910/17909/17 Про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності митниці ДФС - 21.11.2018 Прийняття

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Закарпатської митниці по затриманню вантажу на станції призвели до завдання позивачу шкоди, що полягає в оплаті філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниці" витрат за простій вагонів. Вимоги заявлені з посиланням на ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. 30 Митного кодексу України, ст. 25 Бюджетного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. у справі №910/17909/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ДП "Бродівське лісове господарство" грошові кошти в розмірі 198 058,90грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь ДП "Бродівське лісове господарство" 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 2 970,88 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись, зокрема, на норми ст. ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, виходили з того, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі №813/2237/16 було встановлено протиправність бездіяльності Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів. При цьому судами встановлено наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС та понесеною позивачем шкодою.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Закарпатська митниця ДФС, не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вказує на порушення судами ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, оскільки наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці, не доведена належними та допустимими доказами. З наданих доказів, на думку скаржника, неможливо встановити за який період часу нараховані збори за зберігання вантажів, за який період нарахована плата за користування вагонами та коли проводились вантажні роботи та зважування вантажів. Стверджує, що матеріали справи не дозволяють ідентифікувати період часу, за який підрозділом ПАТ "Укрзалізниця" виставлено вимогу про сплату коштів.

Також на думку скаржника суди помилково вважають доведеним причинно-наслідковий зв'язок між діями митниці та сплатою позивачем плати за надані перевізником послуги.

Посилаючись на норми ст. 199 Митного кодексу України, стверджує, що адміністративний суд дійшов висновку щодо протиправності дій митниці, які мали місце починаючи з 30-тиденного строку перебування товарів в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС, що вказує на необґрунтованість стягнення коштів з митниці за період часу до закінчення вказаного строку.

4. Позиції інших учасників справи

ДП "Бродівське лісове господарство" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що до матеріалів справи додано лист ПАТ "Українська залізниця" із розрахунком наданих послуг по накладним на залізничне перевезення №547257.

Позивач стверджує про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, про підтвердження матеріалами справи причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками, оскільки фактично додаткові витрати понесено саме внаслідок затримки вагонів.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

10 травня 2016р. між ДП "Бродівське лісове господарство" як продавцем та фірмою "Пізец ГмбХ" як покупцем укладено контракт №7-2016BR, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє лісоматеріали необроблені, а саме - дрова паливні.

Позивач на виконання вимог вищезгаданого контракту здійснив завантаження лісопродукції 16 травня 2016 року (вагони №96399548, №96391321) та 19 травня 2016 року (вагони №32261406, №32261372). Дані вагони замитнено згідно наступних МД: №209050000/2016/001520.

Пройшовши без зауважень розмитнення на митних постах Львівської митниці ДФС, вказані вагони були відправлені для транспортування деревини по маршруту Броди-Батьово 16.05.2016р. Проте вказані вагони не пройшли митного огляду на Закарпатській митниці ДФС та були затримані на станції Батьово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі №813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017р. у справі №813/2237/16, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, зокрема, вагону №96396643 ДП "Бродівське лісове господарство". Зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України залізничних вагонів, зокрема, вагону №96396643ДП "Бродівське лісове господарство".

Судом при розгляді справи №813/2237/16 було встановлено, що починаючи з 06.05.2016р. на території залізничних станцій "Чоп", "Ужгород" та "Батьово" (зони діяльності митних постів Закарпатської митниці ДФС) перебувають залізничні вагони, зокрема, вагон №96396643ДП "Бродівське лісове господарство", які зупинені Закарпатською митницею ДФС. Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів через державний кордон України у встановлений ст. 199 МК України строк. Закарпатською митницею ДФС не надано доказів того, що вона, затримуючи вагони та допускаючи бездіяльність щодо вчинення митних формальностей у строк, що не може перевищувати 30 днів, діяла у спосіб та в межах повноважень, визначених МК України (4495-17) .

Листом-вимогою №ЦТЛ-19/813 від 13.04.2017р. філія "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" просила позивача сплатити 198 058,90 грн. додаткових зборів по вагону №69399548, а саме: маневрова робота, зберігання вантажів, плата за користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів.

Позивач платіжним дорученням №1409 від 31.05.2017р. сплатив вказану суму.

Судами встановлено, що у зв'язку із затриманням товару з 19.05.2016р. Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, позивач поніс 198 058,90 грн. додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу у вагоні №96399548, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифів за період з 19.05.2016р. по 18.06.2016р., а саме: з 19.05.2016р. 04:00 год. по 18.06.2016р. о 04:00 год. (720 годин), з яких: за користування вагоном - 25 336,30 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 28 діб - 12 633,40 грн. без ПДВ, 2 телеграми (повідомлення) - 244,00 грн. без ПДВ, 2 години маневрової роботи - 2 694,20 грн. без ПДВ, вантажно-розвантажувальні роботи та робота МЧ - 00,00 грн., зважування вагону - 173,10 грн. без ПДВ, всього 41 081,00 грн. З 18.06.2016р. по 24.10.2016р., а саме: з 18.06.2016р. о 04:00 год. по 24.10.2016р. о 14:30 год. (3083 годин), з яких: за користування вагоном - 113 553,00 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 131 доби - 43 424,90 грн. без ПДВ, всього 156 977,90 грн., на загальну суму 198 058,90 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Розглянувши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, у розумінні положень ст. 1173 Цивільного кодексу України, яку позивач визначає як підставу позову, відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Наявність такого елементу цивільного правопорушення як неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС суди попередніх інстанцій встановили, враховуючи судове рішення у справі №813/2237/16, яким визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів ДП "Бродівське лісове господарство".

Встановлюючи наявність шкоди у заявленому позивачем розмірі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв'язку з затримкою вагонів позивач сплатив філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" 198 058,90 грн. вартості додаткових зборів по вагону №69399548, а саме за маневрові роботи, за зберігання вантажів, за користування вагонами, за надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними ДП "Бродівське лісове господарство" збитками судами попередніх інстанцій встановлено з огляду на те, що фактично витрати за маневрові роботи, за зберігання вантажів, за користування вагонами, за надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів було понесено саме внаслідок затримки вагонів митницею.

Проте, Верховний Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову передчасними та такими, що не ґрунтуються на належному дослідженні доказів та встановленні всіх обставин справи з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у даній справі рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Зокрема, судами не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Згідно зі ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (z0165-99) , передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Верховний Суд звертає увагу, що власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Суд першої інстанції при прийняті рішення у даній справі послався на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі №813/2237/16 було встановлено, що Закарпатська митниця ДФС не надала інформації щодо вчинення дій, визначених Митним кодексом України (4495-17) стосовно вантажу, який перебуває у залізничному вагоні №96399548.

Проте, як вбачається із встановлених обставин, в період, коли відповідний вантаж утримувався митницею, було здійснено ряд операцій, зокрема, маневрові роботи, зважування вагону, плату за які суди визначають як шкоду.

Встановивши, які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією (користування вагоном, зберігання вантажу, телеграми (повідомлення), маневрові роботи, зважування вагону), суди попередніх інстанцій не врахували наведених вище норм та не перевірили, які з цих сум є шкодою, а які - витратами, що повинні бути понесені саме позивачем відповідно до вказаних положень законодавства.

Крім того, з судових рішень не вбачається, з яких саме доказів судами встановлено відповідні обставини у даній справі, зокрема, чи досліджувались судами відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомості плати за користування вагонами, акти про затримку вагонів, тощо.

У судових рішеннях у адміністративній справі №813/2237/16 встановлено, що Закарпатська митниця ДФС не здійснила визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі вагону №96399548 ДП "Бродівське лісове господарство", через державний кордон України у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України. У адміністративній справі також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Судами попередніх інстанцій у даній справі не взято до уваги тридцятиденний строк, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним, і не враховано, що ряд операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права щодо всебічного з'ясування обставин та не враховано наведені вище норми матеріального права, що призвело до передчасних висновків.

Сукупність вищезазначених фактів вимагає направлення справи до суду першої інстанції для нового розгляду даної справи.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України (1798-12) меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

При новому розгляді справи суду слід всебічно, повно, об'єктивно дослідити докази у справі з урахуванням їх належності, відокремити вартість операцій, за які позивач зобов'язаний платити незалежно від протиправної поведінки митниці, і вартість операцій, оплату за які викликали саме дії митниці по затримці вагонів поза межами наданого митниці строку та встановити наявність/відсутність підстав для застосування ст. 1173 ЦК України та підстав для стягнення з Державного бюджету України шкоди.