ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 909/1116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників

позивача: Грицків М.І.(довіреність № 2/03-02/009 від 02.01.2019),

відповідача: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Мирутенко О.Л.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2019 (суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/1116/18

за позовом Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області

до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Управління реєстраційних процедур

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,

про скасування державної реєстрації припинення Приватного підприємства "М.М.С",

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Управління реєстраційних процедур про скасування державної реєстрації припинення Приватного підприємства "М.М.С" (далі - ПП "М.М.С").

Позов мотивовано тим, що припинення ПП "М.М.С" відбулось з порушенням вимог законодавства, а саме: ліквідатор не повідомив позивача, як кредитора, про припинення юридичної особи відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; в порушення вимог ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) строк для заявлення вимог кредиторів був менше двох місяців; в порядку ч. 11 ст. 111 ЦК України розрахунок з позивачем не був проведений; ліквідація підприємства повинна була відбуватись за іншою процедурою - відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2019 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено судами обох інстанцій, між Івано-Франківською обласною радою (орендодавцем) та ПП "М.М.С." (орендарем) 11.05.2016 укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата становить 88 164, 40 грн. з ПДВ на місяць.

Згідно з п. 7.1 договору останній діє з 11.05.2016 по 11.05.2017.

У зв`язку з неналежним виконанням орендарем свого обов`язку за договором щодо сплати орендної плати у останнього виникла заборгованість в розмірі 574 606,45 грн. за період з грудня 2016 року по червень 2017 року, а також 73 428, 04 грн. пені.

З метою примусового стягнення з орендаря вказаної заборгованості приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 24.05.2018 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 567.

На виконання вказаного виконавчого напису 12.06.2018 відкрито виконавче провадження №56578369. Також постановою державного виконавця від 12.06.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ПП "М.М.С".

Згідно з актом державного виконавця від 20.09.2018, при виході на місце виконання за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено відсутність майна, на яке можна звернути стягнення.

В процесі виконавчого провадження з інформації, наданої Державною фіскальною службою України, встановлено, що ПП "М.М.С" ліквідовано (припинено).

У грудні 2018 року Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради звернулося до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час припинення ПП "М.М.С" не було допущено порушення ч. 5 ст. 105 ЦК України, оскільки строк для заявлення вимог кредиторів становив більше двох місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Поряд з цим, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні були підстави для застосування ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки для встановлення обставин неплатоспроможності та застосування процедури ліквідації, визначеної вказаною статтею, враховуються вимоги кредиторів, які пред`явили свої вимоги ліквідаційній комісії (ліквідатору). Водночас, ст. 111 ЦК України не передбачено обов`язку ліквідатора повідомляти всіх кредиторів про рішення засновників про припинення (ліквідацію) юридичної особи - така інформація доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.

Так скаржник зазначає, що ліквідатор ПП "М.М.С" відповідно до вимог ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов`язаний був звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки вартості майна боржника не було достатньо для задоволення вимог кредиторів, що підтверджується листом Івано-Франківського ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 14.11.2018 № 4563. Відтак, припинення юридичної особи відбулось неправомірно, оскільки вказане підприємство не здійснило розрахунки з кредитором - Управлінням об`єктами спільної власності територіальних громад області щодо сплати орендної плати.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 26.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву у встановлений в ухвалі від 04.07.2019 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К. та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частинами 1, 5 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Судами обох інстанцій встановлено, що ПП "М.М.С" 02.02.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування юридичної особи в стані припинення за рішенням засновників та визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог, а саме: до 05.04.2018, тобто не менше двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, що не суперечить вимогам ч. 5 ст. 105 ЦК України.

Вказані відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і вони були загальнодоступними для інших зацікавлених осіб.

В свою чергу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що у ст. 111 ЦК України не передбачено обов`язку ліквідатора повідомляти всіх кредиторів про рішення засновників про припинення (ліквідацію) юридичної особи. Така інформація доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом внесення відповідних записів до вказаного державного реєстру.

Відтак, зазначеним вище підприємством вчинено дії щодо його ліквідації відповідно до чинного законодавства.

При цьому посилання позивача на ч. 3 ст. 110 ЦК України якою передбачено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, судами відхилені з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували вказані обставини.

Позивачем також не подано ані місцевому, ані апеляційному господарським судам доказів того, що його вимоги були включені до ліквідаційного балансу ПП "М.М.С", чи доказів звернення до суду з позовом про стягнення з ПП "М.М.С" заборгованості з орендної плати.

В свою чергу, позивач звернувся з виконавчим написом нотаріуса до виконавчої служби в червні 2018 року. Як зазначено вище, виконавче провадження відкрито 12.06.2018, тобто після внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (04.06.2018).

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації припинення ПП "М.М.С", у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, та в більшій мірі дублюють доводи апеляційної скарги, яким надана повна, обґрунтована та правильна оцінка судом апеляційної інстанції.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2019 у справі № 909/1116/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.