910/21860/17 Про розірвання договору поруки - 13.11.2018 Прийняття

1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016 з 04.11.2016.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016, за умовами якого позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Натель" його грошових зобов'язань перед банком за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015. Зокрема, після оплати позивачем (поручителем) заборгованості вказаного товариства перед відповідачем, останній, в порушення пункту 10 договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016, не передав позивачу у встановлений договором строк документи на підтвердження обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Натель" за кредитним договором.

3. За твердженнями позивача, не маючи можливості звернутись до інших застоводавців товариства, позивач втратив зацікавленість у подальшому виконанні відповідачем умов договору поруки, а також зазнав значних збитків, оскільки для виконання обов'язку поручителя був вимушений залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними, а також надати забезпечення такого кредиту.

4. Вважаючи, що допущене відповідачем порушення завдало позивачу шкоду, внаслідок якої він значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору поруки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив розірвати з 04.11.2016 укладений між ним та відповідачем договір поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов договору.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

5. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитором) був укладений договір поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016, згідно з умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Натель" його зобов'язань за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015 з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

6. Відповідно до пункту 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

7. Згідно з пунктом 5 договору поруки у випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.

8. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (пункт 6 договору поруки).

9. Пунктом 7 договору поруки передбачено, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів, згідно з умовами цього пункту, оформлюється меморіальним ордером, у призначенні платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

10. Відповідно до пункту 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

11. Згідно з пунктом 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

12. У пункті 11 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

13. У пункті 17 договору поруки зазначено, що цей договір укладено/підписано і використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.06.2016, укладеної сторонами.

14. Згідно з пунктом 14 договору поруки дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору поруки № 4Н15110И/П від 26.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" перераховано Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" 1 160 906 236,07 грн згідно з платіжним дорученням № 843 від 27.10.2016, що міститься в матеріалах справи.

16. Таким чином, за доводами позивача, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на виконання пункту 10 договору поруки повинно було передати поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором до 04.11.2016.

17. Однак у встановлений в договорі строк позивач не отримав від відповідача необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника, не мав можливості звернутись до інших застоводавців товариства, та втратив зацікавленість у подальшому виконанні відповідачем умов договору поруки, а також зазнав значних збитків, оскільки для виконання обов'язку поручителя був вимушений залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними, а також надати забезпечення такого кредиту, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.02.2018 у справі № 910/21860/17 відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Натель" про розірвання договору поруки повністю.

19. Київський апеляційний господарський суд постановою від 28.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі № 910/21860/17 - без змін.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновків, що позивачем, не надано доказів істотного порушення відповідачем умов договору поруки, яке завдало шкоди позивачу, як і не надано доказів того, що саме внаслідок шкоди, завданої цим порушенням, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував, укладаючи договір поруки. Відтак позивачем не доведено наявності підстав для розірвання договору за статтею 651 Цивільного кодексу України, а отже, і обґрунтованості своїх позовних вимог.

21. Суди зазначили, що позивачем не подано суду доказів, що підтверджують відмову відповідача від виконання взятих на себе за договором поруки зобов?язань, а також того, що станом на 27.10.2016 загальний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Натель" за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015 становив саме 1 160 906 236,07 грн. Тобто позивачем не доведено, що ним виконані обов?язки поручителя та сплачено заборгованість боржника за кредитним договором в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

22. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 у справі № 910/21860/17 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

23. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що судові рішення є незаконними та необґрунтованим та такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: частини першої статті 512, частини першої статті 514, статті 517, частини першої та другої статті 556, статті 651 Цивільного кодексу України, частини першої та другої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 55 Конституції України.

23. Висновки судів є помилковими, оскільки ані договором поруки, ані діючим законодавством України не передбачено здійснення будь-яких додаткових дій щодо звернення з вимогою про надання відповідачем документів, що підтверджують зобов'язання боржника за кредитним договором в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

25. Допущені відповідачем порушення умов договору та прав позивача є очевидними, а право позивача на захист порушених прав та законних інтересів у судовому порядку є беззаперечним.

26. Відповідач, отримавши кошти від позивача в рахунок погашення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Натель" за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015, повністю позбавив позивача можливості реалізувати передбачені законом права нового кредитора, чим спричинив збитки в розмірі сплаченої суми, неотриманого прибутку.

27. Відповідач не надав суду доказів та розрахунків, які б свідчили про неповне погашення суми за кредитним договором, а тому у суду не було підстав вважати, що сума заборгованості, яка була сплачена позивачем, не відповідає повній сумі заборгованості боржника за кредитним договором № 4Н15110И від 16.12.2015, яка існувала на дату погашення.

28. Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не подали, що в силу частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

29. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.11.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

31. Спір по справі стосується розірвання договору у зв'язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов договору (ненаданням належним чином завірених копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитним договором та документів, які забезпечували виконання зобов'язань боржником).

32. Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

33. Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

34. За змістом частин першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

35. Відповідно до положень статті 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

36. Згідно з приписами частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

37. Аналогічна позиція узгоджена сторонами у пункті 8 договору поруки.

38. Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

39. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

40. Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

41. Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

42. Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

43. Господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про надання документів, передбачених договором поруки, або докази наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що в свою чергу свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору поруки відповідачем.

44. Водночас, предметом заявленого позову є розірвання договору поруки, укладеного між сторонами спору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

45. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) . Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України (436-15) .

46. За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

47. Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

48. Сторони у спірному договорі обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою.

49. За змістом статі 651 Цивільного кодексу України (435-15) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

50. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

51. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

52. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору поруки (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

53. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором поруки, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

54. Крім того, Верховний Суд зазначає, що наявність складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов'язує виникнення збитків (протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина) позивачем також не обґрунтована.

55. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач погасив повністю всі зобов'язання боржника за кредитними договорами, а не їх частину. Крім того, в договорі поруки відсутня вказівка на суму конкретних зобов'язань боржника, за виконання яких поручився позивач. Тобто фактичні обставини того, що заборгованість боржника перед кредитором становила саме погашену поручителем суму та, відповідно, була ним погашена в повному обсязі не доведені.

56. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки з заявлених ним мотивів, Суд вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору поруки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

58. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

59. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

60. Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 у справі № 910/21860/17 залишити без змін.