910/8600/18 Про зобов`язання до виконання умов договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно - промислової розробки Ретичинської площі - 28.08.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 (головуючий суддя Скрипка І.М., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 (суддя Сташків Р.Б.) у справі № 910/8600/18

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія"

до Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд"

про зобов`язання до виконання умов договору

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" (далі - відповідач) про зобов`язання до виконання умов договору, у якому заявлено вимоги зобов`язати відповідача до виконання умов договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно - промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 та Угоди про розірвання вищевказаного договору від 01.11.2016 в частині участі ПрАТ "Інтернафтогазбуд" в засіданні Комітету з управління договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно - промислової розробки Ретичинської площі, щодо розгляду та затвердження фінансово- господарських результатів спільної діяльності за 2015 та 2016 роки.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно ухиляється від виконання умов вказаних договорів та угод, а саме, ігнорує ініціативу позивача про проведення засідання комітету з управління щодо розгляду та затвердження фінансово - господарських результатів спільної діяльності за 2015 та 2016 роки.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, в позові відмовлено повністю.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи статті 526 Цивільного кодексу України та умови укладених сторонами правочинів, дійшли висновку, що умови Договору та Угоди не покладають на відповідача прямого обов`язку прийняти участь у засіданні Комітету з управління, у тому числі в засіданні з розгляду та затвердження фінансово - господарських результатів спільної діяльності за 2015 та 2016 роки. Враховуючи відсутність такого обов`язку у відповідача, суди вказали, що позивачем не доведено обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором та Угодою про розірвання договору, а відповідно, не доведено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. Скаржник зазначає, що судові рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

4.1. Як вказує скаржник, для виконання умов Договору та Угоди про розірвання Договору про спільну діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 необхідно провести засідання Комітету з управління Договору про спільну діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі. Однак судами даний факт не було взято до уваги.

4.2. Крім того, господарськими судами не досліджено факт укладання між сторонами спору договору про надання сервісних послуг від 12.10.2016, розрахунки за яким можливі лише після затвердження результатів фінансово - господарської діяльності за період 2015 - 2016 роки.

4.3. Як вказує позивач, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінки тому, що ігноруючи засідання Комітету з управління за Договором, відповідач ускладнює та унеможливлює виконання умов Договору та Угоди про розірвання договору.

4.4. При ухваленні оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не дотримано норм процесуального права - ч. 2 ст. 5 ГПК України, та не застосовано норми матеріального права, а саме статті 626, 629, 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу.

5. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України, не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.01.2001 між сторонами спору укладено Договір про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно - промислової розробки Ретичинської площі, предметом якого є здійснення спільної інвестиційної діяльності по створенню необхідних виробничих потужностей для експлуатації родовища; ведення спільної виробничо-господарської діяльності по видобутку продукції в процесі розвідки, освоєння і розробки родовища з використанням виробничих потужностей і основних фондів, створених в процесі спільної діяльності; розподіл продукції, отриманої в результаті спільної діяльності.

6.1. Згідно із пунктом 5 Договору його учасники зобов`язані виконувати свої обов`язки по договору, в тому числі і зв`язані з майновою участю у спільній діяльності в розмірі, порядку і засобами, передбаченими Договором і затвердженими програмами спільної діяльності.

6.2. В пункті 7.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 17.10.2006) сторони погодили, що для прийняття рішень щодо здійснення спільної діяльності створюється Комітет з управління, який складається з 6 осіб.

6.3. Також у відповідності до статті 7 Договору засідання Комітету з управління є правомочним, якщо на них присутні всі члени Комітету (п.7.4); рішення Комітету з управління приймаються простою більшістю голосів шляхом відкритого голосування. В тому випадку, якщо голоси членів Комітету з управління розділились порівну при вирішенні операційних питань спільної діяльності, то питання передається на доопрацювання і повторний розгляд Комітету з управління (п.7.5); Комітет з управління приймає рішення з наступних питань спільної діяльності: затверджує Програми спільної діяльності; затверджує бюджет спільної діяльності; приймає рішення про розпорядження спільним майном, включаючи визначення порядку реалізації продукції спільної діяльності (п.7.6); засідання Комітету з управління проводиться 1 раз на квартал або частіше на прохання одного із учасників (п.7.7).

6.4. Відповідно до п. 13.2 Договору він може бути розірваний до закінчення встановленого строку, якщо учасники прийдуть до висновку, зокрема, про неможливість досягнення мети Договору. У цьому випадку створюється Ліквідаційна комісія, яка має всі повноваження по закінченню Спільної діяльності, включаючи реалізацію майна, оплату боргів, розрахунки з Учасниками.

6.5. 01.11.2016 сторонами було укладено Угоду про розірвання Договору про спільну діяльність, відповідно до пункту 1 якої погоджено розірвати Договір у зв`язку з тим, що досягнення мети спільної діяльності стало неможливим, і учасники зобов`язуються вжити заходи щодо завершення спільної діяльності.

6.6. За умовами п. 2 Угоди сторони домовилися скликати Комітет з управління Договору в порядку, передбаченому статтею 7 Договору та розглянути фінансово-господарські результати, починаючи з 2015 року.

6.7. Пунктом 13 Угоди сторонами визнається, що Договір є чинним та дійсним до моменту виконання всіх умов даної угоди, та до моменту зняття його з податкового обліку в органах державної фіскальної служби.

6.8. Позивач листом від 20.04.2018 № 01-684/13, з посиланням на пункти 7.3, 7.7 Договору та пункт 2 Угоди, звернувся до відповідача з ініціативою проведення 16 травня 2018 об 11 год. 00 хв. за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 8 засідання Комітету з управління щодо розгляду та затвердження фінансово-господарських результатів спільної діяльності за 2015 та 2016 роки.

6.9. Як установлено господарськими судами, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до позивача з відповіддю на вказаний лист, пропозицією чи поясненням, у зв`язку з чим він відмовився брати участь у засіданні Комітету.

7. Спір у даній справі стосується питання наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача виконати умови Договору та Угоди в частині участі відповідача в засіданні Комітету з управління щодо розгляду та затвердження фінансово-господарських результатів спільної діяльності за 2015 та 2016 роки.

8. Згідно із приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

9. В силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

10. У відповідності до положень частини 2 статті 1031 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

11. Господарськими судами досліджено умови Договору, зокрема, погоджені сторонами в статті 7 умови Угоди про його розірвання та констатовано, що вони не покладають на відповідача прямого обов`язку прийняти участь у засіданні Комітету з управління, у тому числі в засіданні з розгляду та затвердження фінансово-господарських результатів спільної діяльності за 2015 та 2016 роки.

12. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено обставини порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором та за Угодою про розірвання договору, з огляду на що обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

13. Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги того факту, що для виконання умов Договору та Угоди про розірвання Договору про спільну діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 необхідно провести засідання Комітету з управління Договору про спільну діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У поєднанні наведеної норми із приписами статті 627 Цивільного кодексу України, яка обумовлює свободу договору, слід дійти висновку, що сторони у Договорі та Угоді про розірвання Договору про спільну діяльність обумовили лише необхідність скликання та проведення засідання Комітету з управління Договору про спільну діяльність, однак, не обумовили порядок такого скликання, як і обов`язкової участі.

Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій, хоча умовами Договору і передбачено, що порядок створення і функціонування Комітету з управління визначається Положенням про Комітет з управління, яке затверджується всіма учасниками, однак, згідно із поясненнями сторін спору, відповідне Положення про Комітет з управління сторонами не складалося та не затверджувалося.

14. Доводи касаційної скарги в частині недослідження судами факту укладання між сторонами спору договору про надання сервісних послуг від 12.10.2016, розрахунки за яким можливі лише після затвердження результатів фінансово - господарської діяльності за період 2015 - 2016 роки, також є необґрунтованими, оскільки наявність у сторін інших договірних відносин не є предметом дослідження у даній справі.

15. У контексті вищевикладеного та встановленого судами попередніх інстанцій відсутності обумовлення в Договорі та Угоді прямого обов`язку відповідача приймати участь у засіданні Комітету з управління, доводи касаційної скарги, викладені в п. 4.3 даної постанови також колегією суддів відхиляються.

16. При цьому, аргументи скаржника щодо незастосування судами норм матеріального права, а саме статей 626, 629, 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу є необґрунтованими, оскільки наведені норми, зокрема, стаття 629 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України підлягають застосуванню у разі порушення зобов`язання, якого у даному випадку не встановлено.

17. Виходячи з предмету і підстав заявленого позову, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій повно та об`єктивно досліджено докази у справі, та наголошує, що переоцінка таких доказів не входить до повноважень суду касаційної інстанції, з огляду на що аргументи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами норм процесуального права колегією суддів відхиляються як такі, що не знайшли підтвердження матеріалами справи.

18. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішень судів попередніх інстанцій, з огляду на що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

20. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно із вимогами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.