910/22297/17 Про стягнення грошової суми в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - 14.11.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 (Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., Скрипка І.М.) у справі № 910/22297/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до 1) Міністерства юстиції України, 2) Головного управління Державної казначейської служби України, третя особа Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення 1 777 866,85 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - Відповідач-2) про стягнення 1 777 866,85 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Третя особа).

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Позивачем здійснено чергове зарахування зустрічних однорідних вимог, про що своєчасно повідомлено державного виконавця, проте державним виконавцем в подальшому у виконавчому провадженні № 50366945 спірну суму коштів стягнуто з Позивача. Такі дії державного виконавця в межах справи №910/13862/15 визнані незаконними, а тому сума коштів, яка є списаною, підлягає стягненню в порядку статей 1166, 1174 ЦК України з Державного бюджету України через Відповідача-2.

Короткий зміст судового рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки зобов'язання Позивача за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13852/16 від 25.02.2016 припинилось в частині 1 777 866,85 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником було повідомлено виконавчу службу, однак стягнення за наказом відбулося у повному обсязі, то вимога про визнання дій головного державного виконавця Третьої особи Медвєдєва О.В. щодо стягнення грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн незаконними є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

6. Постанова суду мотивована тим, що 18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Е. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №910/13862/15 від 14.04.2017 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016, що підтверджує ту обставину, що сума, яку Позивач визначає як шкоду, завдану діями державного виконавця, в розмірі 1 777 866,85 грн вже стягується з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" в рамках виконавчого провадження № 5366628. Вказане свідчить про наявність рішення, яким встановлено особу, з якої має бути стягнута заявлена сума 1 777 866,85 грн, яка є предметом розгляду у даній справі, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Не враховано статтю 56 Конституції та статті 1166, 1174 ЦК України згідно з якими, відшкодувати шкоду повинна особа, яка її завдала і матеріалами справи доведено вину відповідної особи в здійсненні незаконного списання коштів, проте суд апеляційної інстанції зазначене не взяв до уваги.

9. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 Протоколу до неї та порушено принцип рівності, який є складовою принципу справедливості, якому повинен відповідати розгляд справи в силу пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10. Судами попередніх інстанцій здійснено розподіл судових витрат всупереч статті 129 ГПК України та частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", а тому такі недоліки можуть бути виправлені Верховним Судом в силу підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України.

Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

11. До Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу та клопотання про продовження строку на надання відзиву на касаційну скаргу, яке обґрунтовано тим, що Відповідачу-1, враховуючи складність справи та необхідність спростування всіх доводів касаційної скарги, знадобилось більше часу для підготовки відзиву, ніж передбачено ухвалою Верховного Суду від 24.09.2018. Проте, Позивачем подано клопотання про залишення відзиву Відповідача-1 без розгляду на підставі статей 118, 295 ГПК України.

11.1. Розглянувши клопотання Відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення та залишення відзиву Відповідача-1 без розгляду на підставі статей 118, 295 ГПК України, оскільки вказані в клопотанні підстави стосуються внутрішнього порядку організації роботи та не можуть вважатись поважними, з чим законодавство пов'язує відновлення процесуальних строків.

Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу

12. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального й процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням у виконавчому провадженні №50366945 з Позивача коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016.

14. Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

15. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Е. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №910/13862/15 від 14.04.2017 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016.

16. Наказ від 14.04.2017 видано судом на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у даній справі за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрнафта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (стаття 117 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017).

17. Отже, як вірно зазначає апеляційний господарський суд, сума, яку Позивач визначає як шкоду, завдану діями державного виконавця в сумі 1 777 866,85 грн, є предметом стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" в рамках виконавчого провадження № 5366628, а тому з огляду на наведене, позов у цій справі є передчасним, оскільки право на відшкодування шкоди з Державного бюджету України у даному випадку виникає лише у разі, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) на користь Позивача спірної суми, стягнутої з нього за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню частково у зазначеній сумі.

18. Таким чином, вину державного виконавця, яка полягає у стягненні з Позивача у виконавчому провадженні №50366945 коштів в сумі 1 777 866,85 грн встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, однак, оскільки Позивачем не зазначено і не надано доказів неможливості повернення стягнутої з нього спірної суми і судами не встановлено таку неможливість повернути дані кошти в рамках виконавчого провадження №5366628, позов про стягнення з Державного бюджету України через Відповідача-2 на користь Позивача шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця Третьої особи-1 у виконавчому провадженні №50366945 заявлено передчасно і в його задоволенні обґрунтовано відмовлено апеляційним господарським судом.

19. Стаття 117 ГПК України (в редакції до 15.12.2017, яка була чинна на момент оформлення судом наказу від 14.04.2017) є спеціальною нормою, яка незалежно від причин надмірної сплати (стягнення) коштів боржником за наказом, в тому числі за наявності вини державного виконавця, встановлює механізм повернення безпідставно одержаних коштів за наказом і лише, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) таких коштів, за наявності встановленої вини державного виконавця, можуть бути застосовані загальні правила відшкодування шкоди.

20. Тобто, за відсутності доказів неможливості стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, пред'явлення боржником позову про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов'язань є передчасним.

21. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови, колегією суддів не беруться до уваги з підстав, наведених у цій постанові суду.

22. Посилання скаржника, зазначені в пункті 9 постанови, судом відхиляються з огляду на те, що згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Водночас, як вже зазначалось, даний позов є передчасним з підстав, наведених вище, тобто обраний Позивачем спосіб захисту, враховуючи вказані в постанові суду апеляційної інстанції обставини, не є, на даний час, ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і судом апеляційної інстанції під час винесення постанови зазначене враховано, а тому обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

23. Що стосується доводів Позивача, вказаних в пункті 10 постанови, колегія суддів їх відхиляє та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій здійснюється у разі скасування та ухвалення нового рішення або зміни рішення, однак, у даному випадку, наведені обставини відсутні.

24. Крім того, суд звертає увагу, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.