2а-2243/11/1370 Про визнання протиправними та скасування наказів ГУ МВС України області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників РВ ГУМВСУ" в частині звільнення особи з органів внутрішніх справ, та поновлення на посаді старшого дільничного інспектора РВ ГУ МВС України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 05.11.2019 Прийняття

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (головуючий суддя Хома О.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Попка Я.С., суддів - Хобор Р.Б., Обрізка І.М.),

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2011 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області, відповідач) з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.04.2011 року:

- визнати протиправними та скасувати накази ГУ МВС України у Львівській області№100 від 27.01.2011 року та №106 о/с від 06.04.2011 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Миколаївського РВ ГУМВСУ" в частині звільнення його з органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді старшого дільничного інспектора Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2011 року по день поновлення на роботі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 року, якими у задоволенні позову було відмовлено, та скасовано оскаржувані накази і поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на займаній посаді з 06.04.2011 року.

В частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог від 03.11.2015 року, в якій з посиланням на норми частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), абзацу 4 пункту 32 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) та пункти 2,10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (100-95-п) (далі - Порядок №100), просив:

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2011 року по день поновлення його на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до підпункту "з" пункту 1 Порядку № 100 він застосовується у випадку обчислення середньої заробітної плати за вимушений прогул.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивач вважає, що його вини у тому, що адміністративний позов розглядався більше року немає, тому вважає, що слід стягнути заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Просив задовольнити вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.04.2011 по день поновлення його на роботі.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.04.2011 по 05.11.2015 в сумі 78640 грн 89 коп.

Постанову суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2043 грн 14 коп звернуто до негайного виконання.

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що адміністративний позов ОСОБА_1 про поновлення його на посаді в органах внутрішніх справ розглядався більше одного року.

З досліджених судом матеріалів справи № 2а-2243/11/1370 не встановлено вини ОСОБА_1 у такому тривалому розгляді його позову, оскільки справа понад три роки перебувала у Вищому адміністративному суді України за відсутності будь-яких клопотань чи заяв позивача про відкладення розгляду його касаційної скарги.

Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини, відсутності вини ОСОБА_1 у розгляді його позову про поновлення на посаді понад один рік та виходячи із системного аналізу положень пункту 24 Положення, частини другої статті 235 КЗпП України та пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року (v0009700-92) , суд дійшов висновку, що стягненню підлягає заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з 06.04.2011 по 05.11.2015 включно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року апеляційну скаргу ГУ МВС України у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі №2а-2243/11/1370 залишено без змін.

5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність вини позивача в тривалому розгляді справи і що позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу підлягають задоволенню з 06.04.2011 до 05.11.2015 включно.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У березні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ГУ МВС України у Львівській області, яка в січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року;

- ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

7.2. Скаржник зазначає, що спірні правовідносини пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, а тому до цих правовідносин має бути застосоване Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не більше ніж як за один рік.

Крім того, відповідач не погоджується з сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вважає, що судами попередніх інстанцій було безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача грошове утримання за час вимушеного прогулу в сумі 78640 грн.

8. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ з липня 2002 року по 06 квітня 2011 року.

10. Наказом ГУМВС України у Львівській області від 06 квітня 2011року №106о/с майора міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського районного відділу ГУМВС України у Львівській області звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення).

Даний наказ виданий на підставі наказу ГУМВС України у Львівській області від 27.01.2011 №100.

11. Наказом ГУМВС України у Львівській області від 27.01.2011 № 100 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області" за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у вживанні спиртних напоїв та перебуванні на службі в стані алкогольного сп`яніння, у відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського районного відділу ГУМВС України у Львівській майора міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

12. ОСОБА_1 28 лютого 2011 року звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України у Львівській області з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.04.2011 року: визнати протиправними та скасувати накази ГУ МВС України у Львівській області№100 від 27.01.2011 та №106 о/с від 06.04.2011 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Миколаївського РВ ГУМВСУ" в частині звільнення його з органів внутрішніх справ; поновити на посаді старшого дільничного інспектора Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2011 по день поновлення на роботі.

13. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нову постанову про задоволення позову в частині позовних вимог про скасування наказів та поновлення на посаді.

Вказаною постановою скасовано накази ГУМВС України у Львівській області від 27.01.2011 № 100 і від 06.04.2011 № 106 о/с та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на займаній посаді з 06.04.2011. В частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Львівським окружним адміністративним судом 26.10.2015 видано виконавчий лист №2а-2243/11/1370 про поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на займаній посаді з 06.04.2011 року.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 06.11.2015 №878 о/с скасовані накази ГУМВС України у Львівській області від 27.01.2011 №100 і від 06.04.2011 №106 о/с та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на займаній посаді з 06 квітня 2011 року.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який тривав з 06.04.2011 до 06.11.2015, є предметом даного позову.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на неврегульовані нормами спеціального законодавства відносини у сфері публічної служби поширюються норми КЗпП України (322-08) .

17. Відповідно до пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

18. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

19. Відповідно до положень частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

20. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що системний аналіз викладених положень нормативних актів дає підстави стверджувати, що за відсутності вини незаконно звільненої особи у тому, що розгляд справи про поновлення її на посаді триває понад один рік, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вказана позиція неодноразово підтримувалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 13.03.2018 справа №2а-11888/10/1370.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що звільненого з органів внутрішніх справ 06.04.2011 наказом ГУМВС України у Львівській області від 06.04.2011 № 106 о/с ОСОБА_1 було поновлено на займаній посаді на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 та постанови про відкриття виконавчого провадження 49182609 від 02.11.2015 наказом ГУМВС України у Львівській області від 06.11.2015 №878 о/с.

22. Тобто, ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 06.04.2011 до 05.11.2015 включно, а також те, що адміністративний позов ОСОБА_1 про поновлення його на посаді в органах внутрішніх справ розглядався більше одного року.

23. Судами попередніх інстанцій не встановлено вини ОСОБА_1 у такому тривалому розгляді його позову.

24. Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини, відсутності вини ОСОБА_1 у розгляді його позову про поновлення на посаді понад один рік та виходячи із системного аналізу положень пункту 24 Положення, частини другої статті 235 КЗпП України та пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 (v0009700-92) , суд дійшов висновку, що стягненню підлягає заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з 06.04.2011 по 05.11.2015 включно.

25. Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

26. Судом першої інстанції, з розрахунками якого погодився й суд апеляційної інстанції встановлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 78640,89 грн.

27. Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що до цих правовідносин має бути застосоване лише Положення та стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не більше ніж як за один рік, оскільки вказаним доводам суди попередніх інстанцій надали обґрунтованої оцінки при розгляді справи.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

29. Підсумовуючи викладене, Суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.04.2011 до 05.11.2015 в сумі 78640, 89 грн.

30. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і встановлених обставин справи.

32. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року залишити без змін.