904/7651/17 Про стягнення штрафних санкцій за прострочення строків поставки уранового оксидного концентрату - 28.08.2019 Прийняття

У липні 2017 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний ГЗК"), в якому, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 88 070 968,32 грн пені та 100 082 332,22 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо строків поставки уранового оксидного концентрату у березні-липні 2015 року за додатковою угодою від 14.01.2015 № 31 до договору від 06.06.2008 № 224/20- НАЭК, у липні-серпні 2015 року за додатковою угодою від 05.08.2015 № 33 до договору та у серпні-листопаді 2015 року за додатковою угодою від 04.09.2015 № 34 до договору, що є підставою для нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору від 06.06.2008 № 224/20-НАЭК.

У серпні 2017 року ДП "Східний ГЗК" звернулося до суду з зустрічним позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом", у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 70 308 640,26 грн пені, 32 305 772,96 грн 3 % річних, 117 796 840,26 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань за договором у частині здійснення своєчасної оплати згідно з графіками платежів та рахунків на оплату, які є невід`ємними частинами додаткових угод № 31, № 33, № 34 до договору від 06.06.2008 № 224/20-НАЭК, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 позов ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Східний ГЗК" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 88 070 968,32 грн пені, 100 082 332,22 грн штрафу, 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору, 22 308,00 грн витрат за проведення судової експертизи. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Східний ГЗК" пеню у сумі 69 371 917,51 грн, інфляційні втрати у сумі 117 796 840,26 грн, 3 % річних у сумі 32 305 772,96 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 238 980,03 грн, витрати за проведення судової експертизи у сумі 22 212,07 грн. У решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 залишено без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018, прийняте за результатом розгляду зустрічного позову, змінено та викладено його резолютивну частину в редакції, відповідно до якої зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Східний ГЗК" 68 172 493, 71 грн пені, 32 202 845,30 грн 3 % річних, 117 796 840,26 грн інфляційних втрат. У решті вимог зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Східний ГЗК" 237 552,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 356 328,00 грн витрат зі сплати судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 475 104,00 грн витрат зі сплати судового збору за перегляд справи у суді касаційної інстанції та витрати на проведення експертизи в сумі 22 080,45 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що неналежне виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань за договором від 06.06.2008 № 224/20-НАЭК з урахуванням додаткових угод у частині здійснення своєчасної оплати є підставою для стягнення на користь ДП "Східний ГЗК" пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2019 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ДП "Східний ГЗК" відмовити.

Касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" обґрунтовує, зокрема тим, що при вирішенні зустрічного позову судами не було враховано обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: право позивача, визначене умовами договору, на зупинення платежів у разі прострочення відповідачем поставки товару, що не дає підстав для покладення на позивача відповідальності за прострочення з його оплати; попередня оплата (аванс) не є грошовим зобов`язанням, що виключає правові підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та стягнення неустойки; судом безпідставно було відмовлено у зменшенні розміру пені, яка підлягає стягненню зі скаржника; судом апеляційної інстанції було проведено неправильний розподіл судових витрат і незаконно стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Східний ГЗК" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 356 328,00 грн, оскільки ДП "Східний ГЗК" апеляційну скаргу не подавало і судовий збір не сплачувало.

ДП "Східний ГЗК" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постановлені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скарну ДП "НАЕК "Енергоатом" без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 06.06.2008 між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) і ДП "Східний ГЗК" (продавець) укладено договір № 2241/20-НАЭК на поставку уранового оксидного концентрату, за умовами якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити урановий оксидний концентрат (далі - УОК, товар) у кількості та на умовах, визначених цим договором. Одиницею виміру кількості товару є кілограм.

За змістом пунктів 1.2., 1.3, 4.3 договору щорічна кількість поставки УОК визначається графіком поставки; кількість та строки поставки УОК на 2009-2018 роки уточняється сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Відповідно до пункту 7.1 договору оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України (гривня) на підставі виставлених продавцем рахунків.

Оплата за товар, що постачається у 2010-2018 роках, здійснюється відповідно до графіка платежів, який має бути письмово погоджений сторонами не пізніше 1-го вересня року, що передує року поставки товару (пункт 7.4 договору).

Згідно з пунктом 11.2 договору за порушення строків поставки товару, визначених відповідним графіком поставки, продавець зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,05 % вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % вартості несвоєчасно поставленого товару. За прострочення поставки товару понад тридцять днів продавець додатково оплачує штраф в розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленого товару.

У випадку, якщо прострочення поставки перевищуватиме 60 днів від строку, передбаченого графіком поставки, покупець може прийняти заходи з метою обмеження очікуваного збитку, включаючи заміщуючу закупку (пункт 11.3 договору).

Відповідно до пункту 11.3. договору (в договорі міститься два пункти 11.3) за прострочення в оплаті товару понад строки, встановлені графіком платежів, покупець виплачує продавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми простроченого платежу.

14.01.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 31 до договору № 2241/20-НАЭК від 06.06.2008, якою погоджено, що ціна товару, що постачається в 2015 року за цією додатковою угодою, становить 2 450,00 грн за 1 кг, крім того ПДВ (20 %) - 490,00 грн. Загальна ціна становить 2 940,00 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди вартість товару, що постачається в 2015 році за цією додатковою угодою, становить 3 706 159 100,00 грн, крім того ПДВ (20%) - 741 231 820,00 грн.

Сторонами визначено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватися згідно з додатком № 1 (графік поставки та платежів за товар у 2015 році), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди № 31. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару (пункт 5 додаткової угоди).

У пункті 6 додаткової угоди встановлено, що у разі невиконання продавцем своїх зобов`язань з поставки товару в обсягах, передбачених цією додатковою угодою, покупець має право призупинити здійснення платежів за товар до виконання продавцем своїх зобов`язань з поставки товару.

05.08.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 33 до договору, якою викладено пункт 1 додаткової угоди № 31 у наступній редакції: "Відповідно до цієї додаткової угоди № 31 продавець зобов`язується у 2015 році поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у кількості 1 005 304,10 кг (+/- 1 %)". Викладено пункт 4 додаткової угоди № 31 у наступній редакції: "Вартість товару, що постачається у 2015 році за цією додатковою угодою № 31, становить 2 462 995 045,00 грн, крім того ПДВ (20 %) - 492 599 009,00 грн". У пункті 3 цієї угоди передбачено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватися згідно з додатком № 1 (графік поставки товару у 2015 році), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди № 33. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.

04.09.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 34 до договору, якою викладено пункт 1 додаткової угоди № 31 у наступній редакції: "Відповідно до цієї додаткової угоди № 31 продавець зобов`язується у 2015 році поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у кількості 1 090 125,30 кг (+/- 1 %)". Пункт 2 додаткової угоди № 31 викладено в наступній редакції: "Ціна товару, що постачається з 01.01.2015 по 31.08.2015, становить 2 450,00 грн за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 490,00 грн. Загальна ціна становить 2 940,00 грн з ПДВ. Ціна товару, що постачається з 01.09.2015 по 31.12.2015, становить 2 980,00 грн за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 596,00 грн. Загальна ціна становить 3 576,00 грн". Пункт 4 додаткової угоди № 31 викладено в наступній редакції: "Вартість товару, що постачається у 2015 році за цією додатковою угодою № 31 становить 2 931 895 320,00 грн, крім того ПДВ (20 %) - 594 550 010 грн. Загальна вартість товару за цією додатковою угодою № 31 становить 3 518 274 384,00 грн". Пунктом 5 передбачено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватися згідно з додатком № 1 (графік поставки та платежів товару у 2015 році), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди № 34. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.

Судові рішення у справі, яка розглядається, оскаржуються ДП "НАЕК "Енергоатом" у частині вирішення судом зустрічного позову ДП "Східний ГЗК", який обґрунтовано неналежним виконанням ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань за договором від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК щодо здійснення своєчасної оплати товару згідно з графіками платежів та рахунків на оплату, які є невід`ємними частинами додаткових угод № 31, № 33, № 34 до договору, що, за твердженнями ДП "Східний ГЗК", є підставою для нарахування та стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" пені в сумі 70 308 640,26 грн за період з березня 2015 року по червень 2016 року, 3 % річних в сумі 32 305 772,96 грн за період з березня 2015 року по вересень 2017 року та інфляційних втрат у сумі 117 796 840,26 грн за період з грудня 2015 року по вересень 2017 року, розрахунок яких додано до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відносини сторін урегульовано договором від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК, який за своєю правовою природою є договором поставки, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень статей 173, 174 ГК та статей 11, 202, 509 ЦК.

Згідно зі статтею 265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

За змістом статті 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у цій справі, встановлено, що за умовами договору поставки від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК з урахуванням додаткових угод оплата за товар, що поставляється, здійснюється покупцем відповідно до графіка платежів, який має бути письмово погоджений сторонами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши погоджені між сторонами графіки поставки та платежів за цим договором у 2015 році, встановив невідповідність між передбаченою сторонами вартістю товару у відповідному місяці сумі місячного платежу за цей товар. Так, на початку періоду, а саме у січні 2015 року загальна сума платежу перевищувала вартість товару, який мав бути поставлений у цьому місяці; у лютому, березні та квітні 2015 року загальна сума платежу була меншою аніж вартість УОК, що мав бути поставлений у зазначений період; з травня 2015 року по грудень 2015 року включно вартість поставленого УОК перевищувала розмір платежів.

За встановлених судом обставин, з огляду на пояснення представників сторін, такий алгоритм поставок і платежів, за яким вартість поставленого у відповідному місяці товару не відповідала розміру місячного платежу, зумовлено особливостями господарської діяльності обох підприємств, пов`язаної як з видобутком та переробкою природних ресурсів, так і з розрахунками за сам товар.

Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції установлено, що сторонами умови договору від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК належним чином не виконувалися, наслідком чого є несвоєчасна та не в повному обсязі поставка товару зі сторони ДП "Східний ГЗК", а також прострочення встановлених графіком платежів зі сторони ДП "НАЕК "Енергоатом".

За змістом статей 610, 612 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК).

Судом апеляційної інстанції установлено, що у пункті 11.1 договору від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

За змістом пункту 11.3 цього договору за прострочення в оплаті УОК понад строки, встановлені графіком платежів, покупець виплачує продавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми простроченого платежу.

Так, положеннями статті 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.05.2018 № 5082/5083-17, наданого за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи у справі № 904/7651/17, документально підтверджується нарахована ДП "НАЕК "Енергоатом" до стягнення з ДП "Східний ГЗК" за первісним позовом та заявою про збільшення позовних вимог сума штрафу - 100 082 332,22 грн та сума пені - 88 070 968,32 грн. Документально підтверджується нарахована ДП "Східний ГЗК" до стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" за зустрічним позовом та заявою про збільшення позовних вимог сума пені - 70 308 640,21 грн, сума інфляційних втрат - 117 796 840,26 грн; розмір 3 % річних документально підтверджується на суму 32 317 317,90 грн.

Судом апеляційної інстанції за результатами аналізу проведених позивачем оплат протягом 2015 року за договором від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК, з урахуванням додаткових угод до нього від 14.01.2015 № 31, від 05.08.2015 № 33, від 04.09.2015 № 34, згідно з наявними у матеріалах справи доказами такої оплати, оцінки висновків судово-економічної експертизи встановлено, що розмір обґрунтованих відповідно до умов договору та положень чинного законодавства додаткових нарахувань як міри відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та штрафних санкцій за прострочення їх виконання з огляду на положення частини 6 статті 232 ГК, за зустрічним позовом ДП "Східний ГЗК" становить: 68 172 493,71 грн - пеня, 32 202 845,30 грн - 3 % річних, 117 796 840,26 грн - інфляційні втрати.

Судом апеляційної інстанції відхилено доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо відсутності у нього заборгованості перед ДП "Східний ГЗК" у спірному періоді та наявності у останнього заборгованості перед позивачем у виді незакритих поставками авансів, оскільки за встановлених обставин первинне порушення графіку поставки та платежів у спірному періоді мало місце саме з боку ДП "НАЕК "Енергоатом". При цьому судом на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у цій справі, встановлено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" станом на 01.03.2015 вже мало заборгованість з оплати товару перед ДП "Східний ГЗК" у сумі 100 115 908,00 грн (тоді як порушення обсягів поставки УОК почалося лише з 01.04.2015) і таке порушення зобов`язання позивачем тривало протягом усього часу, за який ДП "Східний ГЗК" нараховано штрафні санкції. Такі обставини підтверджено висновком судово-економічної експертизи від 14.05.2018 № 5082/5083-17, у тому числі додатком № 4 до цього висновку, у якому наведено розрахунок суми заборгованості ДП "НАЕК "Енергоатом" перед ДП "Східний ГЗК" за платежами, проведеними понад строки, встановлені графіками поставки та платежів за додатковими угодами № 31, № 33, № 34 до договору від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо порушення ДП "НАЕК "Енергоатом" строків оплати за поставлений товар згідно з умовами договору, суд касаційної інстанції погоджується з висновками цього суду про те, що позивач допустив порушення взятих на себе договірних зобов`язань, що є підставою для стягнення з нього на користь ДП "Східний ГЗК" пені, нарахованої відповідно до умов договору за прострочення в оплаті УОК понад строки, встановлені графіком платежів, а також 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів відхиляє доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" стосовно неврахування судом апеляційної інстанції того, що підприємство скористалося передбаченим умовами договору правом зупинити платежі, а тому не може нести відповідальності за свої законні дії, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У пункті 6 додаткової угоди від 14.01.2015 № 31 до договору від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК сторонами встановлено, що у разі невиконання продавцем своїх зобов`язань з поставки товару в обсягах, передбачених цією додатковою угодою, покупець має право призупинити здійснення платежів за товар до виконання продавцем своїх зобов`язань з поставки товару.

Судом апеляційні інстанції за результатами аналізу і оцінки як договору від 06.06.2008 № 2241/20-НАЭК з урахуванням додаткових угод, так і графіків поставки та платежів за цим договором установлено, що за умовами зазначеного договору поставки у кожної із сторін хоча і виникли пов`язані між собою зустрічні зобов`язання з огляду на їх правову природу, проте, порядок і строки виконання цих зобов`язань не знаходяться в прямій залежності один від одного з огляду на їх виконання за певним графіком, а не в пропорційній залежності оплати від поставленої кількості товару. Крім того, як установлено судом, у цьому випадку графік платежів, погоджений сторонами, не може розглядатися як попередня оплата конкретно визначеної поставки УОК, оскільки помісячна оплата не співвідноситься з загальною кількістю товару, що планується до поставки у відповідному місяці.

При цьому, за висновками суду, ДП "НАЕК "Енергоатом" належними і допустимими доказами не доведено обставин, за якими у підприємства як сторони договору були наявні підстави для зупинення виконання своїх зобов`язань. Водночас судом ураховано, що первинне порушення графіку поставки та платежів у спірному періоді мало місце саме з боку ДП "НАЕК "Енергоатом".

Посилання ДП "НАЕК "Енергоатом" на те, що ним правомірно було призупинено здійснення платежів за УОК до виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки цього товару, не спростовують встановленого судами факту неналежного виконання у тому числі ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх договірних зобов`язань, що не дає підстав для звільнення останнього від відповідальності, передбаченої умовами договору і чинним законодавством, за таке порушення.

Також під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження і доводи ДП "НАЕК "Енергоатом", викладені у касаційній скарзі, стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати, тому такі доводи відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, ДП "НАЕК "Енергоатом" внаслідок неналежного виконання умов договору щодо оплати поставленого товару у визначені строки допустило прострочення виконання саме грошового зобов`язання, що є підставою для застосування до боржника наслідків, передбачених статтею 625 ЦК. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено обставин здійснення розрахунків за договором поставки у спірний період на умовах попередньої оплати.

Такі висновки суду щодо поширення приписів статті 625 ЦК на всі види грошових зобов`язань узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з підприємства за зустрічним позовом, і неврахування відповідних обставин судом апеляційної інстанції не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки оцінювалися судом апеляційної інстанції і були мотивовано відхилені ним з огляду на не доведення ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) тих обставин, які з огляду на положення статті 233 ГК надають суду право зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Загалом обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У зв`язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, надану судом правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, фактичні обставини у справі, встановлені судом під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судового рішення висновки про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічного позову. При цьому суд апеляційної інстанції виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у цій справі, повно та всебічно дослідив обставини справи, докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, а також правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування зазначеного рішення.

Водночас суд касаційної інстанції приймає до уваги і погоджується з доводами ДП "НАЕК "Енергоатом" стосовно неправильного розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат при вирішенні спору в частині, що стосується витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції при частковому задоволенні зустрічного позову стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Східний ГЗК" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Проте, за встановлених обставин, рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного перегляду саме за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом", яке і сплатило судовий збір у відповідному розмірі за подання цієї скарги, а ДП "Східний ГЗК" апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду не подавало і, відповідно, судовий збір не сплачувало.

Отже, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави, передбачені статтею 129 ГПК, для покладення на ДП "НАЕК "Енергоатом" обов`язку з відшкодування ДП "Східний ГЗК" витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною 4 статі 311 ГПК (1798-12) встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених вище обставин, касаційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягає частковому задоволенню, а постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 904/7651/17 зміні шляхом виключення з абзацу 6 резолютивної частини цієї постанови посилання на стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ДП "Східний ГЗК" 356 328,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. У решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 904/7651/17 змінити, виключивши з абзацу 6 резолютивної частини цієї постанови посилання на стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 356 328,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.