922/3408/15 Про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради про надання у користування земельної ділянки - 07.11.2018 Прийняття

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Пелипенко Н.М. - головуючого, Барбашової Н.М., Істоміної О.А. від 17 липня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Калініченко Н.В. - головуючого, Чистякової І.О., Прохорова С.А. від 11 квітня 2018 року

Історія справи

1. Суть спору

1. Рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 № 759/12 (п.3) громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

2. Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1266/13 (п.3) вказана земельна ділянка по АДРЕСА_1, передана у приватну власність громадянину ОСОБА_3. На підставі вказаного рішення, ОСОБА_3 зареєстрував право приватної власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. В той же час, Рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1266/13 про передачу у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки було оскаржено до Київського районного суду міста Харкова громадянкою ОСОБА_4, яка стверджувала, що саме вона є власником спірної земельної ділянки (справа № 640/15383/14-ц).

4. Право власності громадянки ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку виникло на підставі рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20.10.1994 № 744 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 для будівництва індивідуального житлового будинку", яким останній надано у приватну власність та передано земельну ділянку загальною площею 0,10 гектарів, яка розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № 1979.

5. Таким чином, існує два рішення про передачу у приватну власність однієї і тієї ж земельної ділянки: рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20.10.1994 № 744 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1266/13 про передачу у власність громадянину ОСОБА_3.

6. Харківська міська рада звернулась до суду з позовом про: (1) визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20.10.1994 № 744 про передачу спірної земельної ділянки у власність громадянки ОСОБА_4; (2) визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю від 06.12.1996 № 1779, виданий громадянці ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку.

7. Узагальнені аргументи позивача та третіх осіб на стороні позивача зводились до наступного: (1) спірна земельна ділянка зажди знаходилась в межах міста Харкова і ніколи - в межах села Циркуни, а отже відносилась до земель комунальної власності міста Харкова; (2) Харківська міська рада як власник розпорядилась належним їй комунальним майном та у 2013 році передала спірну ділянку у приватну власність громадянина ОСОБА_3; (3) Циркунівська сільська рада незаконно розпорядилась вказаною земельною ділянкою та без належної правової підстави у 1994 році передала її у власність громадянки ОСОБА_4.

8. Узагальнені аргументи відповідача та третьої особи на стороні відповідача зводились до наступного: (1) спірна земельна ділянка була включена до земель міста Харкова Постановою Верховної Ради України від 06.09.2012 № 5215-VI "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області" (5215-17) , якою було збільшено територію міста Харків на 4450,58 га, в тому числі за рахунок 208,98 га земель Циркунівської сільської ради Харківського району; (2) отже, станом на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20.10.1994 № 744 про передачу спірної земельної ділянки у власність фізичній особі, Циркунівська сільська рада діяла відповідно до закону.

2. Розгляд спору судом першої інстанції

9. Спір розглядався судами неодноразово. Останнім Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року (головуючий суддя Калініченко Н.В., судді Чистяков І.О., Прохоров С.А.) у позові відмовлено повністю.

10. Приймаючи вказане рішення, суд виходив з трьох основних аргументів.

11. По-перше, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 17 лютого 2016 року, якою справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, та з метою встановлення обставин чи є земельна ділянка, яка була надана оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради № 744 від 20 жовтня 1994 року тією ж самою земельною ділянкою, яка була надана рішенням Харківської міської ради № 1266/13 від 25 вересня 2013 року, господарським судом Харківської області призначено судову земельно-технічну експертизу та додаткову судову земельно-технічну експертизу. Втім, експерти повідомили суд про неможливість надання висновку.

Тобто, ідентифікувати земельні ділянки, що передані третім особам на їх тотожність (чи є вони однією тією самою земельною ділянкою), чи відносилася спірна земельна ділянка до меж села Циркуни (станом на 1994 рік) чи до меж міста Харкова і, відповідно, встановити наявність (відсутність) порушення Циркунівською сільською радою вимоги законодавства при прийнятті рішення № 744 від 20 жовтня 1994 року за допомогою спеціальних знань (експертизи) виявилось неможливо.

12. По-друге, виходячи з правової позиції, висловленої в ряді рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, "Рисовський проти України", "Стрейч проти Об'єднаного Королівства", "Москаль проти Польщі", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", суд першої інстанції дійшов висновку, що навіть якщо і припустити наявність порушень в діях Циркунівської сільської ради при прийнятті оскаржуваного рішення, фізична особа - ОСОБА_4, яка набула право власності на земельну ділянку на підставі вказаного рішення, не повинна відповідати за помилки Циркунівської сільської ради, якщо вони були, та бути позбавленою своєї власності внаслідок недотримання державним органом вимог законодавства. Задоволення такого позову призведе до неправомірного та непропорційного втручання в право власності, порушить принцип належного урядування та буде суперечити загальним інтересам суспільства.

Суд, зокрема, відзначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п.71).

13. По-третє, вимога позивача про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня 1994 року є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволена, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Даний правовий висновок повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 06.07.2016 р. у справі № 3-514гс16 та 19.10.2016 р. у справі № 3-806гс16.

3. Розгляд спору судом апеляційної інстанції

14. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 липня 2018 року (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Барбашова С.В., Істоміна О.А.) рішення Господарського суду Харківської області залишено без змін, апеляційна скарга Харківської міської ради без задоволення.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивацією суду першої інстанції та додатково зазначив, зокрема, наступне.

16. Постановою Верховної Ради України 06.09.2012 №5215-VI "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області" (5215-17) змінено межі міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області, збільшивши територію міста на 4450,58 гектара земель, в тому числі за рахунок 208,98 гектара земель - Циркунівської сільської ради Харківського району.

17. Рішенням Харківської міської ради Харківської області ХХ сесії 6 скликання від 24.10.2012 №907/12 "Про впорядкування найменувань" з метою встановлення та впорядкування найменувань елементів вулично-дорожньої мережі на території, що включена до меж міста Харкова згідно з постановою Верховної Ради України 06.09.2012 №5215-VI "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області" (5215-17) було визначено перелік поточних назв елементів вулично-дорожної мережі міста на території, що включена до меж м. Харкова.

18. Рішенням Харківської міської ради ХХIV сесії 6 скликання від 22.05.2013 №1159/13 "Про впорядкування найменувань" було внесено зміни до рішення Харківської міської ради Харківської області ХХ сесії 6 скликання від 24.10.2012 №907/12 "Про впорядкування найменувань". Відповідно до вказаних змін пункт 8 додатку 1 рішення Харківської міської ради Харківської області ХХ сесії 6 скликання від 24.10.2012 №907/12 "Про впорядкування найменувань" доповнено, зокрема рядком "АДРЕСА_2".

19. Також відповідно до Рішення Харківської міської ради ХХIV сесії 6 скликання від 22.05.2013 №1159/13 "Про впорядкування найменувань" було доповнено розділ "Перелік назв елементи вулично-дорожньої мережі м. Циркуни, включених до м. Харкова" додатку 2 рішення Харківської міської ради Харківської області ХХ сесії 6 скликання від 24.10.2012 №907/12 "Про впорядкування найменувань", зокрема у кварталі малоповерхової забудови Житлового комплексу "Заречний" рядком " 17. АДРЕСА_2. - АДРЕСА_1.".

20. Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 759/12 від 22 червня 2012 року, громадянину ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_1.

21. Рішенням Харківської міської ради 6 скликання № 1266/13 від 25 вересня 2013 року, на підставі погодженого проекту землеустрою вказану земельну ділянку передано у приватну власність громадянину ОСОБА_3. На підставі вказаного рішення, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22. Зі змісту вказаних рішень органів самоврядування, постанови Верховної Ради України суд апеляційної інстанції встановив такі юридичні факти: (1) надання Циркунівською селищною радою гр-ці ОСОБА_4 у жовтні 1994 року земельної ділянки 0,10 гектарів за адресою АДРЕСА_2; (2) включення 06.09.2012 до меж міста Харкова 208,98 гектара земель - Циркунівської сільської ради Харківського району; (3) включення до меж міста Харкова 22.05.2013 АДРЕСА_1 із перейменуванням її у АДРЕСА_1; (4) надання Харківською міською радою гр-ну ОСОБА_3 у вересні 2013 року земельної ділянки 0,1000 га по АДРЕСА_1

23. Суд апеляційної інстанції відзначив, що надані позивачем докази на підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка завжди знаходилась в межах міста Харкова та є тією самою земельною ділянкою, якою незаконно розпорядився відповідач, зокрема: (1) копію планшету стереотопографічної зйомки М 1:5000 Головного управління геодезії та картографії, які виконані Інститутом "УКРГИИГИС" у 1976 році із позначенням місця розташування спірної земельної ділянки; (2) інформацією Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 21.11.2014 року №П-0-5/6/216 -14.01.01-07; (3) листом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 20.03.2015 року №11-20-9-6689/0/9-15; (4) постановою Верховної Ради України "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського І Харківського районів Харківської області" від 06.09.2012 року №5215-УІ (5215-17) мають суперечливий характер, оскільки не узгоджуються з рішеннями самого ж позивача, прийнятими на виконання та на підставі постанови Верховної Ради України "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського І Харківського районів Харківської області" від 06.09.2012 року №5215-УІ (5215-17) .

24. Враховуючи наведе, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про правомірність набуття третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, права власності спірною земельною ділянкою, а подача позову позивачем з метою позбавлення такого права може свідчити про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Аргументи учасників справи

25. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до трьох аргументів.

27. По-перше, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався виключно на практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Беєлер проти Італії", "Онер'лдіз проти Туреччини", "Megadat.com проти Молдови", "Москаль проти Польщі", "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії"), однак жодного офіційного перекладу на українську мову зазначених рішень не існує, не використали суди і мову оригіналу (французьку чи англійську) при цитуванні зазначених рішень. При цьому, суд першої інстанції взагалі не застосував жодної норми національного законодавства, обмежившись, як вже було зазначено вище, лише практикою Європейського суду з прав людини.

28. По-друге, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме: (1) копії планшету стереотопографічної зйомки М 1:5000 Головного управління геодезії та картографії, які виконані Інститутом "УКРГИИГИС" у 1976 році із позначенням місця розташування спірної земельної ділянки; (2) інформації Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 21.11.2014 року №П-0-5/6/216 -14.01.01-07; (3) листу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 20.03.2015 року №11-20-9-6689/0/9-15; (4) постанові Верховної Ради України "Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського І Харківського районів Харківської області" від 06.09.2012 року №5215-УІ (5215-17) .

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку вказаним доказам, відхилив їх у зв'язку з тим, що вони мають суперечливий характер, чим порушив приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу.

29. По-третє, зазначаючи з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, що громадянка ОСОБА_4 отримала земельну ділянку без порушень з її боку і не повинна відповідати за помилки Циркунівської сільської ради та бути позбавленою своєї власності внаслідок недотримання державним органом вимог законодавства, суди проігнорували те, що в такому випадку порушуються права іншої особи - ОСОБА_3, який також отримав цю ж земельну ділянку у власність без порушень з його боку, проте на відміну від громадянки ОСОБА_4, і без порушень з боку органу, який приймав рішення щодо передачі такої ділянки.

30. У відзиві на касаційну скаргу третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, із посиланням на свій же лист від 20.03.2015 № 11-20-9-6689/0/9-15 зазначає, що за результатами розгляду матеріалів, наявних картографічних планів, включаючи дані проектів встановлення меж населених пунктів та проекти формування територій сільських та селищних рад Харківської області 1992-1996 років встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 та територіально не віднесена до Циркунівської сільської ради Харківського району. Проти касаційної скарги не заперечує.

31. У відзиві на касаційну скаргу третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4, зазначає, зокрема наступне.

32. Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", для цілей посилання на Рішення та ухвали Європейського суду з прав людини (Суд) та на ухвали Європейської комісії з прав людини (Комісія) суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи Ували Комісії суд користується оригінальним текстом. Виходячи з приписів згаданої статті, відсутність офіційного перекладу рішення Європейського суду з прав людини не є перешкодою у його застосуванні судами, оскільки законом прямо передбачена можливість користуватись оригінальним текстом того чи іншого рішення.

33. Позивач - Харківська міська рада, не є тією особою, яка має право звертатись до суду з вимогами, викладеними в поданій нею позовній заяві, за обставин, що склалися і по відношенню до визначеного нею відповідача. Тобто, у позивача відсутнє право на позов в матеріальному розумінні, що тягне за собою безумовну відмову в задоволенні позовних вимог.

34. Циркунівська сільська рада не є тією особою, до якої позивач у справі міг би пред'явити зазначені в заяві позовні вимоги. Тобто, заявленого відповідача слід розглядати як неналежного, а громадянку ОСОБА_4 як особу, статус якої в даному процесі визначено неправильно.

35. Обставина щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель Харківської міської ради є: (1) не доведеною позивачем; (2) спростована доказами, поданими третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

Позиція Верховного Суду

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківська міська рада заявила позов до Циркунівської сільської ради, зазначивши такі позовні вимоги: (1) визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20.10.1994 № 744 про передачу спірної земельної ділянки у власність громадянки ОСОБА_4; (2) визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю від 06.12.1996 № 1779, виданого громадянці ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку.

37. При цьому, позов обґрунтовано посиланням на статті 13 та 14 Конституції України: "земля та її надра є об'єктами права власності українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України", статтю 80 Земельного кодексу: "суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності", статтю 83 Земельного кодексу: "землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності" та статтю 391 Цивільного кодексу: "власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном".

38. Правова конструкція, яка міститься в статті 391 Цивільного кодексу, передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Звернення до суду з вимогою про захист права власника від такого порушення отримав у фаховій літературі назву "негаторний позов". Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Усунення цих перешкод не передбачає виникнення у власника речового права на майно іншого власника, зокрема права користування цим майном. Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі № 912/4425/16 від 13 лютого 2018 року (головуючий суддя Пільков К.М., судді Дроботова Т.Б., Чумак Ю.Я.).

39. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі № 918/317/17 від 29 березня 2018 року (головуючий суддя Мачульський Г.М., судді Кушнір І.В., Краснов Є.В.).

40. Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю.

41. У справі встановлено, що Харківська міська рада власним рішенням від 25 вересня 2013 року № 1266/13 розпорядилась спірною земельною ділянкою, щодо якої заявила негаторний позов у даній справі, передавши її у приватну власність ОСОБА_3. Отже, станом на день подання позову - 10 червня 2015 року та порушення провадження у справі - 12 червня 2015 року, Харківська міська рада вже не була власником спірної земельної ділянки, тобто втратила правовий зв'язок із предметом позову в контексті судового захисту правомочностей власника, у тому числі і право на звернення до суду з негаторним позовом.

42. Верховний Суд відзначає, що право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку оскаржується ОСОБА_4 в рамках цивільної справи №640/15383/14-ц, у якій Харківська міська рада бере участь в якості співвідповідача, і твердження Верховного Суду щодо приналежності спірної земельної ділянки на праві власності тій чи іншій особі зроблено лише в контексті відповіді на питання чи була Харківська міська рада як позивач в даному спорі власником спірної земельної ділянки на момент пред'явлення позову.

43. Правова природа спору, який ініційовано Харківською міською радою у даній справі, насправді полягає у вирішенні питання хто з фізичних осіб - ОСОБА_4 або ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки. Позивач та відповідач у даній справі (Харківська міська рада та Циркунівська сільська рада) реалізували свої повноваження та розпорядились спірною земельною ділянкою у 1996 та 2013 році відповідно.

44. Стаття 15 Цивільного кодексу встановлює загальний принцип цивільного права, за яким кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Позивачем не доведено наявність ані такого цивільного права, ані конкретизовано інтерес, який підлягає захисту з огляду на зміст заявлених у справі позовних вимог та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій.

45. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вказаного не врахували, однак це не вплинуло на правильність вирішення спору. Відповідно до частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Щодо аргументів касаційної скарги Верховний Суд відзначає наступне.

47. Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи Ували Комісії суд користується оригінальним текстом. Отже, відсутність офіційного перекладу на українську мову не є перешкодою для застосування судами того чи іншого рішення Європейського суду з прав людини, оскільки судова практика цього Суду є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

48. Більше того, як суд першої так і суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої рішення, здійснили не формальне посилання та цитування тексту тих чи інших рішень Європейського суду з прав людини, а надали юридичний аналіз ключовим правовим позиціям Суду, які сформульовані як "принцип належного урядування", "принцип легітимного очікування", "принцип втручання в мирне володіння майном" та інші. Вказані принципи є предметом дослідження цілого ряду наукових публікацій, активно обговорюються та аналізуються правовою спільнотою, тому їх застосування судами у вірному контексті є виправданим та обґрунтованим.

49. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Оскільки другий аргумент касаційної скарги стосується саме незгоди позивача з оцінкою доказів, здійсненою судами попередніх інстанцій, такий аргумент не приймається Верховним Судом в силу процесуального обмеження, встановленого згаданою вище статтею.

50. В той же час Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що згідно з частиною 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: (1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або (2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або (3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

51. Жодної з перелічених статтею 310 Господарського процесуального кодексу підстав у касаційній скарзі не наведено, а висловлено лише незгоду з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, що не є та не може бути підставою для направлення справи на новий розгляд. З огляду на таке, вказаний аргумент відхиляється Верховним Судом.

52. Щодо аргументу стосовно порушення прав ОСОБА_3, Верховний Суд критично оцінює його з огляду на те, що Харківська міська рада не є законним представником вказаної фізичної особи та не уповноважена діяти в її інтересах. ОСОБА_3 не позбавлений можливості самостійно захистити своє цивільне право у порядку та у спосіб, передбачений законом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, але з мотивів, наведених у даній постанові, а саме з підстав недоведеності позивачем порушення його цивільного права та (або) законного інтересу з боку відповідача.