2а-10241/08/1570 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов`язання з податку на додану вартість, та зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ - 04.11.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ЛАЙН" на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Єфіменка К.С. від 16 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О. від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ЛАЙН" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2008 року: №0009422301/0, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 2874,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 663,00 грн.; №0009412301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на 45294,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про безпідставність висновків Інспекції про порушення Товариством підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ) щодо формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками придбання обладнання для будівництва зернового комплексу, оскільки таке обладнання придбавалося позивачем з метою надання послуг, які не звільнені від оподаткуванням ПДВ, а тому суми податку, сплачені при придбанні обладнання, правомірно віднесені до податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Товариство у звітному податковому періоді надавало лише послуги, питома вага яких звільнена від оподаткування ПДВ згідно пункту 5.15 статті 5 Закону №168/97-ВР, а тому, за висновком судів, позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбані товарів, що мають подвійне призначення (використовуються для надання послуг, що оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У поданій касаційній скарзі посилається на порушення судами норм процесуального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування й матеріальних норм. Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне формування Товариством податкового кредиту у травні, червні 2008 року, адже операції з придбання товарів (робіт, послуг) для будівництва другої черги пускового комплексу №2 "Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту" не є такими, які звільняються від оподаткування ПДВ у розумінні положень пункту 5.15 статті 5 Закону №168/97-ВР, й використання позивачем вказаного об`єкта будівництва розпочалось тільки у вересні 2008 року, що виключає правомірність застосування до господарських операцій вимог підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР. Також вказує на залишення судами поза увагою ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року у справі №2-а-8976/08/1570, якою визнано правомірним формування позивачем податкового кредиту у квітні 2008 року за згаданими операціями та, як наслідок, безпідставність зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2008 року.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем виїзної позапланової документальної перевірки діяльності Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008 року складено акт від 09 вересня 2008 року №464/23-22478794, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, що призвело до заниження ПДВ у червні 2008 року на 2211,00 грн.

За висновком відповідача Товариство у звітному податковому періоді надавало лише послуги, питома вага яких звільнена від оподаткування ПДВ згідно пункту 5.15 статті 5 Закону №168/97-ВР, а тому позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів, що мають подвійне призначення (використовуються для надання послуг, що оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування). На думку Інспекції, оскільки зерновий комплекс, для будівництва якого придбалось обладнання, лише частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково - в операціях, які звільнені від оподаткування, то згідно з вимогами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР до складу податкового кредиту включається лише та частка оплаченого податку при його виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких робіт (товарів, послуг) в оподатковуваних операціях.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов наступного висновку.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суди встановили, що позивач є учасником ВЕЗ "Рені" та згідно Бізнес-плану інвестиційного проекту створює зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів у ВЕЗ. На виконання цієї програми між позивачем та Компанією CHIEF INDUSTRIES (США) укладений контракт від 06 грудня 2007 року №1260_8/1 на поставку Товариству обладнання для будівництва комплексу згідно з додатком до угоди №2. Відповідно до ВМД на адресу позивача було поставлено обладнання 22 та 23 квітня 2008 року й того ж дня сплачені митні податки та збори, в тому числі й ПДВ. Отримане обладнання на час проведення перевірки рахувалось в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 "Незавершене капітальне будівництво".

Сума сплаченого ПДВ в розмірі 900199 грн. включена позивачем до податкового кредиту у квітні 2008 року й у наступному місяці заявлена до бюджетного відшкодування.

Обставин щодо використання/невикористання позивачем придбаного товару у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях та/або у операціях, звільнених від оподаткування, перевірки яких вимагають спірні правовідносини, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено так і не було.

Свій висновок про наявність підстав для зменшення Товариству податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання обладнання для будівництва комплексу, суди обґрунтували виключно наявністю постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року по справі №2-а-8976/08/1570, у якій суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що зерновий комплекс лише частково використовується Товариством в оподатковуваних операціях, а частково - в операціях, які звільнені від оподаткування, а тому у відповідності до вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР до складу податкового кредиту позивача підлягає включенню лише та частка оплаченого податку при придбанні обладнання для будівництва комплексу, яка відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях.

Натомість слід зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі №2-а-8976/08/1570 скасовано й залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства. Суд касаційної інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про те, що позивач не використовував та не міг використовувати імпортоване у квітні 2008 року обладнання при наданні ним у квітні 2008 року послуг, які оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування ПДВ, а тому не повинен застосовувати принцип питомої ваги при визначені суми податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Проте таку обставину залишено поза увагою судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Враховуючи, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.