922/327/18 Про визнання недійсним рішення адміністративної колегії обласного територіального відділення у справі Про порушення законодавства "про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" - 13.11.2018 Прийняття

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2018 (суддя Калантай М.В.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 (головуючий суддя - Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Слободін М.М.)

у справі № 922/327/18

за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство)

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення від 07.03.2017 № 22-р/к у справі № 3/12-150-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована тим, що: Відділенням у розгляді справи № 3/12-150-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" було неповно з'ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також порушено норми матеріального права у прийнятті оспорюваного рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2018 у справі № 922/327/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем пропущено двомісячний строк оскарження Рішення АМК, який (строк) є присічним та відновленню не підлягає.

Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій не враховано та не надано правової оцінки діям Відділення, яке створило штучні умови, що стали підставою для прийняття оскаржуваного Рішення АМК;

- суди у прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували вимоги статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України";

- суди, всупереч приписам чинного законодавства, дійшли помилкового висновку про те, що оспорюване Рішення АМК було отримано Підприємством саме 06.05.2017;

- суди залишили поза увагою те, що Відділенням не доведено обставин направлення на адресу Підприємства саме Рішення АМК.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Підприємство, не надавши інформацію, передбачену вимогою голови Відділення від 12.08.2015 № 02-26/3-3729 у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою Відділення строки;

- за вказане порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 41 300,00 грн.

Позивач, заперечуючи отримання вимоги голови Відділення про надання інформації та посилаючись на неправомірність Рішення АМК про накладення на позивача штрафу за інкриміноване порушення - неподання інформації на вимогу голови Відділення у встановлений ним строк, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Рішення АМК.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції (далі - Закон № 2210) встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягають. Закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів. Зазначеним спростовуються доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі про те, що на спірні правовідносини поширюють свою дію приписи статті 257 Цивільного кодексу України та положення про загальну позовну давність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, копія Рішення АМК була отримана позивачем 06.05.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. У зв'язку з цим встановлений Законом № 2210 двомісячний строк на оскарження Рішення АМК у судовому порядку закінчився 06.07.2017. Водночас з позовом до суду про визнання недійсним Рішення АМК позивач звернувся 12.02.2018, що підтверджується конвертом, у якому надійшла позовна заява.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, встановивши, що Рішення АМК оскаржено Підприємством до господарського суду з пропуском присічного двомісячного строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону № 2210, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому суди попередніх інстанцій у розгляді справи мотивовано виходили з того, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102218612180 є належним доказом направлення та вручення Підприємству Рішення № 22-р/к, оскільки приписами статті 56 Закону № 2210 не встановлено вимоги щодо надсилання рішень органів Антимонопольного комітету України виключно з описом вкладення. Доказом такого направлення може бути будь-який документ, виданий поштовою установою, який підтверджує факт прийняття кореспонденції до відправлення та вручення її адресату. В даному випадку таким належним доказом є надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102218612180. Крім того, у графі "лист" рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102218612180 є примітка "22-р/к", що співпадає з номером рішення АМК щодо позивача.

Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, що викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу щодо пропуску позивачем двомісячного строку на оскарження у судовому порядку Рішення АМК, який (строк) є присічним та відновленню не підлягає, оскільки такі аргументи Відділення ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 922/327/18 - без змін.