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2006 року, відмовлено у відкритті провадження за цим позовом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1. залишив без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідач, який очолює орган суддівського самоврядування, не є суб'єктом владних повноважень, а вирішуваний спір - публічно-правовим.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали касаційного суду ОСОБА_1 просить скасувати всі судові рішення у справі у зв'язку з неоднаковим порівняно з іншими справами та неправильним застосуванням у ній судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права - статей 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України, - і направити цю справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм права скаржник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2008 року, у якій зазначено, що аналогічний спір є публічно-правовим, оскільки його предмет становлять рішення, дії чи бездіяльність відповідача не у сфері внутрішньої діяльності судів, а при розгляді звернень, які регулюються Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (393/96-ВР) (далі - Закон № 393/96-ВР (393/96-ВР) ).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з позовної заяви, зміст викладених у ній вимог зводиться до оскарження бездіяльності уповноваженої особи органу суддівського самоврядування щодо розгляду поданих позивачем звернень, а також оскарження прийнятого за його ж зверненням рішення про відмову в ініціюванні питання щодо дисциплінарної відповідальності судді.

Статтею 1 Закону № 393/96-ВР громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14-16 цього Закону.

З урахуванням наведеного громадяни України мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову, а тому висновок про те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, якого дійшли суди всіх інстанцій, не можна визнати обґрунтованим.

Згідно зі статтею 102 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" (далі - Закон № 3018-III (3018-14) ) для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. Рішення із зазначених питань органами суддівського самоврядування приймаються відповідно до закону.

Таким чином, органам суддівського самоврядування, уповноваженим особам цих органів делеговані певні управлінські повноваження, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано: пунктом 3 частини 1 статті 131 Конституції України, статтями 96- 101 Закону № 3018-III, статтями 31- 36 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", статтями 3, 37- 44 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції".

Відповідно до статті 96 Закону № 3018-III суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених законом про статус суддів. Згідно зі статтею 97 цього Закону дисциплінарне провадження щодо судді - це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді (право офіційного звернення) належить: народним депутатам України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді), Міністру юстиції України, голові відповідної ради суддів, членам Ради суддів України. Дисциплінарне провадження щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді або порушення суддею присяги, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу. Спори з питань, пов'язаних із зазначеним провадженням, є публічно-правовими, а тому повинні вирішуватися адміністративними судами. При цьому право на оскарження рішень визначених законами органів, що здійснюють таке провадження, мають лише суб'єкти останнього в порядку передбаченому законом.

Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати рішення органів, наділених правом офіційного звернення щодо ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність судді, та рішення визначених законом органів за результатами такого провадження.

Оскільки відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції не врахував наведені вище положення законів, що регулюють розгляд звернень громадян і порядок дисциплінарного провадження щодо суддів, а суди апеляційної та касаційної інстанцій не усунули допущених порушень, усі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відповідність позовної заяви вимогам закону та про відкриття провадження.

Керуючись статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

СкаргуОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2008 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2006 року та ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим

від 6 липня 2006 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відповідність позовної заяви вимогам закону та про відкриття провадження.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.