910/19873/17 Про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк" у формі повідомлення про нікчемність правочину - договорів про внесення змін до кредитного договору - 13.11.2018 Прийняття

У листопаді 2017 року Приватне підприємство "Газпостач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни у формі повідомлення №11/2-27438 від 29.08.2015 про нікчемність правочину - договорів про внесення змін до кредитного договору № 11-2014 від 08.01.2014, а саме: від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 15.04.2014, від 30.04.2014, від 15.05.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано прийняв рішення про нікчемність вищенаведених правочинів, оскільки зазначені договори про внесення змін до кредитного договору № 11-2014 від 08.01.2014 були укладені з дотриманням норм чинного законодавства, зміни, які були внесені на підставі цих договорів, щодо розміру процентної ставки, строку сплати процентів, кінцевого терміну погашення кредиту та зміни валюти кредиту не суперечили положенням законодавства, у зв'язку з чим відповідач дійшов помилкового висновку про те, що при укладенні вказаних угод позивачу були надані переваги (пільги), не обґрунтував зазначений висновок та безпідставно прийняв спірне рішення про нікчемність угод. Крім цього, позивач послався на те, що спірне рішення суперечить положенням частин 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки прийнято під час процедури ліквідації банку, а не під час дії тимчасової адміністрації. За твердженням позивача спірне рішення впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, оскільки банком подано позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11-2014 від 08.01.2014

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

08.01.2014 між Приватним підприємством "Газпостач" (позичальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" (кредитор, відповідач) укладено кредитний договір №11-2014 від 08.01.2014 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 110 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 2.4. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 25% річних, кінцевий термін погашення кредиту позичальником встановлений 06.01.2015 включно. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до пункту 2.5. кредитного договору процентна ставка за кредитом може бути змінена кредитором у випадках та в порядку, що передбачені статтею 3 цього договору.

Пунктом 3.1. кредитного договору встановлено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету управління активами та пасивами кредитодавця, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Протягом 2014 року сторони внесли зміни до вказаного кредитного договору шляхом укладення договорів про внесення змін від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 15.04.2014, від 30.04.2014, від 15.05.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014. За умовами вказаних договорів сторонами було скориговано розмір процентної ставки за користування кредитом, збільшено строк користування кредитом та кінцевий термін погашення кредиту позичальником, а також відстрочено сплату процентів за користування кредитом.

Постановою Національного банку України № 733 від 20.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних банків. 20.11.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 123 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк". Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015, яка за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 була продовжена до 20.03.2015.

Постановою правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк". 20.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіну М.А. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22.02.2016 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до 19.03.2018.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На підставі вказаного Закону уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною М.А. 15.12.2014 був виданий наказ № 90 щодо перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

20.01.2015 уповноваженою особою Фонду був виданий наказ № 23/1 про здійснення альтернативної перевірки договорів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

За результатами вказаних перевірок, був складений акт від 09.02.2015, в якому встановлено факт виявлення нікчемних правочинів, зокрема, договорів про внесення змін до кредитного договору № 11-2014 від 08.01.2014, а саме: договорів про внесення змін від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 15.04.2014, від 30.04.2014, від 15.05.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014 в частині зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строку сплати процентів та кінцевого терміну погашення кредиту.

29.08.2015 уповноваженою особою Фонду на адресу позивача направлено повідомлення № 11/2-27438 про нікчемність вказаних правочинів на підставі пунктів 6, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з посиланням на те, що умови зазначених правочинів передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Не погоджуючись із рішенням уповноваженої особи Фонду у вигляді повідомлення про визнання договорів про внесення змін до кредитного договору № 11-2014 від 08.01.2014 нікчемними, Приватне підприємство "Газпостач", як позичальник за кредитним договором, звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення № 11/2-27438 від 29.08.2015 про нікчемність зазначених вище правочинів.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 23.04.2018 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни у формі повідомлення № 11/2-27438 від 29.08.2015 про нікчемність правочинів, а саме: договору про внесення змін від 17.02.2014, договору про внесення змін від 17.03.2014, договорів про внесення змін від 15.04.2014, договору про внесення змін від 30.04.2014, договору про внесення змін від 15.05.2014, договору про внесення змін від 16.06.2014, договору про внесення змін від 15.07.2014, договору про внесення змін від 14.08.2014, договорів про внесення змін від 15.08.2014, договору про внесення змін від 15.09.2014, договору про внесення змін від 15.10.2014, укладених до кредитного договору №11-2014 від 08.01.2014.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірне рішення Уповноваженої особи Фонду у формі повідомлення про нікчемність правочинів № 11/2-27438 від 29.08.2015 є безпідставним та таким, що порушує інтереси позивача, як позичальника за кредитним договором № 11-2014 від 08.01.2014, оскільки сторони при укладенні додаткових угод мали право змінити розмір процентної ставки та строки погашення відсотків на взаємно погоджених умовах, тобто діяли у відповідності до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень, визначених законом та кредитним договором, а відповідач у спірному рішенні не обґрунтував та не довів під час розгляду цієї справи в суді, які саме переваги надано позичальнику в результаті укладення договорів про внесення змін до кредитного договору.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 26.07.2018 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду виходив з того, що рішення банку, підписане уповноваженою особою Фонду, не встановлює нікчемність правочину, правочин є нікчемним відповідно до закону з моменту його укладення незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і прийнято відповідне рішення. Рішення банку про нікчемність правочинів не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину, оскільки є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи, рішення не може установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку, тому сам факт прийняття ним рішення про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину. За висновком суду позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення про нікчемність договорів є невірно обраним способом захисту позивачем своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Приватне підприємство "Газпостач" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції:

- не врахував, що відповідач не наводить жодного доказу та аргументу, яким підтверджується надання переваг та/або пільг позивачу у зв'язку з укладенням договорів про внесення змін;

- не врахував, що прийняте відповідачем рішення про нікчемність правочину у вигляді повідомлення є порушенням положень пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" під час здійснення перевірки правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, діяла в межах повноважень, наданих їй частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Визнані банком нікчемними договори про внесення змін до кредитного договору № 11-2014 від 08.01.2014 були укладені на невигідних для банку умовах, направлені на зменшення прибутків банківської установи, надали позивачу пільги, які полягали у відстроченні платежів по процентам за користування кредитом, не сплаті відсотків у передбачені кредитним договором строки. Зазначені пільги було надано в період, коли Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" було визнано неплатоспроможним. Також відповідач вказує про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 36 зазначеного Закону в редакції, чинній станом на 21.11.2014 - дату запровадження в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" тимчасової адміністрації, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній станом на 21.11.2014, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 35 зазначеного Закону в редакції, чинній станом на 21.11.2014, тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 34 зазначеного закону в редакції, чинній станом на 21.11.2014 - дату запровадження в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" тимчасової адміністрації, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку визначені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Станом на 09.02.2015 - дату виявлення нікчемних правочинів - договорів про внесення змін до кредитного договору № 11-2014 від 08.01.2014 порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення був встановлений частинами 4 та 5 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, рішення банку, підписане уповноваженою особою Фонду, не встановлює нікчемність правочину. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду зобов'язана лише виявляти правочини, які є нікчемними в силу вимог (на підставі) закону.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отже, при виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, а лише наділені повноваженнями повідомляти сторін договорів про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і прийнято відповідне рішення про нікчемність правочину. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення банку не є підставою для застосування таких наслідків, оскільки є внутрішнім документом банку, прийнятим особою, яка здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку, та діє у межах цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Однак, цю норму слід застосовувати з урахуванням положень пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Однак, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача. Рішення відповідача про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Сам факт прийняття ним рішення про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину не порушує права контрагентів, оскільки рішення банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок повідомлення його про те, що банк прийняв рішення про нікчемність правочинів, оскільки сфера застосування цього рішення обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Рішення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, дійшов правильного висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення про нікчемність договорів є невірно обраним способом захисту позивачем своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Встановивши те, що місцевий господарський суд у цій справі допустив неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно з дотриманням норм процесуального права скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наведені позивачем в касаційній скарзі доводи не стосуються висновків суду апеляційної інстанції та, відповідно не спростовують їх.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Київського апеляційного господарського суду Касаційний господарський суд не вбачає.