915/1274/13 Про визнання боржника банкрутом - 14.11.2018 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2016, зокрема, було задоволено частково скаргу ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на дії ліквідатора; визнано дії ліквідатора Кияновської Л.В. щодо розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута незаконними; припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Лінія Стилю" Кияновської Л.В.; зобов'язано ліквідатора Кияновську Л.В. повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" 134 332,17 грн.

До господарського суду від арбітражного керуючого Кияновської Л.В. надійшла заява за вих. № 02-01/2/105 від 03.03.2017 зокрема, щодо виправлення описки в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016 у справі № 915/1274/13 шляхом внесення наступних змін: "читати "Зобов'язати ліквідатора Кияновську Л.В. повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" 79 930,46 грн." замість "Зобов'язати ліквідатора Кияновську Л.В. повернути на рахунок ТОВ "Лінія Стилю" 134 332,17 грн."".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі №915/1274/13 у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кияновської Л.В. за вих. № 02-01/2/105 від 03.03.2017 в частині виправлення описки в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016 у справі №915/1274/13 відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 (колегія суддів: Лавриненко Л.В. - головуючий, Аленін О.Ю., Таран С.В.) самозайнятій особі Кияновській Л.В. відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ФОП Кияновська Л.В. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 915/1274/13, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Підставами для скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 915/1274/13 заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, ФОП Кияновська Л.В. посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив (помилково не застосувавши) приписи ч. 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017) та неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду не через відсутність поважних причин, а через закінчення річного строку.

При цьому, за твердженням заявника касаційної скарги, клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали суду від 13.03.2017 містить обставини, які можна вважати непереборними.

Разом з тим, ФОП Кияновська Л.В. наголошує на тому, що оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/1274/13 винесено неповноважним складом суду - суддею Аленіним О.Ю., який повинен був заявити самовідвід у зв'язку з тим, що Кияновською Л.В. в межах даної справи про банкрутство подавалась скарга на дії суддді Аленіна О.Ю. до Вищої Ради Правосуддя і скаржнику було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Аленіна О.Ю., який тепер не може бути неупереджений до учасника справи - заявника такої скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" просить касаційну скаргу ФОП Кияновської Л.В. залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 915/1274/13 залишити без змін, як таку, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Представники учасників даної справи про банкрутство в судове засідання Касаційного господарського суду 14.11.2018 не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції апеляційна скарга ФОП, самозайнятої особи Кияновської Л.В. на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у даній справі надійшла до суду апеляційної інстанції 02.07.2018

Разом з апеляційною скаргою від самозайнятої особи Кияновської Л.В. надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13.

Вказане клопотання мотивоване тим, що в результаті систематичної участі при розгляді інших апеляційних та касаційних проваджень по даній справі, а також необхідністю дочекатися винесення остаточних судових рішень по ним, самозайнята особа Кияновська Л.В. не могла оскаржити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 в строк, встановлений ГПК України (1798-12) . При цьому, Кияновська Л.В. стверджує, що наведені обставини є обставинами неперборної сили, які не залежали від її волі.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 N2147-VIII (набрав чинності з 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) викладено у новій редакції.

Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженні в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, а матеріалами справи підтверджується, що повний текст ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13 було складено та підписано 13.03.2017. Копію зазначеної ухвали самозайнята особа Кияновська Л.В. отримала 17.03.2017.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Отже, виходячи з приписів наведених вище норм, строк апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13 закінчився 18.03.2017.

Згідно ч. 1 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою), суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Водночас, ч. 2 ст. 261 ГПК України (в зазначеній редакції) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи заявника апеляційної скарги в обґрунтування поданого ним клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 13.03.2017, надавши їм належну оцінку, дійшов висновку, що систематична участь самозайнятої особи Кияновської Л.В. при розгляді інших апеляційних та касаційних проваджень по справі № 915/1274/13 не є обставинами непереборної сили, які завадили їй подати апеляційну скаргу в строк, встановлений ГПК (1798-12) України ( в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), оскільки за загальним правилом цивільного та господарського законодавства непереборною силою вважається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія/обставина (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відтак, встановивши відсутність підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на зазначену ухвалу згідно ст. 261 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно якої правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Разом з тим, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених апеляційним судом обставин справ та визначених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову Кияновській Л.В. у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у справі № 915/1274/13 та відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2017 у даній справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, аргументи ФОП Кияновської Л.В. про те, що оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/1274/13 винесено неповноважним складом суду - суддею Аленіним О.Ю., який на її думку повинен був заявити самовідвід, є надуманими та грунтуются на неправильному тлумаченні ФОП Кияновською Л.В. норм процесуального права щодо підстав для відводу (самовідводу) судді.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені ФОП Кияновською Л.В. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом апеляційної інстанцій при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Кияновської Л.В. у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 915/1274/13 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.