916/2491/15 Про визнання недійсним договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків - 19.11.2018 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 (Савицький Я.Ф., Головей В.М., Діброва Г.І.) про відмову у відкриті апеляційного провадження у справі № 916/2491/15 Господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Группа компаній "ГЛАВСТРОЙ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсним договору

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Группа компаній "ГЛАВСТРОЙ" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсним договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2016 у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_4 (далі - Скаржник) в порядку статті 254 ГПК України подав 12.04.2018 апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2016 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

4. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у задоволенні клопотання Скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2016 у справі №916/2491/15.

4.1. Ухвала суду мотивована тим, що наведені апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, а тому, враховуючи приписи частини 4 статті 260, пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2018 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №916/2491/15 скасовано, а справу №916/2491/15 передано на розгляд Одеського апеляційного господарського суду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали, прийнятої судом апеляційної інстанції

6. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 у задоволенні клопотань Скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2016 у справі №916/2491/15.

7. Ухвала суду мотивована тим, що посилання Скаржника, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження (наведені ним повторно), на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 (v015p710-04) , рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є тими підставами, які суд може визнати поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а справу передати на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Аргументи учасників справи

Доводи Скаржника, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Не враховано наявність підстав, зазначених в апеляційній скарзі з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження, та не надано оцінки обставинам, які спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження, що призвело до порушення судом норм матеріального права, зокрема, статті 119 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

10. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній на час звернення Скаржника з апеляційною скаргою, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з вимогами частини 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

11. На виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2018 ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.07.2018 апеляційну скаргу Скаржника залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме - для надання до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі.

12. Як встановив апеляційний господарський суд, 01.08.2018 від представника Скаржника до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку, яким апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2016 та визнати причини строку поважними.

12.1. У вказаному клопотанні Скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 (v015p710-04) , відповідно до якого суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

12.2. Також, апелянт зазначає, що право на судовий захист передбачає можливість звернення всіх учасників судового провадження до судів апеляційної та касаційної інстанції.

12.3. Скаржник вказує, що право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року та у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року.

12.4. Крім того, апелянт посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України", який встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки заявниця, звертаючись до суду касаційної інстанції, діяла з належною сумлінністю та не було її вини в тому, що вона не подала касаційну скаргу в межах строку, встановленого законодавством; крім того, за обставин справи застосування процесуальних обмежень національним судом не було очевидним та передбачуваним для заявниці, тому не відповідало принципу юридичної визначеності.

13. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

14. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Пономарьов проти України (no. 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

15. ГПК (1798-12) України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

16. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

17. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог частини 3 статті 260 ГПК України та розглянувши подане Скаржником на виконання ухвали від 19.07.2018 клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у його задоволенні. Окремо слід зазначити, що Скаржником в повторному клопотанні наводяться норми права, які висвітлюють загальні принципи права на судовий захист, проте не обґрунтовують підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження саме Скаржником. Отже, апеляційний господарський суд, розглянувши такі доводи Скаржника дійшов висновку, що оскільки останнім не наведено інших об'єктивних обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ніж ті, що були заявлені ним вперше та відхилені судом як необґрунтовані, тому відповідно до частини 4 частини 1 статті 261 ГПК України у задоволенні клопотання Скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції слід відмовити і колегія суддів з цим погоджується.

18. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 9 постанови, колегією суддів не приймаються, оскільки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, наведені Скаржником вперше, судом були відхилені і суд відповідно до вимог ГПК України (1798-12) надав Скаржнику можливість навести інші підстави для поновлення такого строку і саме обставини, наведені апелянтом повторно, суд і розглядав та дійшов мотивованого висновку про те, що апелянтом на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2018 не наведено інших об'єктивних підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.