911/2656/16 Про визнання незаконним і скасування рішення та договору оренди земельної ділянки - 06.11.2018 Прийняття

1. 16.08.2016 Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави, що діє як позивач, подав позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення Української міської ради (далі - Відповідач 1) 62 сесії 6 скликання від 13.11.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вул. Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" (далі - Рішення) та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест" (далі - Відповідач 2) № 3210 від 25.11.2014 (далі - Договір) та скасування його державної реєстрації.

2. Позовна заява мотивована незаконністю передачі Відповідачем 1 Відповідачу 2 земельної ділянки за Рішенням та згідно з Договором, оскільки Відповідачу 2 на порушення вимог статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) без проведення аукціону надано в оренду земельну ділянку площею 1,0846 га по вул. Сосновій в м. Українка замість вилученої у Відповідача 2 для суспільних потреб частини земельної ділянки площею 1,15 по вул. Будівельників в м. Українка, яка була відведена у складі ділянки площею 4,1185 га та надана Відповідачу 2 згідно з рішенням Відповідача 1 53 сесії 5 скликання від 11.02.2010. Прокурор вказав, що вилучення та відчуження земельних ділянок для суспільних та інших потреб з припиненням відповідних прав на земельну ділянку відбувається щодо земельних ділянок, які перебувають у власності або в постійному користуванні та здійснюється в судовому порядку, примусове припинення права користування земельною ділянкою з підстав вилучення земельної ділянки для суспільних потреб здійснюється в судовому порядку, а не за рішенням органу місцевого самоврядування, дострокове вилучення та зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін або в судовому порядку, а дострокове припинення права оренди відбувається на підставах, передбачених статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі" також за згодою сторін або в судовому порядку, однак не шляхом вилученням предмету оренди -земельної ділянки для суспільних потреб та надання іншої (такою ж площею, але з іншим місцем розташування тощо). Наслідком дострокового припинення договору оренди земельної ділянки за ініціативою орендодавця не є надання орендарю іншої земельної ділянки поза конкурсною процедурою (аукціону), а є відшкодування орендарю витрат на його набуття і збитків, що понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди. Також Прокурор вказав, що земельна ділянка, частину якої достроково було вилучено у Відповідача 2 надавалась в оренду, у тому числі для будівництва приміщень соціального призначення та дитячого садка, та вилучено також для будівництва дошкільного навчального закладу. Прокурор розцінив спірні правовідносини, як внесення оскаржуваним Рішенням та оспорюваним Договором за взаємною згодою сторін змін до договору оренди земельної ділянки в частині зменшення площі об'єкта оренди. Обґрунтовуючи захист інтересів держави, Прокурор вказав, що спірними відносинам порушений порядок передачі земельної ділянки та інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, уповноваженому органу з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі не надано повноважень подавати відповідну позовну заяву, а про наведені порушення Прокурору стало відомо з листів Державної інспекції сільського господарства в Київській області № 02-1-09/1851 від 23.07.2015 та № 01-1-09/2688 від 12.10.2015.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Справа розглядалась неодноразово.

4. При новому розгляді справи 03.11.2017 Господарський суд Київської області вирішив позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати Рішення та визнати недійсним Договір. Рішення суду мотивоване тим, що оскаржуване Рішення було прийнято Відповідачем 1 на користь Відповідача 2 щодо земельної ділянки із порушенням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , ЗК України та Закону України "Про оренду землі" (161-14) - без проведення в установленому законом порядку відповідних земельних торгів, випадок дострокового - до закінчення строку оренди - вилучення у Відповідача 2 частини раніше переданої земельної ділянки не підпадає під випадок, передбачений частиною 2 статті 134 ЗК України, оскільки у спірних правовідносинах не відбулись викуп, примусове відчуження чи вилучення земельної ділянки, що перебувала в оренді у Відповідача 2, а норми статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" "Розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб" набули чинності з 05.09.2012, тому рішення Відповідача 1 від 08.12.2011 та від 29.12.2011, згідно з якими розглядались та вирішувались питання щодо необхідності будівництва на вилученій у Відповідача 2 земельній ділянці дошкільного навчального закладу, про отримання згоди Відповідача 2 на вилучення цієї ділянки з орендованої площі 4,1185 та надання Відповідачу 2 іншої замість вилученої та щодо надання Відповідачу 2 дозволу на розроблення відповідної документації щодо встановлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди орієнтовною площею 2,9685 із земельної ділянки площею 4,1185 та інші рішення, пов'язані із спірними правовідносинами, були прийняті за відсутністю відповідного законодавчого врегулювання - за відсутністю на те законних підстав. Скасування Рішення через його незаконність, що стало підставою для укладення оспорюваного Договору, є підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки зміст цього правочину суперечить актам цивільного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 19.06.2018 Київський апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційні скарги відповідачів, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2017, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до спірних правовідносин мають застосовуватись норми статті 32-1 Закону України "Про оренду землі", оскільки моментом виникнення спірних правовідносин є 28.11.2012 - вчинення відповідачами правочину - укладення договору про внесення змін в основний договір оренди від 26.02.2010, яким фактично припинено право користування земельною ділянкою площею 4,1185 га, а події з оформлення проекту землеустрою щодо відведення Відповідачу 2 земельної ділянки площею 1,0846 згідно з оскаржуваним Рішенням та укладення спірного Договору оренди відбулись 13.11.2014 та 25.11.2014 відповідно, у зв'язку із наведеними вище юридично значущими діями, які мали своїм наслідком вилучення у Відповідача 2 частини земельної ділянки для суспільних потреб та надання взамін іншої, що мали місце в період існування законодавчого регулювання відповідних правовідносин. Також апеляційний суд на виконання вказівок касаційної інстанції у постанові від 30.05.2017 вказав, що питання щодо підстав вилучення земельної ділянки у Відповідача 2 саме з метою будівництва на цій ділянці дитячого дошкільного закладу та отримання для цього згоди орендаря - Відповідача 2 було вирішено рішенням Відповідача 1 від 08.12.2011, яке, як і інші рішення, пов'язані зі спірними правовідносинами, Прокурором не оскаржувались та не скасовані, так само не оспорювались, а також не визнаний недійсним укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 26.02.2010 із змінами від 28.11.2012. Відмовляючи у позові Прокурора, апеляційний суд встановив, що спірне Рішення стосується інтересів органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності, яка з власності територіальної громади не вибувала та за її користування щомісячно сплачуються орендні платежі, а після будівництва буде повернута із користування орендаря до громади з об'єктами соціальної інфраструктури, у зв'язку із чим Прокурор, звертаючись із позовом, не розкрив змісту порушених інтересів держав - яким чином оскаржуване Рішення порушує інтереси держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 19.07.2018 Прокурор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Апеляційний суд безпідставно зазначив, що використання відповідачами іншого терміну - "розірвання договору" замість "викуп земельної ділянки" чи "примусове відчуження земельної ділянки" - не може призвести до недійсності правочинів щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки підміна таких категорій спотворює суть спірних правовідносин та призводить до безпідставного посилання та застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень абзацу 17 частини 2 статті 134 ЗК України.

8. Апеляційним судом неправильно застосовано норми статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" та не враховано, що на відміну від Закону України № 1559-VІ (1559-17) , ця норма не містить положень щодо надання в оренду земельної ділянки взамін тієї, що вилучена для задоволення суспільних потреб, процедури проведення оцінки вартості земельної ділянки (викупної ціни) для надання рівноцінної, чи порядку відшкодування різниці у вартості таких ділянок, а компенсаторним механізмом такого вилучення згідно з Законом України № 1559-VІ (1559-17) є відшкодування у грошовій формі вартості ділянки або надання у власність іншої рівнозначної.

9. Новий договір оренди укладається щодо частини земельної ділянки, що залишається в користуванні орендаря та не підлягає використанню для суспільних потреб; при цьому витрати у зв'язку із розробкою технічної документації щодо поділу земельної ділянки та укладенням нового договору оренди покладаються на відповідний державний орган або орган місцевого самоврядування, які прийняли рішення про використання ділянки для суспільних потреб.

10. Апеляційний суд помилково пов'язав виникнення спірних правовідносин з укладенням 28.11.2012 додаткової угоди між відповідачами про внесення змін до договору оренди від 26.10.2010, оскільки рішення про використання для суспільних потреб частини земельної ділянки по вул. Будівельників, що перебувала в оренді Відповідача 2, на надання взамін іншої прийняте 28.11.2011, коли положення статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" ще не набрали чинності.

11. Апеляційним судом проігноровано вказівку суду касаційної інстанції у цій справі, що незаконне надання в користування земельної ділянки порушує правовий порядок розпорядження землею, тим самим надає підстави для звернення із цим позовом саме Прокурора, а також вказівку про необхідність встановлення судом винятковості вилучення земельної ділянки та виключної необхідності у будівництві дитячого садка саме в частині орендованої Відповідачем 2 земельної ділянки, тоді як розташування земельної ділянки для будівництва дошкільного закладу було погоджено задовго до виділення земельної ділянки в оренду Відповідачу 2 та сформульована до прийняття виконавчим комітетом Відповідача 1 рішення від 28.11.2011.

12. В іншій частині доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві.

Доводи відповідачів у відзивах на касаційну скаргу

13. Відповідач 1, ухвалюючи Рішення та укладаючи оспорюваний Договір, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Підстави для вилучення у Відповідача 2 частини орендованої земельної ділянки - для суспільної потреби є доведеними та обґрунтованими.

15. Прокурором не доведено необхідність передачі Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки згідно з Рішенням лише шляхом проведення земельних торгів, а норми статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" встановлюють певні компенсаторські механізми у вигляді відшкодування збитків та можливості отримати земельну ділянку взамін вилученої.

16. Рішення Відповідача 1 та інші договори між відповідачами, на які міститься посилання у позові, які були передумовою укладення оспорюваного договору, не стосуються предмету позову, не скасовувались та не визнавались незаконними в судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

17. Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті ЗК України (2768-14) передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб.

Відповідно до пункту "а" статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "г" статті 143 цього кодексу примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 1 статті 122 цього кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 10 цієї статті ЗК України (2768-14) визначено, що земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

18. Стаття 32-1 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

У разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди.

Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред'явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, а також однією із сторін цього договору.

Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об'єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов'язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб зазначаються:

площа, місцезнаходження земельної ділянки або її частини, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності);

договори оренди землі, що підлягають розірванню;

суспільні потреби, для задоволення яких здійснюється розірвання договорів оренди землі;

особа, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі.

19. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що як у випадку припинення права користування земельною ділянкою, наданою в оренду, через її відчуження з мотивів суспільної необхідності для забезпечення суспільних потреб, як це передбачено ЗК України (2768-14) (статті 134, 141, 143), так і у випадку припинення права користування земельною ділянкою (її частиною) через розірвання договору оренду на вимогу органу виконавчої влади, місцевого самоврядування, уповноваженого надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, а також однієї із сторін цього договору у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (стаття 32-1 Закону України "Про оренду землі") ініціатива припинення орендних правовідносин з користування земельною ділянкою (її частиною) належить органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

За результатами реалізації цієї ініціативи з боку вказаних органів щодо припинення орендних правовідносин з користування земельною ділянкою для орендаря земельної ділянки (її частини) через вилучення, викуп або примусове відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, через прийняття рішення про надання ділянки для суспільних потреб для орендаря настають передбачені наведеними нормами законодавства наслідки:

- у вигляді надання земельної ділянки поза передбаченої частиною 1 статті 134 ЗК України конкурсної процедури (поза конкурентних засад - земельних торгів) у разі надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб (абзац 8 частини 2 статті 134 ЗК України);

- у вигляді повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених розірванням договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб, зокрема відшкодування витрат, пов'язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

Нова земельна ділянка взамін тієї, щодо якої розірваний договір оренди, не надається.

Суд зауважує, що у випадку відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, визначеному, наведеними нормами ЗК України (статті 134, 141, 143) обов'язковою ознакою відчуження є примусовий характер відчуження - без згоди на це орендаря.

Поряд з цим припинення орендних правовідносин через розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб передбачає як отримання на це згоди орендаря, так і примусовий характер припинення орендних правовідносин з оренди земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про використання її для суспільних потреб - в судовому порядку, у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі (частина 5 статті 32-1 Закону України "Про оренду землі").

20. Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване Рішення прийнято та оспорюваний Договір укладений стосовно відведення та передання в оренду Відповідачу 2 земельної ділянки комунальної власності, а передумовами прийняття Рішення та укладення Договору стали обставини вилучення у Відповідача 2 частини земельної ділянки (орієнтовною площею 1,1500 га) із переданої раніше Відповідачу 2 в оренду земельної ділянки комунальної власності (площею 4,1185 га) для суспільних потреб про що було Відповідачем 1 прийнято низку рішень, зокрема від 08.12.2011, від 29.12.2011.

21. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

22. Враховуючи наведені висновки щодо підстав набуття в оренду земельної ділянки поза конкурсною процедурою, щодо наслідків вилучення, викупу або примусового відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, щодо наслідків припинення орендних правовідносин через прийняття рішення про надання ділянки для суспільних потреб (пункти 17-19), враховуючи обставини, встановлені апеляційним судом (пункт 20 цієї постанови), Суд зазначає що апеляційний суд, відмовляючи у позові та дійшовши висновку про відсутність підстав для скасування Рішення та визнання недійсним Договору, між тим не надав оцінку зібраним у справі доказам щодо обставин, які стали передумовою для вирішення питання щодо передачі Відповідачу 2 іншої земельної ділянки замість вилученої ділянки, яка вже перебувала в оренді у Відповідача 2 та передумовою для прийняття оскаржуваного Рішення та укладення оспорюваної угоди.

Апеляційний суд не надав оцінку зібраним у справі доказам: рішенням Відповідача 1 від 08.12.2011, від 29.12.2011, листу Відповідача 1 № 3646/0/3-11 від 22.12.2011, листу Відповідача 2 Вих. № 1104 на вх. 3646/0/3-11 від 22.12.2011, згідно з якими Відповідач 08.12.2011 прийняв рішення отримати згоду Відповідача 2 щодо припинення права оренди частиною земельної ділянки орієнтовною площею 1,1500 га із орендованої ділянки площею 4,1185 га, Відповідач 1 звернувся до Відповідач 2 та просив надати згоду на вилучення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1500 га в районі вулиці Будівельників для будівництва дитячого дошкільного навчального закладу на 280 місць, Відповідач 2 надав цю згоду, а Відповідач 1 29.12.2011 за результатами розгляду листа Відповідача 2 від 22.12.2011 № 1104 зі згодою останнього на вилучення у нього частини земельної ділянки надав Відповідачу 2 дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо встановлення права користування на умовах оренди земельною ділянкою замість тієї, що була вилучена.

23. Крім цього Суд виходить з того, що 30.05.2017 Вищий господарський суд України, скасувавши прийняті у цій справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій, постановив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, суд касаційної інстанції в постанові надав вказівки судам при новому розгляді справи: з'ясувати підстави та встановити обставини щодо вилучення, викупу чи примусового відчуження земельної ділянки у Відповідача 2, замість якої йому відведено та надано в оренду земельну ділянку згідно з оскаржуваним Рішенням та за Договором, саме з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Також суд касаційної інстанції в постанові вказав, що матеріали справи не містять будь-якого рішення Відповідача 1, прийнятого відповідно до законодавства, що порядку та підстав вилучення земельної ділянки у Відповідача 2 для суспільних потреб, з обґрунтуванням винятковості такого вилучення земельної ділянки та виключної необхідності будівництва дитячого садочка саме на частині орендованої Відповідачем 2 земельної ділянки, наданої для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в районі вулиці Будівельників в місті Українка.

Крім цього суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в постанові від 30.05.2017 зазначив, що суди не з'ясували наявність чи відсутність підстав для застосування статті 32-1 Закону України "Про оренду землі".

24. Відповідно до частини 1 статті 111-12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

25. Між тим, відмовляючи у задоволенні позову за результатами розгляду по суті вимог про визнання незаконним і скасування Рішення та визнання недійсним Договору, апеляційний суд всупереч частини 1 статті 111-12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та викладених норм ЗК України та Закону України "Про оренду землі" (161-14) (щодо підстав набуття в оренду земельної ділянки поза конкурсною процедурою, щодо наслідків вилучення, викупу або примусового відчуження земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, щодо припинення орендних правовідносин через прийняття рішення про надання ділянки для суспільних потреб - пункт 18) не врахував наведених вказівок в постанові касаційної інстанції, оскільки при новому розгляді справи апеляційним судом не було встановлено обставин відчуження та прийняття Відповідачем 1 рішення про відчуження у Відповідача 2 частини земельної ділянки у порядку та з підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, лише при дотриманні яких допускається передача земельної ділянки в оренду поза конкурсною процедурою замість вилученої для суспільних потреб земельної ділянки, про що і було прийнято оскаржуване Рішення Відповідача 2 та про що був укладений оспорюваний Договір оренди.

Крім цього, дійшовши висновку про застосування до спірних правовідносин норм статті 32-1 Закону України "Про оренду землі", апеляційний суд в оскаржуваній постанові всупереч вказівок касаційної інстанції в постанові від 30.05.2017 не з'ясував наявність чи відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" з огляду на підстави та порядок застосування норм цієї статті (пункт 18).

26. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що допущене апеляційним судом процесуальне порушення - невиконання вказівок, викладених в постанові суду касаційної інстанції, та недослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, - щодо підстав для припинення права оренди Відповідача 2 на частину земельної ділянки, замість якої згідно з оскаржуваним Рішенням та оспорюваною угодою йому було надано в оренду поза конкурсною процедурою іншу земельну ділянку, а справу розглянуто по суті заявлених вимог без дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення вказаних обставин.

27. Дійшовши цього висновку, Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункти 7, 8, 10, 11) в тій частині, у якій скаржник стверджує, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин положень абзацу 17 частини 2 статті 134 ЗК України, про неправильне застосування судом у спірних правовідносинах статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" та про невиконання вказівок касаційної інстанції.

28. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Частиною 4 статті 310 ГПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.