913/446/17 Про визнання недійсними додаткових угод до договору фінансового лізингу - 06.11.2018 Прийняття

1. 29.05.2017 Перший заступник прокурора Луганської області (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Позивач) позовну заяву про визнання недійсними додаткових угод №№ 3, 4 від 01.04.2013, № 5 від 05.12.2013 та № 6 від 20.01.2014 до договору фінансового лізингу № Ш-03/ФЛ, укладених між Державним підприємством "Первомайськвугілля" (далі - Відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (далі - Відповідач 2).

2. Позовна заява мотивована укладенням Відповідачем 1 та Відповідачем 2 оспорюваних угод всупереч порядку здійснення державних закупівель, оскільки цими угодами всупереч визначеного Законом України "Про здійснення державних закупівель" порядку внесені зміни до істотних умов договору фінансового лізингу № Ш-03/ФЛ (далі - Договір), укладеного 20.08.2010 між Відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (далі - Третя особа) за результатами проведених Відповідачем 1 в період липень-серпень 2010 року відкритих торгів щодо закупівлі послуг фінансового лізингу, а правонаступником прав лізингодавця за Договором є Відповідач 2 згідно з укладеним між ним та Третьою особою договором уступки майнових прав № 03/П від 01.04.2013. Порушення полягають у тому, що чинне на час укладення оспорюваних угод законодавство не допускало внесення змін до договорів, укладених за результатами проведення відкритих торгів, крім випадків зменшення обсягів закупівлі або зменшення ціни договору, тоді як оспорюваною угодою № 3:

- визначений новий строк дії Договору: 48 місяців з дати набрання чинності додаткової угоди;

- змінені права та обов'язки сторін: лізингодавцю (Відповідачу 2) надане право здійснювати безспірне збільшення лізингових платежів в односторонньому порядку,

- змінена відповідальність сторін: змінений порядок і розширений перелік підстав для нарахування пені і штрафних санкцій у разі невиконання лізингоодержувачем (Відповідачем 1) умов договору,

- змінена ціна договору - шляхом зміни формули коригування винагороди лізингодавця та внесенням умов про можливість коригування ціни предмету лізингу;

оспорюваною угодою № 4 внесені зміни в частині коригування суми лізингових платежів;

оспорюваними угодами № 5 та № 6 внесені зміни до ціни договору шляхом запровадження графіку погашення боргу та збільшення винагороди лізингодавця та внесені зміни до строку лізингу.

Внаслідок укладення оспорюваних угод безпідставно збільшена сума фінансових зобов'язань Відповідача 1, яке є державним підприємством, що належить до сфери управління Позивача, в особі якого як засновника та уповноваженого органу управління вказаного державного підприємства порушуються інтереси держави. При цьому Прокурор вказав, що Позивач, незважаючи на наведені порушення законодавства, не вжив заходів щодо усунення цих порушень, які призвели до безпідставної зміни господарських зобов'язань Відповідача 1. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності за позовними вимогами, Прокурор вказав, що про порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваних угод Позивачу стало відомо під час проведення з 25.10.2016 по 04.11.2016 позапланового внутрішнього аудиту ВП "Шахта "Гірська" Відповідача 1, а Прокурору - після надходження 16.11.2016 доручення Генеральної прокуратури України щодо вивчення результатів зазначеного аудиту. Крім цього Прокурор зазначив, що за договором № ДА-3 від 13.01.2017, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Директ-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активлізинг" (далі - Відповідач 3) останньому відступлені майнові права за Договором, які були набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Директ-Лізинг" згідно з укладеним ним та Третьою особою 16.12.2010 договором відступлення майнових прав № ГД-3.

3. 17.07.2017 Позивач подав клопотання про поновлення строків позовної давності, з підстав, визначених Прокурором в позовній заяві.

4. 04.07.2017 та 02.08.2017 Відповідач 2 подав заяву та клопотання про застосування строків позовної давності, в яких з посиланням на обставини підпорядкованості Відповідача 1 Позивачу згідно зі статутом Відповідача 1 вказав, що Позивач шляхом проведення щорічних аудиторських перевірок підприємства Відповідача 1 міг довідатись в межах встановленого законом строку позовної давності про порушення прав через укладення оспорюваних додаткових угод.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 01.02.2018 Господарський суд Луганської області вирішив позов задовольнити: визнати недійсними оспорювані додаткові угоди.

6. Рішення суду мотивоване укладенням оспорюваних додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 всупереч частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних угод), оскільки додаткові угоди №№ 3, 4 змінюють умови Договору, а саме коефіцієнт коригування, збільшуючи середньозважений/офіційний курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку на один відсоток, що призводить до збільшення лізингових платежів; додатковими угодами №№ 5, 6 змінені обумовлені в Договорі суми лізингових платежів, а розрахунки, викладені у графіках погашення заборгованості, зроблені з урахуванням додаткових угод №№ 3, 4, тобто з урахуванням збільшеного середньозваженого/офіційного курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку. Внесенням цих змін сторони оспорюваних угод покладають додаткові зобов'язання на лізингоодержувача (Відповідача 1), що призводить до незапланованого фінансового навантаження на Державний бюджет України. Суд відхилив доводи Відповідача 2, що оспорюваним угодам в рішенні від 14.12.2016 у справі № 913/1147/16 вже надавалась правова оцінка з огляду на те, що у цій справі питання недійсності оспорюваних угод не досліджувалось та відповідна вимога не заявлялась, а предметом спору були вимоги про стягнення лізингових платежів за Договором. Визнання поважними причин пропуску строку позовної давності мотивоване ускладненням для Позивача проведення перевірок та здійснення належного контролю в місті Гірське (де розташована ВП "Шахта "Гірська", що належить Відповідачу 1) через здійснення з 14.04.2014 на території Луганської області, де розташоване це місто, антитерористичної операції, що є загальновідомим фактом. Крім викладеного Відповідача 3 визнано неналежним відповідачем, оскільки до цієї особи Прокурором не було заявлено жодної вимоги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. 18.06.2018 Донецький апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційну скаргу Відповідача 2 та скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 01.02.2018, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

8. Рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю прямої законодавчої заборони на запровадження умови про валютне коригування в Договорі, а також тим, що умови Договору безпосередньо передбачають коливання ціни Договору після його укладення в залежності від такого коригування, оскільки документація конкурсних торгів та кваліфікаційна документація, що складалась для проведення Відповідачем 1 в період липень-серпень 2010 року відкритих торгів по закупівлі послуг фінансового лізингу, за результатами яких був укладений Договір, не визнана недійсною та ймовірно передбачала можливість встановлення залежності вартості предмета закупівлі від валютного коригування, що в повній мірі відповідає частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних угод). За цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що включення учасниками спірних правочинів формули валютного коригування лізингових платежів в первісному договорі та в оспорюваних угодах - в залежності від курсу гривні до долару США, відповідає праву на запровадження такого коригування, визначеного положеннями частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у відповідній редакції). Також суд вказав на те, що запровадження умови про валютне коригування у Договорі здійснено у форматі залучення Третьою особою валютної позики на підставі договору про надання позики № 20/08-2010-МРІ від 20.08.2010 та перерахування грошових коштів за цим договором Третій особі від позичальника, їх конвертація у гривню. Суд дійшов висновку, що вимоги Прокурора суперечать принципу "належного урядування", адже тим самим є способом позбавлення лізингодавця (як належного кредитора) права на відповідне майно - лізингові платежі та є втручанням в мирне володіння цим майном. Апеляційним судом було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2018 у справі № 905/407/16. Відсутність порушень при укладенні Договору та оспорюваних угод до нього за висновком апеляційного суду виключає застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 13.07.2018 Прокурор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Вказавши на ймовірну можливість встановлення залежності вартості предмета закупівлі від валютного коригування з посиланням на документацію конкурсних торгів, апеляційний суд допустив припущення без дослідження доказів у справі: документації конкурсних торгів.

11. Апеляційний суд безпідставно послався на правову позицію в постанові від 24.04.2018 у справі № 905/407/16, адже в цій справі судами досліджувалась відповідна тендерна документація.

12. Умови Договору до внесення оспорюваними угодами змін вже передбачали коригування лізингових платежів в залежності від зміни офіційного курсу національної валюти до долару США та не потребували внесення відповідних змін, тоді як оспорюваними угодами змінено формулу коригування винагороди лізингодавця та відповідно ціни договору, з урахуванням коливання середньозваженого курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшеного на 1 відсоток.

13. Апеляційним судом прийнято рішення про права та обов'язки особи, що не залучена до участі у справі, оскільки відхилено клопотання Прокурора про витребування та приєднання до матеріалів справи доказів переходу права вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій лізинговий фонд", про що повідомлено в листі Відповідача 1 від 30.05.2018 № 01/4-8-25 та копії повідомлення від Відповідача 2.

Доводи Відповідача 1 у відзиві на касаційну скаргу

14. Доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні доводам, наведеним в позовній заяві.

Доводи Відповідача 2 у відзиві на касаційну скаргу

15. Первісний договір фінансового лізингу - Договір не визнаний в судовому порядку недійсними, тоді як саме в Договорі сторони погодили відповідні умови та запровадили умови про валютне коригування.

16. Визнання Відповідачем 1 позовних вимог не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказана особа перебуває у повному підпорядкуванні і залежності від Позивача.

17. Прокурором пропущений строк позовної давності при зверненні із позовом, а Позивач міг дізнатись про спірні угоди у межах встановленого законом строку позовної давності, оскільки факти укладення спірних угод відображено в ухвалі Господарського суду Луганської області від 27.11.2013 у справі № 913/2439/13, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.11.2013, та в ухвалі цього ж суду від 28.01.2014 у справі № 913/2218/13, яка оприлюднена 31.01.2014, а також з огляду на забезпечення Позивачем проведення щорічних аудиторських перевірок підприємства Відповідача 1, у зв'язку із чим посилання на поважність причин пропуску строку позовної давності безпідставне, оскільки у Позивача була об'єктивна можливість дізнатись про спірні угоди до початку проведення в 2014-2015 бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, а місцезнаходження Позивача ніколи не знаходилось в цій зоні та перебуває на підконтрольній Україні території.

18. В іншій частині доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Верховного Суду

19. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 цього закону істотними умовами договору лізингу є:предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про державі закупівлі" (в редакції, чинній станом на час укладення оспорюваних додаткових угод до Договору) (далі - Закон) державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 статті 40 цього Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

З аналізу наведених норм законодавства Суд дійшов висновку, що лізинговий платіж є ціною цивільного правового договору фінансового лізингу, істотною умовою цього договору, а умови договору фінансового лізингу, що укладений в порядку, передбаченому Законом, у тому числі і умови згідно зі змінами, внесеними до цього договору, не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Отже, внесення змін до договору фінансового лізингу, що укладений в порядку, передбаченому Законом, не допускається, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 40 Закону, з урахуванням умов (обмежень), що визначені змістом пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Суд зазначає, що після укладення договору фінансового лізингу в порядку, передбаченому Законом, зміна такої істотної умови, як ціна договору фінансового лізингу, в бік її збільшення не допускається, крім випадків, передбачених пунктами 7, 8 частини 5 статті 40 Закону:

- зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

20. Апеляційним судом встановлено, що між Відповідачем 1 та Третьою особою 20.08.2010 за результатами проведених Відповідачем 1 в період липень-серпень 2010 року відкритих торгів щодо закупівлі послуг фінансового лізингу укладений Договір, а правонаступником прав лізингодавця за Договором є Відповідач 2 згідно з укладеним між ним та Третьою особою договором уступки майнових прав № 03/П від 01.04.2013.

21. Апеляційний суд, надаючи оцінку умовам Договору в контексті правомірності внесених в нього змін згідно з оспорюваними додатковими угодами, вказав, що умови Договору безпосередньо передбачають правомірність коливання ціни Договору після його укладення в залежності від валютного коригування, оскільки документація конкурсних торгів та кваліфікаційна документація, що складалась для проведення Відповідачем 1 в період липень-серпень 2010 року відкритих торгів по закупівлі послуг фінансового лізингу, за результатами яких був укладений Договір, не визнана недійсною та ймовірно передбачала можливість встановлення залежності вартості предмета закупівлі - від валютного коригування.

22. Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 цієї статті ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Частинами 2, 3, 4, 5 статті 236 цього кодексу передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, у зв'язку із чим судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Суд звертається до правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 914/1293/16 (пункт 14) та від 26.07.2018 у справі № 911/3325/17.

23. Всупереч наведеним нормам матеріального та процесуального права апеляційний суд дійшов висновку про відповідність умовам Договору та нормам Закону змін, внесених до Договору оспорюваними угодами, з посиланням на відомості в документації конкурсних торгів та кваліфікаційній документації, що складалась для проведення Відповідачем 1 в період липень-серпень 2010 року відкритих торгів із закупівлі послуг фінансового лізингу, за результатами яких був укладений Договір, яким як доказам у справі апеляційний суд не надавав оцінку відповідно до статті 86 ГПК України, а вказавши на ймовірність вказаних відомостей - щодо можливості встановлення залежності вартості предмета закупівлі від валютного коригування, всупереч статті 236 ГПК України обґрунтував висновок у справі припущенням.

24. Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 40 Закону допускається внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадку зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу.

Між тим апеляційний суд в контексті наведеної норми не дослідив зібрані у справі докази, а саме Договір, в пункті 3.3 якого сторони погодили розмір лізингових платежів, а також умови коригування цих платежів відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Договору, в яких, в свою чергу, сторони погодили порядок коригування цих платежів, формулу, за якою здійснюється коригування, та визначення коефіцієнту коригування, який застосовується у вказаній формулі, що розраховується за фактом зазначення офіційного курсу НБУ грн/долар США між датою укладення цього Договору та датою, що передує сплаті лізингового платежу, вказаній в базовому графіку лізингового платежу.

25. Відповідно пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 цієї статті ГПК України (1798-12) передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

26. Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункти 10-12) в тій частині, у якій скаржник стверджує про допущене апеляційним судом припущення під час встановлення обставин справи - без дослідження доказів у справі та про безпідставне посилання при цьому на висновки в постанові від 24.04.2018 у справі № 905/407/16, а також в тій частині, у якій скаржник стверджує, що судом не взято до уваги умови Договору до внесення оспорюваними угодами змін, які вже передбачали коригування лізингових платежів в залежності від зміни офіційного курсу національної валюти до долару США, а оспорюваними угодами змінено формулу коригування винагороди лізингодавця та відповідно ціни договору, з урахуванням коливання середньозваженого курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшеного на 1 відсоток.

27. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Частиною 4 статті 310 ГПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

29. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пунктів 1, 3 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо позовної давності

30. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та визнавши доведеним порушене право Позивача у спірних правовідносинах, також вирішив питання щодо строку позовної давності, визнавши поважними причини пропуску цього строку стороною (Прокурором).

Апеляційний суд, скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про відсутність порушеного права у спірних правовідносинах, що виключає застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин, а тому заява та клопотання Відповідача 2 про застосування до цих правовідносин строку позовної давності не були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та виходячи з приписів частини 1 статті 316 ГПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, апеляційному суду при новому розгляді справи та здійснюючи перегляд судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку слід врахувати таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності в цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась або могла дізнатись держава в особі уповноваженого органу.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України (435-15) ).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливостіта обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

31. Як встановлено апеляційним судом, оспорювані угоди укладені 01.04.2013, 05.12.2013 та 20.01.2014.

Відповідно до статті 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" початком періоду антитерористичної операції є 14.04.2014.

Крім цього, при вирішенні питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та визначаючи початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах суд має виходити з обставин, визначених стороною (відповідачем) в заяві про застосування строку позовної давності, які, на думку сторони свідчать про пропуск строку позовної давності при зверненні особи із позовом за захистом порушеного права, з обставин, визначених стороною (позивачем), які на думку сторони свідчать про відсутність пропуску вказаного строку або про поважність причин пропуску строку позовної давності (якщо про них заявлено стороною).

32. У зв'язку із викладеним Суд зазначає, що у разі вирішення питання щодо строку позовної давності у спірних правовідносинах слід виходити з обставин, визначених Прокурором та Позивачем у позові та клопотанні про поновлення строків позовної давності (пункти 2, 3) та визначених Відповідачем 2 в заяві та клопотанні про застосування строків позовної давності (пункт 4), а також надати оцінку доказам у зв'язку із визначеними в цих заявах та клопотанні обставинами.