922/60/18 Про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, скасування реєстраційного запису та визнання незаконними дій - 06.11.2018 Прийняття

визнання незаконними дій ОСОБА_5 щодо подання документів державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ПП "Агро Маркет" 11.03.2013, внаслідок яких 11.03.2013 Державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О.М. було зареєстровано відповідні зміни до статуту ПП "Агро Маркет", про що зроблено реєстраційний запис №1466105000000387.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказує на те, що оскаржуване рішення загальних зборів засновників від 11.03.2013 було ухвалене неправомірно, адже він не вніс свій внесок до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" і тому не міг скористатися правом на вихід зі складу учасників цього підприємства. Крім того, вказує позивач, відповідачі не здійснили з ним розрахунки за відступлену ним частку в статутному капіталі ПП "Агро Маркет". Порушення цих обов'язків також є підставою для визнання рішення загальних зборів засновників від 11.03.2013 недійсними та для задоволення інших позовних вимог. Правовими підставами позову ОСОБА_4 визначено норми статей 15, 16, 88, 89, 143, 147 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.04.2018 провадження у справі за позовною вимогою про визнання незаконними дій ОСОБА_5 щодо подання документів державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ПП "Агро Маркет" 11.03.2013, внаслідок яких 11.03.2013 Державним реєстратором Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Качаловою О.М. було зареєстровано відповідні зміни до статуту ПП "Агро Маркет", про що зроблено реєстраційний запис №1466105000000387 - закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- ПП "Агро Маркет" створене за рішенням єдиного засновника ОСОБА_6 та зареєстровано Реєстраційною службою Лозівського управління юстиції Харківської області 29.12.2007 за №14661020000000317;

- 10.07.2008 ОСОБА_4 був прийнятий до складу учасників ПП "Агро Маркет", що підтверджується змінами до статуту ПП "Агро Маркет", затвердженими протоколом від 10.07.2008 №1 зареєстрованими 15.09.2008, номер запису 14661050001000317;

- згідно зі змінами до статуту ПП "Агро Маркет", затвердженими протоколом загальних зборів № 9 від 10.06.2011 та зареєстрованими 03.11.2011, номер запису 14661050006000317, частка ОСОБА_4 у статутному капіталі ПП "Агро Маркет" становила 50%;

- ОСОБА_4 згідно з протоколом від 06.06.2011 №8 змін до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011 та акту прийому-передачі від 07.06.2011 №1 зобов'язався передати до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" належну йому нежитлову будівлю складу посівного №1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа - 728,7 кв. м.;

- свій обов'язок зі здійснення внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" ОСОБА_4 не виконав. Вказана у протоколі від 06.06.2011 №8 та змінах до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011 нежитлова будівля складу посівного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - літер А-1, площа - 728,7 кв. м. у власність ПП "Агро Маркет" передана не була. Не передана вона також і у спільну власність засновників та господарське відання підприємства, як це передбачено пунктом 5.2. Статуту ПП "Агро Маркет". До цього часу вказане майно залишається у особистій приватній власності позивача ОСОБА_4 Цей факт встановлений рішеннями судів у справі № 922/695/16 та у справі №640/10932/15-ц, визнається самим позивачем та його представником, а тому відповідно статті 75 ГПК України визнаний судами попередніх інстанцій як такий, що не потребує доказування;

- 11.03.2013 ОСОБА_4 загальним зборам ПП "Агро Маркет" було подано заяву про вихід зі складу засновників (учасників) підприємства, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., про що зроблено реєстраційний запис №666;

- у своїй заяві ОСОБА_4 зазначив про те, що він передав (відступив) у повному обсязі належну йому частку в статутному капіталі ПП "Агро Маркет" у розмірі 50% ОСОБА_5 на умовах послідовної грошової компенсації, згідно з графіком та розміром. А саме в порядку авансу - готівкою 240 000, 00 грн, що еквівалентно 30 000, 00 доларів США. В період з 30.03.2013 по 20.04.2013 готівкою 400 000, 00 грн, що еквівалентно 50 000, 00 доларів США. В заяві ОСОБА_4 також вказав, що до розподілу прибутку та ведення діловодства до ПП "Агро Маркет" та до ОСОБА_5 на фінансовий період з моменту його вступу до складу засновників і до 11.03.2013 він претензій не має;

- 11.03.2013 відбулися загальні збори засновників ПП "Агро Маркет", якими було ухвалене рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу засновників та затвердження відповідних змін до статуту. Вказане рішення оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП "Агро Маркет" від 11.03.2013 №15;

- також 11.03.2013 загальними зборами засновників ПП "Агро Маркет" було затверджено зміни до статуту ПП "Агро Маркет" (протокол №15) якими визначено, що засновником підприємства є ОСОБА_5 - 100%. Реєстрацію вказаних змін також проведено 11.03.2013;

- станом на час подачі позову, як стверджує позивач, відповідачами не здійснено розрахунок за частку в статутному капіталі ПП "Агро Маркет", що був обумовлений в його заяві про вихід зі складу засновників ПП "Агро Маркет" від 11.03.2013.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- порушення прав та законних інтересів позивача спірним рішенням загальних зборів від 11.03.2013 не доведено. Спірним рішенням була задоволена заява самого позивача ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників підприємства. Жодних обставин, які б свідчили про спотворення волі та/або волевиявлення ОСОБА_4 під час складання та подачі цієї заяви, про вихід за межі його волі (ексцес) позивачем не надано. З матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що позивач свідомо особисто склав і підписав цю заяву. Вона в була розглянута у встановленому порядку. Позивач особисто брав участь у зборах 11.03.2013 і жодних заперечень проти її задоволення не висловлював. Більш того ОСОБА_4 як голова зборів особисто підписав відповідний протокол загальних зборів;

- позовні вимоги про скасування реєстраційного запису №14661050010000317, внесеного 11.03.2013 державним реєстратором Качаловою Олександрою Миколаївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП "Агро Маркет" мають похідний характер від позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, а тому задоволенню також не підлягають.

- щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій ОСОБА_5, суд першої інстанції зазначив, що положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Оскільки ОСОБА_5 не є суб'єктом господарювання, а дана позовна вимога не є такою, що виникла з корпоративних відносин, місцевий господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в цій частині вимог, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому судом першої інстанції зазначено, що чинне законодавство взагалі не передбачає можливості визнання незаконними дій фізичної особи з подачі певних документів в судовому порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 17.04.2018 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи;

- господарськими судами порушено норми статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що до сьогодні ані ОСОБА_5, ані саме ПП "Агро Маркет" в порушення умов заяви про вихід зі складу засновників ПП "Агро Маркет" від 11.03.2013 не сплатили ОСОБА_4 належну частку в статутному капіталі. Відтак, ОСОБА_13 позбавлений того, на що він розраховував при проведенні домовленостей щодо передачі корпоративних прав, а саме: отримання грошових коштів за передачу частки в статутному капіталі ПП "Агро Маркет". Разом з тим на підставі оскаржуваного рішення вже внесені зміни до статуту та проведена їх державна реєстрація. Отже, відновлення корпоративного права учасника ПП "Агро Маркет" ОСОБА_4 можливе через припинення корпоративних прав особи, яка зайняла його місце;

- щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій ОСОБА_5, скаржник зазначив про те, що господарськими судами не враховано, що ОСОБА_5, усвідомлюючи нібито невідповідність дій ОСОБА_4 чинному законодавству все ж таки подала документи державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. А як наслідок проведення даної державної реєстрації відбулося порушення майнових прав ОСОБА_4

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Агро Маркет" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:

- відсутність факту здійснення ОСОБА_4 свого внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" виключала можливість здійснити ним відчуження своєї частки, що прямо передбачено частиною 3 статті 147 Цивільного кодексу України. А одночасна реалізація учасником свого права на вихід зі складу учасників підприємства та права на відступлення частки у статутному капіталі неможлива;

- позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів спірним рішенням загальних зборів від 11.03.2013.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 також просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:

- ОСОБА_4 було здійснено вихід зі складу учасників підприємства на підставі свого волевиявлення в результаті чого його частка правомірно відійшла на користь ПП "Агро Маркет";

- відсутність факту здійснення ОСОБА_4 свого внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" виключає можливість також здійснити ним відчуження своєї частки, що прямо передбачено частиною 3 статті 147 Цивільного кодексу України;

- у касаційній скарзі відсутні посилання на норми права, які б містили заборону на ухвалення рішень про вихід учасника зі складу підприємства у разі невнесення ним свого вкладу до статутного капіталу.

3.5. Також ОСОБА_5 було подано письмові пояснення щодо застосування при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій статей 147 Цивільного кодексу України.

3.6. Від ПП "Агро Маркет" на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо застосування при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій статей 147, 148 Цивільного кодексу України. У згаданих поясненнях, окрім того, викладено позицію, згідно з якою невиконання ОСОБА_4 свого корпоративного обов'язку перед підприємством щодо формування статутного капіталу не має наслідком поновлення прав.

3.7. На адресу суду 05.11.2018 від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких він посилається на таке:

- законодавство не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. При цьому засновники ПП "Агро Маркет" визначили розмір статутного капіталу підприємства у розмірі 0, 00 грн, а в чинному законодавстві відсутня заборона щодо відступлення частки приватного підприємства, розмір статутного капіталу якого складає 0, 00 грн, а тому суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 147 Цивільного кодексу України;

- положення статей 147, 148 Цивільного кодексу України, які були застосовані судами попередніх інстанцій, станом на день ухвалення оскаржуваних рішень були виключені з Цивільного кодексу України (435-15) ;

- поза увагою суду залишились обставини щодо відступлення своєї частки іншим учасником підприємства ОСОБА_6 на користь своєї дружини ОСОБА_5, щодо вчинення ним правочину дарування ПП "Агро Маркет" нерухомого майна через 2 роки після його виходу з підприємства, щодо невнесення ОСОБА_6 своєї частки до статутного капіталу, щодо ведення підприємством прибуткової господарської діяльності.

3.8. Судом отримано також письмові пояснення ОСОБА_7, в яких вона просила відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4, оскільки позовні вимоги, на її думку, є фактом зловживання своїми процесуальними правами, з огляду на наявність судових рішень в інших господарських справах щодо спорів, які виникли з тих самих правовідносин.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. У пунктах 29-33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 911/3494/16 викладено таку правову позицію.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 Господарського кодексу України).

За змістом частин третьої та п'ятої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

4.2. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що ПП "Агро Маркет" на час виникнення та існування спірних правовідносин фактично було корпоративним, а не унітарним підприємством, який випливає зі змісту частини 1 статті 63, частини 1 статті 113 та частини 1 статті 79 Господарського кодексу України та пунктів 5.2, 5.3 Статуту ПП "Агро Маркет", якими передбачено можливість поділу статутного капіталу підприємства на частки.

Внаслідок цього відносини щодо реалізації та захисту корпоративних прав, пов'язаних із участю в ПП "Агро Маркет" та з виходом з приватного підприємства, за аналогією регулюються нормами права якими унормовано подібні за змістом відносини - щодо реалізації та захисту корпоративних прав, пов'язаних із участю в товаристві з обмеженою відповідальністю та з виходом з такого товариства.

4.3. Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 (2275-19) , який набрав чинності 17.06.2018, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" (1576-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 із наступними змінами) у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни зокрема до Цивільного кодексу України (435-15) , а саме назву підрозділу 4 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.

4.4. Разом з тим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також на момент розгляду справи місцевим господарським судом, зазначені зміни чинності ще не набули, а тому Верховний Суд здійснює перевірку правильності застосування, в тому числі і згаданих норм матеріального права, судами попередніх інстанцій.

4.5. Відповідно до положень статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

4.6. Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

4.7. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) ).

4.8. Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.9. Підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

4.10. Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

4.11. З врахуванням викладеного, до предмета доказування у даній справі входить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів прав та законних інтересів позивача.

4.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2013 ОСОБА_4 загальним зборам ПП "Агро Маркет" було подано заяву про вихід зі складу засновників (учасників) підприємства, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., про що зроблено реєстраційний запис №666. У своїй заяві ОСОБА_4 зазначив про те, що він передав (відступив) у повному обсязі належну йому частку в статутному капіталі ПП "Агро Маркет" у розмірі 50% ОСОБА_5 на умовах послідовної грошової компенсації, згідно з графіком та розміром. А саме в порядку авансу - готівкою 240 000, 00 грн, що еквівалентно 30 000, 00 доларів США. В період з 30.03.2013 по 20.04.2013 готівкою 400 000, 00 грн, що еквівалентно 50 000, 00 доларів США. В заяві ОСОБА_4 також вказав, що до розподілу прибутку та ведення діловодства до ПП "Агро Маркет" та до ОСОБА_5 на фінансовий період з моменту його вступу до складу засновників і до 11.03.2013 він претензій не має. Також 11.03.2013 відбулися загальні збори засновників ПП "Агро Маркет", якими було ухвалене рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу засновників та затвердження відповідних змін до статуту. Вказане рішення оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП "Агро Маркет" від 11.03.2013 №15.

4.13. Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Правовим наслідком виходу із товариства є право учасника, який виходить, отримати вартість частини майна, пропорційно його частці в статутному капіталі, за умови, що учасник, який виходить сплатив свій внесок.

При виході учасника із товариства припиняється його участь у товаристві.

4.14. Під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству (пункт 4.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) ).

4.15. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що свій обов'язок зі здійснення внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" ОСОБА_4 не виконав. Вказана у протоколі від 06.06.2011 №8 та змінах до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011 нежитлова будівля складу посівного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа - 728,7 кв. м. у власність ПП "Агро Маркет" передана не була. Не передана вона також і у спільну власність засновників та господарське відання підприємства, як це передбачено пунктом 5.2. Статуту ПП "Агро Маркет". До цього часу вказане майно залишається у особистій приватній власності позивача ОСОБА_4

4.16. Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

4.17. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність факту здійснення ОСОБА_4 свого внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" виключає можливість також здійснити ним відчуження своєї частки, що прямо передбачено частиною третьою статті 147 ЦК України.

4.18. Разом з тим, як правильно зазначено господарськими судами, такий учасник не позбавлений права вийти зі складу учасників підприємства в порядку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України (учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства); статтею 88 Господарського кодексу України (учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства).

При цьому жодною з норм чинного законодавства України не передбачено, що невиконання учасником свого обов'язку зі здійснення внеску до статутного капіталу унеможливлює реалізацію ним права на вихід зі складу учасників.

Навпаки, частиною другою статті 52 Закону України "Про господарські товариства" прямо передбачено, що у разі якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників можуть прийняти рішення про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі.

4.19. З огляду на те, що порушення прав та законних інтересів позивача спірним рішенням загальних зборів від 11.03.2013 не доведено, згаданим рішенням була задоволена заява самого позивача ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників підприємства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення учасників ПП "Агро Маркет", оформленого протоколом загальних зборів засновників №15 від 11.03.2013, та скасування реєстраційного запису №14661050010000317.

4.20. Оскільки позовна вимога про скасування реєстраційного запису №14661050010000317 внесеного 11.03.2013 державним реєстратором Качаловою Олександрою Миколаївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПП "Агро Маркет" є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, то господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в її задоволенні.

4.21. Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій ОСОБА_5, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що чинне законодавство не передбачає можливості визнання незаконними дій фізичної особи з подачі певних документів в судовому порядку.

4.22. Доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених з правильним застосуванням норм матеріального права, та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу норми частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.23. Щодо доводів, викладених ОСОБА_4 у письмових поясненнях, складених його адвокатом 31.10.2018, та отриманих судом 05.11.2018, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Оскільки такі пояснення подані після спливу зазначеного строку, суд не приймає їх як доповнення до касаційної скарги.

При цьому згідно з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

4.23. Окрім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.