910/1248/18 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 21.11.2018 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" (далі - ТОВ "Север-Сталь Конструкція", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ фірма "Т.М.М.", відповідач) про стягнення 220 667,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, у зв'язку з чим позивачеві завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач наголошує на тому, що ним для відповідача виготовлено продукцію за договором № 27/10/2016 від 27.10.2016р. на суму 511 382,50 грн., з яких відповідачем оплачено лише 180 223,11 грн., а продукцію на суму 331 159,39 грн. не оплачено та відповідач відмовляється від прийняти вказаної продукції і підписання актів, у зв'язку з чим позивач був змушений продати виготовлені для позивача металоконструкції, як брухт, третій особі на суму 111 481,64 грн. Внаслідок вказаного, ТОВ "Север-Сталь Конструкція" поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 220 677,75 грн.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.05.2018р. у справі №910/1248/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 220 667,75 грн., оскільки позивачем не доведено понесених ним збитків у вказаному розмірі, та протиправних дій відповідача шляхом відмови від прийняття виготовленої продукції.

Суди попередніх інстанцій вказують на те, що позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про готовність виготовленої продукції до приймання по кількості та якості на складі виконавця та про готовність відвантажити виготовлену продукцію позивачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем до позовної заяви претензії не підтверджують обставин повідомлення відповідача про готовність виготовленої продукції до приймання та відвантаження. Пред'явлення претензій замовнику не може вважатися вжиттям позивачем достатніх заходів для запобігання виникнення збитків, а також для одержання доходів.

Крім того, суди наголошують на тому, що з доданих до позовної заяви актів приймання металів чорних (вторинних) не вбачається, що позивачем продано, як металобрухт, саме ту продукцію, яка виготовлена для відповідача за договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Север - Сталь Конструкція" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2018р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №910/1248/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована протиправним неприйняттям відповідачем виготовленої для нього продукції, що в свою чергу, стало підставою для її реалізації ТОВ "Север-Сталь Конструкція", як брухту, по значно меншій ціні, оскільки металоконструкції виготовлялись за замовленням відповідача і мали певні індивідуально-конструктивні характеристики, що позбавило позивача можливості реалізувати їх іншим особам, як готовий продукт.

Позивач посилається на норми ч. 5 ст. 853 ЦК України, відповідно до якої, якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Також позивач, посилаючись на претензії 30.03.2017р. №24 та від 14.04.2017р. №25, вказує на повідомлення відповідача про готовність металоконструкцій до відвантаження.

Крім того, позивач наголошує на наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ фірма "Т.М.М." просить суд касаційної інстанції відмовити позивачеві у задоволенні касаційної скарги.

Відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про готовність відвантажити виготовлену продукцію на суму 551 382, 50 грн., не надано доказів ухилення відповідача від прийняття продукції за договором.

Крім того, відповідач зазначає, що він не зобов'язаний продовжувати виконання своїх договірних зобов'язань, оскільки позивачем, в порушення п. 7.2.3 договору не надано відповідачеві товаротранспортну накладну, сертифікат за формою СНІП ІІІ-18-75, сертифікат на зварювальні матеріали та грунт.

Щодо брухту, який позивач передав третій особі згідно з актами приймання металів чорних (вторинних), відповідач вказує на те, що матеріал зазначений в актах не є тією продукцією, яка підлягала передачі (чи могла бути передана) відповідачеві відповідно до умов договору, оскільки цей брухт неможливо ідентифікувати.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

27 жовтня 2016 року між ТОВ фірмою "Т.М.М." (замовник) та ТОВ "Север-Сталь Конструкція" (виконавець) укладено договір №27/10/2016 на виготовлення та поставку продукції (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити металоконструкції (продукція) та передати її замовнику, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та здійснити її оплату відповідно до умов договору.

Пунктами 4.1.1, 4.1.2 договору сторони погодили, що аванс в розмірі 75% від орієнтовної суми договору складає 1 106 250,00 грн. з ПДВ та перераховується замовником на поточний рахунок виконавця протягом 3 днів з дати підписання договору. Остаточний розрахунок 25%, що складає 368 750,00 грн. з ПДВ за виготовлені металоконструкції здійснюється замовником протягом 3 днів по факту отримання кожної машинної партії продукції.

Орієнтовна вартість договору на момент його підписання становить 1 475 000,00 грн. з ПДВ (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 6.8 договору приймання виготовленої продукції по кількості та відправним маркам здійснюється уповноваженими представниками замовника на складі виконавця у відповідності з вимогами "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу 15.06.1965р. №П-6 в частині, що не суперечить дійсному законодавству України.

Відповідно до п. 6.11 договору виконавець письмово повідомляє замовника про готовність продукції до відвантаження не пізніше, ніж за 2 робочі дні до запланованої дати відвантаження.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2016р. та 09.11.2016р. відповідачем позивачу сплачено аванс за договором у розмірі 1 294 250,00 грн. Позивачем за період з 05.12.2016р. по 18.01.2017р. поставлено продукцію відповідачеві на загальну суму 1 230 621,95 грн., за яку відповідачем сплачено 1 410 845,05 грн., тобто станом на 16.12.2016р. переплата відповідача складала 180 223,10 грн.

Як встановлено судами позивач звертався до відповідача з претензіями від 30.03.2017р. №24 та від 14.04.2017р. №25, в яких пропонував відповідачеві отримати продукцію на суму 331 159,39 грн. на умовах, які визначені договором.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов'язання невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України, яка кореспондується зі статтею 623 ЦК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов'язковою умовою відповідальності.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Частиною 2 статті 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про готовність продукції до відвантаження відповідно до п. 6.11 договору.

Позивачем не надано доказів, на яку саме суму останнім виготовлено продукцію, оскільки позивач вказує, що ним виготовлено продукцію на суму 511 382,50 грн., однак надає копію видаткової накладної лише на суму 248 330,96 грн.

Позивач у заяві про усунення недоліків посилається на видаткову накладну №РН-0000004 від 19.01.2017р. на суму 263 051,46 грн., але вказана накладна не була надана ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач звертався до відповідача з претензіями від 30.03.2017р. №24 та від 14.04.2017р. №25, в яких пропонував відповідачеві отримати продукцію на умовах, які визначені договором.

У вказаних претензіях позивач, посилаючись на положення ч. 5 ст. 853 ЦК України, вказує, що дані претензії є попередженнями.

Відповідно до ч. 5 ст. 853 ЦК України, якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, підрядник має право в разі ухилення замовника від прийняття роботи протягом місяця, продати її результат. Реалізувати це право підрядник може тільки після дворазового попередження замовника. Двократне попередження є засобом спонукання замовника до прийняття результату робіт.

У претензіях позивач зазначає про виготовлення останнім продукції в кількості 17,335т, однак доказів виготовлення такої кількості продукції до матеріалів справи не надає.

Крім того, відповідно до п. 1.2 договору орієнтовна вага продукції - 50тонн. Остаточна кількість продукції, що підлягає виготовленню за даним договором, визначається по теоретичній вазі на підставі деталювальних креслень металоконструкцій (КМД).

Позивачем не доведено остаточну кількість продукції, яка підлягала виготовленню та була виготовлена за даним договором для відповідача.

До матеріалів справи позивачем надано акти приймання металів чорних (вторинних) від 07.06.2017р., від 18.12.2017р., від 18.12.2017р. в кількості 18,51т., але з даних актів не вбачається, що позивачем продано, як металобрухт, саме продукцію виготовлену для відповідача.

Крім того, відповідно до п. 2.2 статуту ТОВ "Север - Сталь Конструкція" предметом діяльності вказаного товариства, зокрема, є виробництво будівельних металевих конструкцій, металевих виробів, сталевих конструкцій, що в свою чергу передбачає наявність виробничих відходів у вигляді металобрухту.

Позивач не зазначає, які саме металеві конструкції ним виготовлено для відповідача та, які індивідуально-конструктивні характеристики мали вказані конструкції, що унеможливило їх продаж як готову продукцію за більш високу ціну та чи вчинялися дії позивачем щодо продажу вказаних металоконструкцій, як готової продукції.

Оскільки позивачем не доведено виготовлення для відповідача продукції в кількості 17,335 т. на суму 511 382,50 грн., використання всіх заходів для уникнення збитків, у тому числі продаж металевих конструкцій як готової продукції, не доведено розмір збитків у сумі 331 159,39 грн., причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем збитками, обґрунтованості своїх вимог про відшкодування збитків, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться фактично до переоцінки обставин та матеріалів справи, що не є компетенцією Верховного Суду враховуючи вимоги ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, тому підстави для зміни чи скасування судових рішень відсутні.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Север - Сталь Конструкція" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №910/1248/18 залишити без змін.